Справа № 629/7186/18
(1-кп/199/272/22)
21.06.2022 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, та відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 187 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 , -
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, просили змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, також просив звільнити його з-під варти.
Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених на 60 днів, вважає клопотання прокурора такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з п.п.1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, а саме: у скоєнні розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого та погрозою його застосування, за що законом передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Обвинувачений ОСОБА_3 в свою чергу обвинувачується ще у вчиненні кількох нетяжких злочинів та у вчиненні кримінального проступку, передбачених ч. 2 ст. 190 ч. 1 ст. 309 та ч.1 ст. 377 КК України.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання останніх винуватими у кримінальному правопорушенні, останні, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Суд також враховує й те, що судовий розгляд по даній справі після визначення територіальної підсудності розпорядженням Верховного Суду від 06.04.2022 №16/0/9-22 ще не розпочатий, не досліджені усі докази, які мають суттєве значення для об'єктивного розгляду кримінального провадження, не допитані потерпілий та свідки, що вказує на наявність ризику впливу обвинувачених на зазначених осіб.
Також суд враховує дані про особи обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які офіційно не працюють, не мають тісних соціальних зв'язків, те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, дійшов висновку, що обрані відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості діянь, що їм інкримінуються, а також їх особам, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на переконання суду, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 60 днів та відмовити в клопотанні обвинувачених та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжних заходів на більш м'які.
Керуючись ст.ст. 110, 314, 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 серпня 2022 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 серпня 2022 року включно.
В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: