Справа № 535/364/21 Номер провадження 11-кп/814/456/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 червня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження № 12020170210000026 від 25.01.2020, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 22.12.2021 відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Лугини Лугинського району Житомирської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої-,
Цим вироком ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченої ОСОБА_8 залишено без розгляду.
За вироком суду, 22.01.2020 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_8 у темну пору доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем CHERY SQR 7130S12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить її сину ОСОБА_10 , рухаючись зі швидкістю близько 30-40 км/год по автодорозі Н-12 «Суми-Полтава» по вул.Полтавський шлях в смт.Котельва Полтавської області, неподалік від будинку № 264, не врахувала дорожню обстановку та погодні умови, не переконалась у відсутності на проїзній частині перешкод для подальшого руху, внаслідок чого передньою частиною автомобіля допустила наїзд на ОСОБА_9 , яка рухалася на велосипеді марки «Либідь» попереду в попутному напрямку, чим порушила п.12.3 ПДР України, який встановлює, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закриту травму грудей: перелому задніх відрізків 6,7,8,9 ребер справа, перелом середнього відрізку 11 ребра зліва; закритої травми тазу; обширного забою м'яких тканин з синцями правої здухвинної області з переходом на попереково-крижову область; крайового перелому зовнішньої кісточки правої малогомілкової кістки, забою м'яких тканин в ділянці лівого гомілково-ступеневого суглобу, синців по внутрішній поверхні обох стегон у верхній третині, синців обох гомілок.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду що ОСОБА_8 скасувати та виправдати останню.
Зазначає, що одразу після події ДТП потерпіла ОСОБА_9 була оглянута лікарями у медичному закладі, травм ребер у неї виявлено не було. До виявлення травм у приватному медичному закладі потерпіла ОСОБА_11 могла травмувати ребра у побуті, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Крім того, вважає недопустимим доказом рентген знімки приватного рентгенкабінету а також медичної документації МЦ «Медіон», надані потерпілою експерту, оскільки вони були отримані експертом у поза процесуальний шлях.
Вважає, що суд проігнорував висновки судово-автотехнічних експертиз, які мають два варіанти вирішення залежно від того, які показання взяті за основу - потерпілої або обвинуваченої.
Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора про законність судового рішення та безпідставність поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суду прийшла до наступних висновків.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про необхідність скасування вироку є непереконливими.
Факт зіткнення автомобіля CHERY SQR 7130S12, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 із велосипедом, під керуванням ОСОБА_9 , яка рухалась попереду в попутному напрямку, ніким із учасників провадження не оспорюється.
Обвинувачена в суді першої інстанції надала пояснення, що 22.01.2020 ввечері на автомобілі рухалася додому по вул. Полтавський шлях в смт. Котельва, швидкість автомобіля була близько 40 км/год. Рухалася ближче до розділювальної смуги. Приблизно за 20 м побачила на своїй смузі руху велосипедиста, яка рухалася в попутному напрямку ближче до узбіччя. Десь за 4 м побачила, що велосипедист різко виїхав перед автомобілем. Вона гальмувала, зліва не могла об'їхати, бо на зустрічній смузі їхав вантажний автомобіль. Сталося зіткнення, потерпіла впала на лобове скло, а потім на дорогу.
Винною у вчиненому ДТП себе не вважала, та разом із своїм захисником зазначали, що у даній ситуації, потерпіла ОСОБА_9 , своїми діями спричинила зіткнення, натомість обвинувачена не мала можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
Проте, як встановлено судовими експертами під час проведення, комісійної судово-медичної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи №19/121/122 від 19.02.2021 (т.3., а.с. 2-39), такі твердження обвинуваченої ОСОБА_8 є неспроможними.
Так, відповідно до висновків цієї експертизи, даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля CHERY ОСОБА_8 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Крім цього, в даній дорожній ситуації водій автомобіля CHERY ОСОБА_8 мала технічну можливість запобігти наїзду на ОСОБА_9 , шляхом своєчасного екстреного гальмування та зниження швидкості руху, керованого нею автомобіля до швидкості руху велосипедиста. Технічна можливість попередити виникнення даної пригоди не залежала від односторонніх дій велосипедиста ОСОБА_9 , а цілком визначалась діями водія ОСОБА_8 , яка завчасно не застосувала засоби екстреного гальмування для уникнення даної пригоди.
Також у даній експертизі встановлено, що первинне контактування транспортних засобів між собою та подальше переміщення тіла потерпілої вздовж поздовжньої вісі автомобіля відбувалося у декілька фаз. Під час першої фази - наїзд автомобіля на велосипедиста - у потерпілої утворилися тілесні ушкодження на її нижніх кінцівках під час другої фази - відкидання тіла потерпілої з велосипеда, закидання на капот та лобове скло автомобіля - у потерпілої на тілі утворилися тілесні ушкодження: забій м'яких тканин правої крижово-здухвинної ділянки та переломи 6,7,8,9 ребер справа і 11 ребра зліва.
Таким чином, доводи обвинуваченої, що перед дорожньо-транспортною пригодою потерпіла ОСОБА_9 , спростовується зазначеним вище висновком експертизи.
Висновки судової експертизи відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах.
Саме цим висновком комплексної експертизи усуваються протиріччя експертиз, у яких зазначені різні винуватці ДТП, залежно від показань обвинуваченої та потерпілої.
Також, не знаходить свого підтвердження версія сторони захисту про отримання потерпілою тілесних ушкоджень поза межами ДТП не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість наданих експерту на дослідження доказів, а саме медичної документації потерпілої ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає наступне.
Дане питання уже розглядалось судом першої інстанції, який дав на цей довід сторони захисту розгорнуту відповідь, яку колегія суддів вважає правильною.
Так, суд першої інстанції, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначив, що збирання доказів відбувається сторонами кримінального провадження самостійно у спосіб, визначений КПК України.
У правових позиціях, викладених у постанові ККС ВС від 02.11.2021 по справі 757/3303/15-к зазначено, що, відповідно до положень процесуального законодавства, які визначають права учасників кримінального процесу (зокрема статті 42, 43, 56, 61, 62 КПК), будь-який учасник провадження має право надавати докази у кримінальному провадженні. Таким чином, потерпілий вправі надати докази, у тому числі медичну документацію, яка стосується його, як суду, так і іншому учаснику кримінального провадження, якщо вважає це за можливе і необхідне. Таким чином, надання потерпілим матеріалів, що перебувають у його володінні, для проведення експертного дослідження не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону (частина 3 статті 101 КПК).
Також, якщо потерпілий добровільно надає доступ до речей або документів, які перебувають у його володінні, іншій стороні або експерту, то така дія не вимагає дозволу слідчого судді. Такий дозвіл потрібен лише у разі, якщо необхідно примусити особу в інтересах кримінального провадження робити те, що вона відмовляється робити добровільно.
Таким чином, під час апеляційного розгляду було підтверджено правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Диканського районного суду Полтавської області від 22.12.2021 відносно ОСОБА_8 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4