Справа №760/6074/22
1-кп/760/2078/22
(повний текст)
06 червня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо направлення провадження за підсудністю та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні № 22022101110000041 від 17.03.2022, -
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про направлення провадження до Київського апеляційного суду для визначення підсудності Святошинському районному суду м. Києва, вказуючи на те, що місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину є Святошинський район м. Києва.
Обвинувачений клопотання підтримав, прокурор не заперечував.
Як випливає із змісту обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вчинив інкриміновані йому дії, перебуваючи за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Святошинському районі м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Під час воєнного стану діє норма ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Крім того, Слідчим управлінням Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, яке зареєстроване в Солом'янському районі м. Києва, розслідується велика кількість злочинів, пов'язаних із збройною агресією РФ на території України, а тому існує загроза перевантаження Солом'янського районного суду м. Києва, що призведе до невиправданого затягування судових розглядів даної категорії проваджень.
Разом з тим, на даний час Святошинський районний суд м. Києва повноцінно працює, будь-які причини, за яких він не зміг би здійснювати судочинство відсутні, а тому враховуючи визначені ст.ст.21, 28 Кримінального процесуального кодексу України принципи доступу до правосуддя та розумності строків вирішення справи, суд вважає за необхідне звернутися до Київського апеляційного суду задля вирішення питання про направлення кримінального провадження до Святошинського районного суду м. Києва відповідно до правил територіальної підсудності, що визначені ч. 1 ст. 32 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.
Виходячи із зазначеного, з метою дотримання засад розумності та всебічного забезпечення прав обвинуваченого, суд вважає за необхідне направити провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення його до Святошинського районного суду м. Києва з метою судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи його наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, впливати на свідків, а також спотворити, приховати чи знищити докази, що перешкодить судовому розгляду.
Обвинувачений та його захисник проти клопотання прокурора заперечували. Так, захисник вказав, що під час підготовчого судового засідання необхідно не продовжувати запобіжний захід, а обирати. Крім того, вказав, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Києві, не має наміру переховуватися від суду, а тому просив обрати для нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений захисника підтримав, вказав, що всі речові докази по провадженню зібрані, а тому він не може їх знищити, приховати чи спотворити. Вказав, що свідками в даному провадженні є його двоє синів, на яких, однак, він тиснути не буде. Обвинувачений також зазначив, що не збирається нікуди тікати, оскільки бажає найближчим часом взяти участь у політичному житті країни.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачують ОСОБА_7 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави суду вважати наявними ризики, що зазначені у ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, судом, враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законодавством передбачена максимальна міра покарання, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
Крім того, в судовому засіданні не допитані свідки, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них, оскільки свідки є синами обвинуваченого,
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_7 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , можливість переховуватись від суду.
Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.
Суд не погоджується із думкою захисника щодо того, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути продовжений, а може бути тільки обраний.
Як встановлено під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний момент обвинуваченому слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва вже був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у даній статті.
Оскільки до обвинуваченого ОСОБА_7 слідчим суддею з метою запобігання зазначеним ризикам вже застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначені ризики, відповідно вже виключені. Таким чином, застосування ще одного запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час дії попереднього, є невиправданим, законом не передбаченим та недопустимим, оскільки це призвело б до порушення ч.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду, суд вчиняє інші дії, необхідні для судового розгляду. Керуючись цією нормою, суд може в підготовчому судовому засіданні розглянути клопотання про продовження дії запобіжного заходу, оскільки саме запобіжний захід є гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду. А тому для підготовки до судового розгляду це питання має суттєве значення.
Таку ж позицію висловив і Вищий спеціалізований суд з України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі "Щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2014 року у справі "Чанєв проти України". В п. 2 даного листа ВССУ прямо зазначає, що продовження дії запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК.
Таким чином, враховуючи те, що ще один запобіжний захід у виді тримання під вартою за наявності такого самого діючого, обвинуваченим бути обраний не може, а за клопотанням учасників може бути тільки продовженим, то клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Виходячи із зазначеного, суд,-
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про його направлення за територіальною підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів.
Строк дії ухвали до 4 серпня 2022 р. включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3