Дата документу 15.06.2022 Справа № 337/3842/19
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 337/3842/19 Головуючий у 1-й інстанції Ширіна С.А.
Провадження №22-ц/807/1111/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
15 червня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №60447067 з примусового виконання судового наказу №337/3842/19, виданого 19 вересня 2019 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу)щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 вересня 2019 року і до повноліття дитини.
08 листопада 2021 року ним було отримано рекомендоване поштове відправлення з постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Посилаючись на те, що обмеження його у праві користування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, просив суд скасувати постанову, винесену 01 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М., якою встановлено тимчасове обмеження на ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та ненадання належної правової оцінки доказам по справі, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити повністю.
Старшим державним виконавцем Танащук О.М. надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60447067 з примусового виконання судового наказу №337/3842/19, виданого 19.09.2019 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини заробітку(доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.09.2019 року і до повноліття дитини.
В ході примусового виконання зазначеного виконавчого провадження, на підставі частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено, зокрема, постанову від 01.11.2021 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, копія якої була направлена сторонам виконавчого провадження .
Відповідно до розрахунку держаного виконавця станом на 01.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 117 071,47 грн.
Жодних доказів щодо відсутності у боржника заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному розмірі матеріали справи не містять.
Доказів того, що ОСОБА_1 вживаються заходи для погашення заборгованості по аліментам скаржником не надано.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1075961203 від 30.09.2021 про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_1 на обліку як працевлаштована особа не перебуває.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - ОСОБА_5 укладено договір прокату транспортного засобу Toyota Prius,д.н.з. НОМЕР_1 , №1/2306 від 23.06.2021 року .
Відповідно до умов вказаного договору Наймодавець ОСОБА_6 передає Наймачу ОСОБА_1 автомобіль у користування за плату на певний строк, і який використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.
Скаржником ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано відомостей про джерела доходу скаржника за період з 17.01.2017 року по 24.12.2020 року.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права чи свободи.
Положеннями ч.4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ч.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема, в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилається на те, що обмеження в праві керування транспортним засобом позбавить Боржника єдиного законного джерела засобів існування, оскільки надання послуг з перевезення пасажирів є єдиним його законним джерелом засобів для існування
Колегія суддів вважає вказані доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції вірно встановив, що на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за шість місяців.
Станом на день звернення зі скаргою до суду вказану заборгованість не погашено, навпаки її розмір збільшився.
Крім цього ОСОБА_1 не надано доказів того, що від доходу який він отримував від надання послуг з перевезення пасажирів в Bolt та Uklon, ним сплачувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 чи погашалася заборгованість.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обмеження в праві керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_1 основного законного джерела доходу суду не надано, як і не надано доказів неможливості опанування скаржником нових видів професій.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця були правомірними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на 01.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 117 071,47 грн.
За приписами п.9 ст.71 Закону «України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання, шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець правомірно виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за шість місяців.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах наданих йому законом повноважень, відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суд правильно застосував.
Аналізуючи норми права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, вбачається, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі.
Пр. цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами діє до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Таким чином, у разі сплати Боржником заборгованості по аліментам обмеження у праві керування транспортними засобами буде знято.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними у зв'язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 червня 2022 року.
Головуючий
Судді: