Справа № 199/8899/21
(2/199/636/22)
Іменем України
09.06.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши що 12.04.2013 р. вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася дитина - ОСОБА_3 . Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюб було припинено на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2014 року.
Відповідач з 2014 року не приділяє жодної уваги у вихованні сина. Тато не цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_3 та жодного разу не відвідав батьківські зібрання у КЗДО №232 ДМР, де навчається дитина. Відсутній вплив на дитину. ОСОБА_3 не відчуває потреби захисту та любові від тата. З моменту припинення шлюбу та сімейних відносин відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться навчальними досягненнями дитини та жодного разу не відвідав батьківські збори у навчальному закладі.
Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. У зв'язку з чим позивач просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року у справі № 199/5713/14-ц вирішено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до його повноліття, на користь матері ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.07.2014 року. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Однак, відповідач відмовляється виконувати рішення суду та не сплачує аліменти у визначеному розмірі, чим допустив виникнення заборгованості в розмірі 133631,94 грн. (станом на 01.09.2021 р.). Крім того, оскільки відповідач не має офіційного місця працевлаштування, визначення частки від усіх видів заробітку не є ефективним способом забезпечення виконання відповідачем обов'язку зі сплату аліментів. У зв'язку з чим, позивач вважає за необхідне стягувати з відповідача суму аліментів визначену в твердій грошовій формі, відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України. Просила суд змінити спосіб стягнення і розмір аліментів встановлений Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2267,07 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
У судових засіданнях позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, до судового засідання 09.06.2022 року позивач не з'явилась, позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 12.04.2013 року по 29.09.2014 року, від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судом встановлено, що відповідач у часті у вихованні сина не приймає. Станом на 01.09.2021 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 133631,94 грн., що підтверджується довідкою Синельниківського відділу державної у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено зобов'язання батьків піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Із роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок органу опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільність та відповідність інтересам дитини позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки оцінюючи докази у зазначеній справі суд дійшов висновку про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, батько взагалі не приймає участі у вихованні сина, його не відвідує та не спілкується з ним, ухиляється від утримання дитини, має заборгованість по аліментах. Суд прийшов до висновку, що ставлення відповідача до сина є байдужим, дитиною опікується мати, перешкод з боку якої у спілкуванні відповідача з дитиною судом не встановлено. Вказані обставини дають підстави суду для позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина, вказане рішення приймається в найвищих інтересах дитини. Крім того, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), в якому зазначив, що якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У зазначеному рішенні розглядалися аналогічні правовідносини, тому суд вважає за можливе застосувати його у вказаній справі.
Що стосується вимог позивача про зміну способу стягнення аліментів суд приходить до наступного.
Згідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.07.2014 року.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що розмір аліментів, який стягується з відповідача на теперішній час більше, чим просить позивач стягнути у твердій грошовій сумі, таким чином зміна способу стягнення аліментів приведе до погіршення становища дитини, оскільки аліменти є власністю дитини , суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на дитину не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню в цій частині.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути судові витрати у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.164, 166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради,- задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголоошення рішення апеляційної скарги.
Суддя