Справа № 761/8527/22
Провадження № 1-кс/761/4860/2022
31 травня 2022 року місто Київ
Слдічий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Італійської Республіки, італійця, громадянина Італії, проживаючого на території України за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання в Італії: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, (паспорт серії X, номер НОМЕР_1 , виданий 20.06.2002 паспортним відділом міста Терні, Регіон Умбрія, Італійська Республіка, ідентифікаційний код в Україні: НОМЕР_2 ), підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 п. 12 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, у кримінальному провадженні №12013110100001020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2013, -
17 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернувся слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи подане клопотання слідчий зазначив, що за процесульного керівництва Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12013110100001020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2013, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 п. 12 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України.
У зв' язку з наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчим ініційовано питання про обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив задовольнити.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУМВС України в м.Києві провадилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №20-3871 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.194, п.п.1, 5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України.
17 лютого 2009 року старшим слідчим СУ ГУМВС України в м.Києві ст.лейтенантом міліції ОСОБА_7 винесено постанову про оголошення розшуку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 липня 2010 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м.Києві підполковником міліції ОСОБА_8 винесено постанову про оголошення в розшук громадянина Італії ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 липня 2010 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м.Києві підполковником міліції ОСОБА_8 винесено постанову про притягнення, як обвинуваченого у даній кримінальній справі ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред'явивши йому обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.194, п.п. 1, 5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України.
12 липня 2010 року старшим слідчим в особливво важливих справах слідчого управління ГУМВС України в місті Києві підполковника міліції ОСОБА_9 винесено подання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді взяття під варту.
27 липня 2010 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва винесено постанову про дозвіл на затримання громадянина Італії ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вимог КПК України, який набрав чинності 19.11.2012, слідчим відділом Шевченківського РУ ГУМВС України у м.Києві зареєстровано кримінальне провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013110100001020 21 січня 2013 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.2 п.12 ст.115, ч.1 ст.122. ч.2 ст.125 КК України.
09 жовтня 2013 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 п. 12 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, у кримінальному провадженні №12013110100001020 від 21.01.2013.
11 травня 2022 року слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 ініційовано перед судом питання обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
До матеріалів клопотання слідчим, а в судовому засіданні прокурором, не надано постанови про оголошення Чіфані Раффаеле в міжнародний розшук, що у відповідності ч. 6 ст. 193 КПК України є єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відсутність підозрюваного.
При цьому, слід також звернути увагу на те, що абз. 7 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 вказує на необхідність надання слідчому судді/суду довідки та витягу із бази даних Інтерполу.
Дійсно, законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Ні в чинному КПК України, ні в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено положень, які б регламентували порядок оголошення особи у міжнародний розшук та здійснення міжнародного розшуку.
Водночас, слід звернути увагу на те, що нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Національну поліцію» (Міжнародне співробітництво поліції) передбачено, що взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Україна з 1992 року є членом Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу.
Підпунктами 32 та 33 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 передбачено, що Національна поліція здійснює представництво та забезпечує виконання зобов'язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та Європейському поліцейському офісі (Європолі); організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу.
Отже, вбачається, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ Інтерполу.
Зі змісту ст. 60 Статуту Комісії з контролю за файлами Інтерполу (розміщений на офіційному вебсайті Інтерполу https://www.interpol.int) вбачається, що суб'єктом, який оголошує в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідний Робочий апарат НЦБ Інтерполу. Моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення - циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від усіх країн-учасниць.
Навіть факт внесення до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу відомостей звернення слідчого органу про публікацію картки щодо особи не є свідченням оголошення її в міжнародний розшук, оскільки матеріали, якими слідчий орган підтверджує оголошення особи в міжнародний розшук, мають містити повідомлення безпосередньо з Інтерполу, довідки або витягу з його бази даних.
Правила Інтерполу щодо обробки інформації, затв. в поточній редакції на 80-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу Резолюцією від 30.06.2012 (розміщені на офіційному вебсайті Інтерполу https://www.interpol.int) регулюють питання моменту оголошення особи у міжнародний розшук. Зокрема, ст. 77 згаданих Правил передбачає, що отримання запитів від Національних бюро Інтерполу та прийняття їх до розгляду не означає автоматичну видачу картки щодо конкретної особи, а відомості про прийняття запитів до розгляду не можна плутати з реальним оголошенням особи у розшук.
Згідно з ОСОБА_10 висновком кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Щодо оголошення особи в міжнародний розшук» (автори: д-р юрид. наук ОСОБА_11 , канд. юрид. наук ОСОБА_12 , джерело публікації: Вісник кримінального судочинства. - 2019.-№ 3.- С. 249-265; https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/249-265) моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення - циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від усіх країн-учасниць. При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надіслання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надіслання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо). Відсутність на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка перебуває в міжнародному розшуку, відповідних підтверджуючих документів (довідка,витяг із бази даних Інтерполу тощо) є обґрунтованою підставою для його незадоволення слідчим суддею.
Згідно наявної у матеріалах клопотання інформації, а саме: відомостей з інформаційної бази «Гарт», станом на 12.09.2008 ОСОБА_6 перетнув державний кордон України сполученням «Київ - Рим» та до даного часу на територію України не повернувся.
Жодних інших відомостей на підтвердження встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 матеріали клопотання не містять.
Відтак, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено наявність правових підстав, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, які повинні враховуватись слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук та відсутність фактичних даних щодо неможливості встановити місцеперебування останнього, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 177, 193, 194, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 п. 12 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України- залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1