Справа № 750/190/22
Провадження № 1-кп/750/105/22
21 червня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021271320000017 від 18.08.2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Деренковець, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, раніше судимого:
- 27.08.2021 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.3 ст.410 та ч.5 ст.27 ч.3 ст.410 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, ч.1 ст.70, ч.1 ст.62 КК України до тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 1 рік,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на даний час відбуває покарання в Дисциплінарному батальйоні за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України,
Відповідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом № 113-VIII від 15.01.2015, у зв'язку з чим почав діяти особливий період.
Відповідно наказу першого заступника Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.04.2015 року № 95-рс, наказу Виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2015 року № 33 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду механіка тропосферної радіорелейної станції взводу начальника напрямків зв'язку центра начальника напрямків зв'язку 5 окремого польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу вказаної військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2018 року
№ 97-РС молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду начальника апаратної радіорелейного взводу радіорелейної роти радіорелейного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно ст.ст. 1,2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Разом з тим, ОСОБА_5 порушуючи встановлений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» правовий режим військового майна у Збройних силах України, діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення, вирішив привласнити інше військове майно, закріплене за військовою частиною НОМЕР_1 .
Так, ОСОБА_5 наприкінці грудня 2018 року отримав у тимчасове користування у військовій частині НОМЕР_1 для підготовки службових документів за місцем особистого проживання в гуртожитку на території військового містечка за адресою: АДРЕСА_1 ноутбуки марки Panasonic моделі CF-31, які знаходились у апаратній станції радіорелейного зв'язку Р-414МУ №0500918, на базі автомобіля марки ЗІЛ-131 з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та 7hkca23264.
Після підготовки документів та використання ноутбуків ОСОБА_5 останні до військової частини НОМЕР_1 не повернув, а діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення, скориставшись можливістю вільного володіння та користування даними ноутбуками привласнив їх та розпорядився на власний розсуд.
Так, 04.01.2019 року о 14 год. 11 хв. ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення, скориставшись можливістю вільного володіння та користування ноутбуком марки Panasonic моделі CF-31 з серійним номером 7kkca30702 перебуваючи за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського 17 розпорядився ноутбуком марки Panasonic моделі CF-31 з серійним номером 7kkca30702, передавши до фінансової установи ПТ «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД і Компанія» за договором фінансового кредиту № 01519169, отримавши взамін грошові кошти в сумі 5000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
У подальшому, 09.01.2019 року о 14 год. 59 хв. діючи повторно ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення, скориставшись можливістю вільного володіння та користування ноутбуком марки Panasonic моделі CF-31 з серійним номером 7hkca23264 перебуваючи за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського 17 розпорядився ноутбуком марки Panasonic моделі CF-31 з серійним номером 7hkca23264 передавши до фінансової установи ПТ «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД і Компанія» за договором фінансового кредиту № 01519398, отримавши взамін грошові кошти в сумі 3500 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 державі було спричинено збитки у виді вартості даного військового майна в загальній сумі 210912 грн. 00 коп.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України, визнав повністю в межах пред'явленого обвинувачення, підтвердив викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ним даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду, враховуючи викладене вище, свідчення обвинуваченого, надані суду, той факт, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюються, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано за ч.3 ст.410 КК України, як привласнення іншого військового майна в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає з'явлення особи із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає вчинення злочину повторно.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочином; загальну суму завданих збитків, які відшкодованні; те, що він раніше судимий, його вік, стан здоров'я, згідно наявних даних, що він за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення КНП ЧОПНЛ не звертався, на лікуванні не перебував, за медичною допомогою до лікаря-психіатра в диспансерне психіатричне відділення КНП ЧОПНЛ ЧОР не звертався, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2015 р.н.; суд враховує наявність обставин, що пом'якшують та обставини, що обтяжує його покарання, у зв'язку із чим суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.410 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи в сукупності дані про особу обвинуваченого, обставини, які визнаються судом такими, що пом'якшують покарання, а також те, що тяжких наслідків від злочину не настало, обвинувачений повністю визнав свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому, збитки повністю відшкодовано, тобто, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення з врахуванням особи винного, суд вважає можливим застосувати ст.69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.410 КК України, а разом із тим, суд приходить до висновку про можливість заміни обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні, відповідно до ч.1 ст. 62 КК України.
Суд також враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується, до постановлення попереднього вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.2021 року відносно нього, тому остаточне покарання йому належить призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне при призначенні покарання керуватися приписами ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, становить 210 912 грн. 00 коп., яка повністю відшкодована. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.410 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 2 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України замінити ОСОБА_5 покарання у вигляді 1 року 2 місяців позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 1 рік 2 місяці.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_5 покарання з урахуванням вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.2021 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року 2 місяців тримання в дисциплінарному батальйоні.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання на виконання даного вироку.
У строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати покарання, частково відбуте ОСОБА_5 за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.2021 року з 26.10.2021р. по 21.06.2022р.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1