Справа № 450/147/22 Провадження № 2-а/450/4/22
"17" травня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Гев'як Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітета Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про скасування постанови № 38 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Давидівської сільської ради про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Пустомитівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просить скасувати постанову № 38 від 30.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення і тим, що відповідач виніс постанову на підставі недопустимих доказів. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.12.2021 року серії ВАБ № 695282 вказано, що «03.12.2021 року близько о 15:57 год., продавець магазину-пекарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольного напою «REVO», ємкістю 0, 5 л, одна пляшка вартістю 42, 90 грн. неповнолітній особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення уповноважена особа не надала належні, допустимі та достатні докази, які б дали змогу встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні. Позивач також зазначає, що до протоколу не додано жодних розрахункових документів (чеків) на реалізацію харчових продуктів, передбачених законодавством. А саме розрахункового документу встановленої форми та змісту (касовий чек). Також позивач вказала, що відповідач здійснив розгляд справи та притягнув позивача до адміністративної відповідальності із порушенням своєчасного сповіщення про дату та час розгляду справи, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено дату розгляду справи 17.12.2021 року, а 31.12.2021 року позивач отримала повідомлення про розгляд справи № 4088 від 24.12.2021 року, відповідно до якого розгляд справи про адміністративне правопорушення буде здійснено 30.12.2021 року. Вважає вказану постанову безпідставною, протиправною та необґрунтованою, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних, достовірних, допустимих доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КупАП, а тому вважає що така підлягає скасуванню.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
14.01.2022 року ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі; 08.02.2022 року клопотання позивача про розгляд справи у її відсутності; 10.02.2022 року відзив на позовну заяву; 23.02.2022 року відповідь на відзив на позовну заяву; 23.02.2022 року ухвала про відкладення розгляду справи; 17.03.2022 року ухвала про відкладення розгляду справи; 17.05.2022 року клопотання позивача про розгляд справи у її відсутності.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала на адресу суду заяву, у якій просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, свого представника в судове засідання не направив. На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить в задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів, що Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Давидівської сільської ради діяла правомірно та в межах своїх повноважень. Вказує, що на окремому аркуші додано рапорт старшого лейтенанта поліції В. Щурка щодо пояснень ОСОБА_2 , 2006 року народження, якій здійснено продаж алкогольного напою, наявний товарний чек № вм000379296 від 03.12.2021 року. а також наявний аркуш, на якому зафіксовано вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення (фотофіксація), а відтак доводи позивача у позовній заяві щодо відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення застосовано неправильно, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
23.02.2022 року позивачкою було подано на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказала, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження її вини. Зокрема, що фотофіксація вчинення адміністративного правопорушення, вказаного у відзиві, до нього додана не була; товарний чек № вм000379296 не підтверджує факту продажу алкогольного напою неповнолітній особі, протокол про адміністративне правопорушення складений із порушеннями, у зв'язку із чим є недопустимим доказом. Зазначає, що відповідачем не було надано обгрунтування факту несвоєчасного сповіщення позивача про час розгляду справи. На підставі вищезазначеного, просить позовні вимоги задоволити.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.
Згідно вимог ч.1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 38 від 30.12.2021 року, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до даної постанови ОСОБА_1 ставиться в провину те, що вона 03.12.2021 року близько о 15:57 год., як продавець магазину-пекарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 здійснила продаж алкогольного напою «REVO», ємкістю 0, 5 л, одна пляшка вартістю 42, 90 грн. неповнолітній особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана постанова винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Давидівської сільської ради, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 03.12.2021 року, серії ВАБ № 695282.
Диспозицією ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства(організації) торгівлі чи громадського харчування правил торгівлі пивом(крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом( крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного)., алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом( крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітнім особами, а також продаж пива( крім безалкогольного) , алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, або поштучно(крім сигар).
Згідно вимог ст. 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративні комісії виконавчих органів сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема, передбачені частиною 2 статтею 156 КУпАП.
При цьому у ході складення матеріалів про адміністративні правопорушення та прийняття постанови за результатами даних матеріалів органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно з приписами ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто будь-яке відхилення або недотримання передбаченого законом (підзаконним) актом встановленого порядку дій органами державної влади, може призвести до порушення законних прав громадян під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 р. справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, така не містить інформації про вилучення предмету торгівлі - алкогольного напою «REVO», як і не містить інформації про наявність касового чека, який би підтверджував продаж вказаного товару саме неповнолітній особі.
Окрім того в протоколі про адміністративне правопорушення № 695282 від 03.12.2021 року, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, також не зазначено про вилучення речей та предметів, а саме предмету торгівлі, вказано, що «особистий огляд та огляд речей не проводився».
Окрім того, ст. 156 КУпАП, є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, відсутнє посилання на конкретну норму нормативно-правового акту яку порушено, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, не розкрита суть обвинувачення, що в свою чергу прямо суперечить принципу правової визначеності, згідно якого закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Водночас орган, який розглядав справу, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Доказів на спростування доводів особи, відносно якої складено протокол про адміністративні правопорушення , і які б дозволяли суду на підставі ст.252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП не надано.
Долучений стороною відповідача у відзиві на позовну заяву рапорт старшого лейтенанта поліції В. Щурка щодо пояснень ОСОБА_2 , про те, що опитати громадянку неповнолітню ОСОБА_2 щодо здійснення продажу їй алкогольного напою не виявилось можливим, та товарний чек № вм000379296 від 03.12.2021 року не є належним та допустимим доказом, на підтвердження, доведеності факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки такий не доводить факту продажу напою неповнолітній особі.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення і роз'яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно ч.2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч.3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, склад адміністративного правопорушення характеризується сукупністю чотирьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п.1 ст. 247 КпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, суб'єктивних висновках, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Відповідачем жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надано, суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення. Суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
З матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем на підтвердження правомірності винесеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 256 КУпАП не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 79, 246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 7, 17, 18, 251, 254-257, 280, 288, 293 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Давидівської сільської ради про накладення адміністративного стягнення № 38 від 30.11.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.156 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до адміністративного відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП - закрити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
СуддяН. Б. Добош