Справа №461/2281/22
Провадження №3/461/1637/22
21 червня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), захисників - адвокатів Мироненко Д.В. та Штинди О.В., перекладача Поніжай М.С., представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, я кі надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Польща, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.08.2021, виданий Wojewoda Podkarpacki /3/,
за ч.1 ст.483, ст. 471 Митного кодексу України,
встановив:
згідно протоколу про порушення митних правил, 02.12.2021 року, близько 19 години 10 хвилин, громадянка Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) прямувала з України до Стамбулу рейсом ТК0444 «Львів -Стамбул» у приватну поїздку, через митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «зелений коридор».
В ході проведення візуального огляду багажу системою сканування Rapiscan 622XR виникла підозра щодо наявності товарів, що підлягають митному оформленню та/або переміщення яких через митний кордон обмежене. Під час сканування валізи з багажем, який згідно бірок №235542194 та посадкового документу, належать гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), було помічено значну щільність відображену в чорному кольорі із ознаками металів, розміщених близько один біля одного. Пасажирку було переведено до спеціально відведеної кімнати огляду для проведення огляду багажу та ручної поклажі, де було виявлено валютні цінності, а саме готівкові кошти 100000 Євро. Крім того, було виявлено «вироби з металів жовтого та білого кольорів в асортименті (сережки, каблучки, підвіски, елементи предметів жовтого та білого металу з ознаками розломів, тріщин), котрі оздоблені іншими матеріалами різних кольорів, подібними до каміння», загальною вагою 708,02 грам.
Окрім того, під час проведення огляду, частину «виробів з металів жовтого кольору (сережки), котрі оздоблені іншими матеріалами подібними до каміння» в кількості 51 пара вагою 121,91 гр було приховано від митного контролю засобами або способами, що ускладнюють виявлення таких товарів. Вказані «вироби з металів жовтого кольору (сережки), котрі оздоблені іншими матеріалами подібними до каміння» в кількості 51 пара вагою 121,91 гр було виявлено шляхом розкриття валізи, в якій серед особистих речей знаходилась у двох косметичках, пластиковій коробочці білого кольору з написом блакитного кольору «Pedd Egg» з теркою всередині.
Готівкові кошти в сумі 100000 Євро знаходились у ручній поклажі і валізі серед особистих речей, без приховування від митного контролю.
Документів, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках (фінансових установах) на суму, що перевищує еквівалент 10000 (десять тисяч) євро, документів про походження «виробів з металів жовтого та білого кольорів в асортименті (сережки, каблучки, підвіски, елементи предметів жовтого та білого металу з ознаками розломів, тріщин), котрі оздоблені іншими матеріалами подібними до каміння» гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не надала. Сума в розмірі 10000 євро була повернута громадянці Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
У наданих письмових поясненнях гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) зазначила, що вказані вище валютні цінності, а також вироби з металів жовтого та білого кольорів в асортименті належать їй. Кошти гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перевозила для лікування.
Дії гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) посадовими особами митного органу кваліфіковані за частиною 1 статті 483 та статтею 471 Митного кодексу України.
Громадянка Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень передбачених ч. 1 ст. 483, ст. 471 МК України заперечила. Пояснила, що 2 грудня 2021 року вона та її подруга ОСОБА_4 прямували у поїздку зі Львова до Стамбула турецькими авіалініями. Метою її поїздки до ОСОБА_5 було лікування в місцевій клініці, яку їй порадив лікар - професор із ОСОБА_6 . На оплату лікування вона позичила кошти загалом 100 000 євро у близької їй людини і близько 700 г золота, на випадок, якщо б ця сума виявилася недостатньою, у разі якщо лікування виявиться тривалим.
У той же день близько 19:00, вони з ОСОБА_7 зайшли у приміщення аеропорту та у місці де здається багаж та отримується посадковий талон, в працівника аеропорту який цей багаж приймав, запитали де можна задекларувати валюту та цінності. Їм пояснили, що треба піднятися на третій поверх, що вони і зробили. Після цього, на третьому поверсі, у двох працівників аеропорту, які були у форменому одязі, вони запитали, де можна задекларувати валюту та цінності, які вони перевозять із собою. Їм сказали йти уперед та вони пішли до виходу, де перевіряють ручну поклажу. Біля цього виходу вони повторно повідомили, що хочуть задекларувати валюту, у відповідь на що їх попросили зачекати. Вони чекали близько 30 хвилин, почали хвилюватися, що можуть спізнитися на літак, тому що багато людей реєструвалося на рейс до Стамбула, і знервовані та схвильовані пішли на паспортний контроль з думкою, що задекларують валюту далі, на поверсі.
Пройшовши паспортний контроль, вони пішли у зал очікування і там міркували з приводу того, куди їм тепер звернутися щоб задекларувати валюту та цінності для вивезення. Через деякий час до них підійшло четверо працівників, троє чоловіків і одна жінка та запитали, чи вони здали свій багаж. Вони відповіли, що здали багаж, і повідомили, що у ньому є валюта і золото. Тоді вказані особи почали лякати їх, що викличуть поліцію. Надалі, їх відвели на другий поверх в окрему кімнату без жодних санітарних умов. У цій кімнаті працівники митниці почали перевіряти їхні речі та багаж, розкидаючи їх. Вона особисто дістала свою косметичку, в якій була тертка для п'ят, і показала, що там є дрібні золоті вироби, які вона поклала туди аби вони не загубилися, оскільки ті були дуже маленькі. Вона не розуміла нічого з того, що говорили до неї працівники митниці, оскільки не володіє українською мовою. ОСОБА_8 допомагала їй перекладати те, що казали працівники митниці, але вона теж не усе розуміла, оскільки є громадянкою Республіки Польща і українською мовою володіє не дуже добре. За весь час з 19:30 2 грудня 2021 року до 01:00 4 грудня 2021 року працівники митниці жодного разу не повідомили їм які права вони мають і як вони можуть ними скористатися, а також не повідомили фактичну причину та підставу затримання. Вона просила щоб їй надали перекладача і адвоката, але працівники митниці у відповідь на це посміхалися і повідомляли, що це не потрібно. Бача ОСОБА_9 телефонувала своїм львівським друзям і просила знайти їм адвоката. Адвокат ОСОБА_10 прибув до аеропорту приблизно через годину після дзвінка. Він зателефонував і сказав, що знаходиться в аеропорту на другому поверсі. Яніна повідомила митникам, що у аеропорту є адвокат і запитала, чи може він підійти до них, але вони надалі посміхалися і повідомили, що не мають права його допускати. Їй не дозволяли виходити з цього приміщення близько 30 годин, і протягом усього цього часу у неї не було ні перекладача, ні адвоката. Вони неодноразово зверталася до представників митниці, щоб їй дозволили спілкування з адвокатом, але працівники митниці на ці клопотання не реагували і були байдужі. Крім цього, працівники митниці неналежно ставилися до неї. Зокрема, вона кілька разів хотіла сходити у туалет, але їх не пустили та вони тільки приблизно через 20 годин змогли скористатись туалетом. Вона попросила склянку води, щоб запити ліки, але їй це також не дозволили. У таких умовах їх протримали близько 30 годин. Через виснаження і стрес вона була згодна написати чи підписати усе, навіть якісь обтяжливі для себе документи, аби тільки це закінчити. Крім того, працівники митної служби не повідомили ані консульство Республіки Польща у Львові, ані їхні сім'ї чи рідних про те, що їх затримали. Як громадянка Республіки Польща, вона не змогла скористатися правом на захист та послуги перекладача, а також спілкування із дипломатичним представництвом своєї країни.
Вищенаведені пояснення гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) виклала у письмовій формі, з відповідним письмовим перекладом, та надала їх суду для долучення до матеріалів справи. Зазначені письмові пояснення гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підтримала в судовому засіданні у повному обсязі, вказавши, що вони є правдиві, достовірні, надані нею добровільно і без жодного тиску або примусу.
Захисник гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвокат Мироненко Д.В. подав до суду письмові заперечення на протокол, які підтримав в судовому засіданні.
Так, наведені заперечення стороною захисту мотивовані тим, що протокол про порушення митних правил щодо гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складено з численними порушеннями гарантій, встановлених для громадян національним та міжнародним законодавством. Зокрема, захисник вказує на те, що увесь процес його складання та здійснення усіх супроводжуючих дій, в тому числі отримання пояснень, від часу фактичного затримання 02.12.2021 гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) і до надання їй можливості бути вільною і покинути приміщення митного посту «Львів-аеропорт», співробітниками Галицької митниці Держмитслужби були проведені без залучення захисника/адвоката та перекладача. Вказує, що гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) без роз'яснень її прав було відмовлено у допуску адвоката для присутності під час складання протоколу №2516/20900/21, що позбавило її можливості будь-якого правового захисту під час виконання процедури складення протоколу, а тому такий, як результат неналежної процедури, є недопустимим доказом.
Також, захисник зазначає, що у день складення протоколу він прибув до «Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького» для виконання службового завдання із надання правової допомоги вказаній особі, яка, за наявною на той час інформацією, разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), теж громадянкою Республіки Польща, була незаконно затримана службовцями митного посту "Львів-аеропорт" та обвинувачувалася останніми у вчиненні митних правопорушень. Ним було повідомлено співробітнику митного поста мету свого прибуття та кого він буде представляти, у відповідь на що йому сказали, що зараз до нього вийдуть інші співробітники та проведуть до клієнта. Після тривалого очікування, він викликав поліцію, повідомив про перешкоджання адвокатській діяльності з боку службових осіб митниці та після прибуття екіпажу вже у присутності двох поліцейських попросив працівника довідкової служби аеропорту повторити дзвінок до митного посту аеропорту й нагадати, що адвокат чекає для надання йому допуску до клієнта.
Також, захисник вказує на те, що працівники митниці наполягли на тому щоб переклад пояснень гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) із польської мови на українську здійснила саме утримувана разом із нею вище згадана особа - ОСОБА_13 , щодо якої так само було складено протокол про порушення митних правил. Проте критерії визначення співробітниками митниці рівня володіння українською мовою, достатнього для здійснення належного перекладу (наприклад, документи, що підтверджують рівень володіння мовою), у справі про порушення митних правил наведені та встановлені не були, так само як відсутні будь-які правові підстави, в тому числі процесуальні рішення, на підставі яких ОСОБА_13 залучалася до участі у провадженні в якості перекладача. Отже, наявний у матеріалах справи переклад не може повною мірою відображати оригінальні та дійсні пояснення гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо обставин справи і є таким, що отриманий із порушенням порядку, встановленого законом. Зміст протоколу та його виклад на українській мові не був зрозумілий гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), а переклад такого їй належним чином зроблений не був, що є порушенням законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині дотримання та забезпечення гарантій особи, яка притягується до відповідальності.
Крім цього, захисник звертає увагу суду на те, що гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) бажала задекларувати виявлені у її багажі, вилучені в подальшому, цінності та прямувала для цього смугою (каналом) «червоний коридор», в процесі слідування неодноразово запитувала у співробітників аеропорту в якому напрямку рухатися для декларування цінностей та з цією метою уточнювала напрямок руху.
Захисник вказує, що у наданих суду матеріалах відсутні будь-які докази того, що предмети, які вилучені у гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), переміщувалися нею через митний кордон України таким чином, що службова особа митного органу не могла їх виявити шляхом звичайного візуального огляду. Наголошує, що усі вилучені у гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) предмети були виявлені службовими особами шляхом звичайного візуального огляду, що вбачається зі складених митницею матеріалів. Крім цього, наявний в матеріалах справи висновок СЛЕД Держмитслужби України від 28.04.2022 №142000-3102-0075 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки такий не дає відповіді на запитання, що ставилися митницею.
Також, гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не переміщувала банківських металів, в розумінні п. 13 ст. 1 та абзацу 2 п. 21 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», а враховуючи те, що експерт СЛЕД Держмитслужби не дав однозначної відповіді на питання чи є ці вироби ювелірними та яка їх вартість, вказані предмети повинні бути поверненні гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Враховуючи наведене, захисник просить закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Наведені доводи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та адвоката Мироненко Д.В. в судовому засіданні підтримав адвокат Штинда О.В., який також просив закрити провадження у справі.
Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав, вказавши, що твердження сторони захисту є безпідставними та необґрунтованими, а тому просив не брати їх до уваги.
Заслухавши доводи представника митниці, гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та її захисників, пояснення свідка та дослідивши у повному обсязі матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків, виходячи з наступних доводів та мотивів.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Згідно ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність за даною статтею настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто, основним безпосереднім об'єктом є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України (активна поведінка особи).
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується прямим умислом особи на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю.
Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України є наявність в діях правопорушника вини.
Статтею ст. 471 МК України (в редакції чинній на момент складення протоколу) передбачена відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України (в редакції чинній на момент складення протоколу), канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Згідно ч.4 ст.366 МК України (в редакції чинній на момент складення протоколу), громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
В обґрунтування висновків про наявність у діях гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу правопорушень, передбачених ч.1 ст. 483 та ст. 471 МК України, митним органом суду надано наступні досліджені в процесі розгляду справи докази:
- протокол про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 03 грудня 2021 року;
- додаток № 1 до протоколу про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 03 грудня 2021 року, у якому перелічено тимчасово вилучені у гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) товари;
- додаток № 2 до протоколу про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 03 грудня 2021 року, у якому перелічено тимчасово вилучені у гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) грошові кошти;
- письмові пояснення гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
- акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.12.2021 року;
- фототаблиці;
- опис предметів №2 від 03.12.2021 року;
- доповідні записки в.о. державного інспектора відділу митного оформлення №4 м/п «Львів-аеропорт» Львівської митниці Ольги Козиняк;
- постанову про призначення експертизи у справі про порушення митних правил №2516/20900/21 від 20 грудня 2021 року;
- постанову про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил №2516/20900/21 від 26 січня 2022 року;
- протокол про одержання проб і зразків для проведення експертизи в справі про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 26 січня 2022 року;
- висновок СЛЕД Держмитслужби № 142000-3102-0075 від 28 квітня 2022 року;
- висновок СЛЕД Держмитслужби № 142000-3301-0254 від 07 червня 2022 року.
Вказані докази були безпосередньо досліджені та перевірені судом в процесі судового розгляду в присутності учасників даного провадження, зокрема ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), її захисників та представника митного органу.
Надаючи оцінку вказаним доказам, в сукупності з іншими доказами наданими стороною захисту та обставинам встановленим в ході судового розгляду, виходжу з наступних міркувань.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) надала суду усні пояснення, згідно яких повністю підтримала наведені вище доводи захисників. Крім того, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) виклала свої пояснення у письмовій формі та надала їх суду для долучення до матеріалів справи. Зміст даних пояснень наведений вище.
Також, в ході судового розгляду пояснення суду надала свідок ОСОБА_12 , яка повідомила, що 02.12.2021 року вона разом із ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) прямувала літаком з України до Стамбулу рейсом «Львів -Стамбул» у приватну поїздку через митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці. На стійці прийому багажу вона та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) повідомили працівниці аеропорту про наявність товару (предметів) для декларування, а також запитали де і у якій спосіб можна провести декларування. У відповідь на це, їм повідомили, що багаж можна здати для перенесення до літаку, а декларування слід провести після цього, на іншому поверсі аеропорту. Отже, вони здали багаж та направилися на інший поверх аеропорту, маючи намір здійснити декларування.
Під час проходження через вхід на поверх (рамку перевірки) з ручною поклажею, вони повторно повідомили присутнім представникам аеропорту про наявність у них предметів та коштів для декларування, а саме про дорогоцінні вироби і грошові кошти. У відповідь на це, їх попросили зачекати. Чекати довелося досить дового і вони були дуже схвильовані, адже могли запізнитися на літак. В подальшому, до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підійшло декілька митників та запросили їх пройти до окремої кімнати. Під час спілкування з даними особами (представниками митниці) вони неодноразово наголошували про необхідність та намір декларування предметів і коштів та просили надати таку можливість, однак наведені клопотання були залишені представниками митниці поза увагою. Їх завели у маленьку кімнату, де тримали без адвоката та перекладача, тобто фактично їх затримали, адже вони не могли покинути дане приміщення без дозволу представників митниці. Вона допомогала ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у здійсненні перекладу, адже трохи володіє українською мовою, але її знання мови не є достатніми для належного перекладу, оскільки такі знання є досить обмежені. Вона була присутня коли усі предмети, які в подальшому були вилучені у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), остання надала представникам митниці добровільно, оскільки вона не мала наміру їх приховувати. Більше того, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) намагалася неодноразово здійснити їх декларування від самого прибуття до аеропорту, але такої можливості їй не надали. Крім того, вона вказала, що протягом усього часу спілкування з представниками митниці, незважаючи на неодноразові клопотання, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не було надано можливості поспілкуватися з адвокатом та перекладачем. Також, свідок вказала, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_14 ) її права ні представниками митниці, ні будь-якою іншою особою, не роз'яснювалися.
Суд приходить до висновку про те, що протокол про порушення митних правил №2516/20900/21 від 03 грудня 2021 року є недопустимим доказом з огляду на наступне.
Відповідно до статті 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Протокол про порушення митних правил це фактично комплексне джерело доказової інформації. При цьому він набуває значення доказу лише за умови коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим відповідною нормою чинного законодавства. Протокол про порушення митних правил повинен містити перелік усіх обов'язкових реквізитів до нього, і у разі їх відсутності він не може мати доказового значення.
Таким чином, протокол про порушення митних правил займає провідне місце у переліку засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів або суд встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що наведені, серед іншого, у ст. 280 КУпАП i мають значення для правильного вирішення справи. Така позиція законодавця вимагає саме від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.
Натомість, уповноваженими представниками митного органу наведені вимоги та положення при складанні протоколу про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 03.12.2021 року виконано не було.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію, зокрема висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.
Згідно ст.6 даної Конвенції:
«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;
d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що йсвідків обвинувачення;
е) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 5 ст.494 МК України, у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу №2516/20900/21, такий складено державним інспектором Козиняк О.О. в присутності гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). При цьому, докази належного роз'яснення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, а на сторінці 2 даного протоколу навпроти графи про роз'яснення прав з місцем для відповідного підпису особи яка притягується до відповідальності - підпис відсутній.
Більше того, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не володіє українською мовою, а отже остання не могла розуміти суть протоколу та його зміст, зокрема в частині яка стосується її прав.
Вказане свідчить про те, що протокол про порушення митних правил складено з грубими порушеннями законодавчих вимог до процедури його оформлення та складання, а також містить істотні недоліки та не може слугувати допустимим й достатнім доказом винуватості у вчиненні адміністративних правопорушень.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянкою Республіки Польща, яка до того ж і не володіє українською мовою, незалучення до наведених процесуальних дій професійного перекладача прямо вказує на недопустимість вказаного доказу.
В ході розгляду справи встановлено, що працівниками митного органу для перекладу було залучено ОСОБА_12 , яка є громадянкою Республіки Польща. Проте критерії визначення працівниками митного органу рівня володіння даною особою українською мовою, достатнього для здійснення належного перекладу, у справі не зазначені, так само як відсутні будь-які правові підстави, в тому числі процесуальні рішення, на підставі яких ОСОБА_12 залучалася до справи в якості перекладача. Також, до матеріалів справи не долучено жодного документу, який встановлює факт володіння ОСОБА_12 українською мовою на належному рівні.
Згідно положень ст.503 МК України, перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Перекладач зобов'язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у разі необхідності брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.
Водночас, всупереч наведеним положенням в ході судового розгляд встановлено, що ОСОБА_12 , яка залучена митним органом до справи в якості перекладача, наведеним вище встановленим законом критеріям не відповідає. Більше того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила, що вона допомагала ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у перекладі, але вона не усе розуміла, оскільки не в достатній мірі володіє українською мовою.
Відтак, суд приходить до висновку, що представниками митного органу була грубо порушена процедура адміністративного провадження, оскільки переклад який здійснювався ОСОБА_12 не може вважатися належним, адже в ході розгляду справи встановлено, що дана особа не володіє українською мовою, а отже вона не могла бути залучена у справі в якості перекладача.
Також, слід відзначити те, що ОСОБА_12 була безпосереднім свідком усіх подій, а митний орган в особі його уповноважених представників був про це обізнаний.
У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них.
Посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил може опитувати особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також свідків, інших осіб.
Згідно положень п. 2 ч. 1 статті 495 МКУ, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого, поясненнями свідків.
Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися, для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Обставини, які підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи, в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Натомість, всупереч наведеним положенням уповноважені особи митного органу замість отримання пояснень від фактично єдиного свідка, який був присутній під час усіх подій в аеропорту разом з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), без наявності для цього законних підстав залучили ОСОБА_12 до провадження у справі в якості перекладача. Наведений факт ставить під сумнів об'єктивність уповноважених осіб митного органу під час провадження у справі, адже вказує на те, що маючи очевидну можливість отримати важливий доказ (пояснення свідка) на основі якого у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, представники митниці таких пояснень не відібрали, а фактично перевели свідка у інший процесуальний статус - перекладача, якому, до того ж, в контексті положень ст. 503 МКУ, дана особа не відповідала.
В ході розгляду справи встановлено, що захисник Мироненко Д.В. в день складення протоколу 03.12.2021 року прибув до Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького» для виконання службового завдання з надання правової допомоги ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_12 . Він повідомив співробітнику митного посту мету свого прибуття та вказав на осіб яких він буде представляти, на що отримав відповідь про те, що зараз до нього вийдуть інші співробітники та проведуть до клієнта. Після тривалого очікування захисник викликав поліцію, повідомив про перешкоджання адвокатській діяльності з боку службових осіб митниці та після прибуття екіпажу, вже в присутності двох поліцейських, попросив працівника довідкової аеропорту повторити дзвінок до митного поста аеропорту й нагадати, що адвокат чекає для надання йому допуску до клієнта.
Наведене, вбачається з пояснень захисника та з дослідженого в судовому засідання відеозапису, згідно якого адвокат Мироненко Д.В. дійсно перебував в зазначений ним час в Міжнародному аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького», та у зв'язку з тим, що його не допускали до клієнта звертався до працівників поліції.
Також, захисником було здійснено дзвінок на гарячу лінію Держмитслужби «1548», з повідомленням оператору про факт його не допуску співробітниками митного органу на території аеропорту, як адвоката, для надання правової допомоги клієнту. На підтвердження даного факту захисником надано роздрукований список телефонних дзвінків.
Крім цього, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила, що адвоката, який приїхав на прохання її друзів, не допускали до неї та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в провадженні у справі про адміністративне правопорушення мають бути забезпечені права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі право користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Відповідно до положень статті 498 МКУ, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право, серед іншого, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянкою Республіки Польщі, українською мовою не володіє.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід'ємна складова права на захист. Так, згідно п. e ч.3 ст.6 Конвенції, якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, він має щонайменше, серед іншого, одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Як вбачається з матеріалів справи протокол про порушення митних правил викладено українською мовою, якою не володіє ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), а переклад такого їй зроблений не був, що є грубим порушенням національного законодавства та Конвенції в частині забезпечення дотримання гарантій особи, яка притягується до відповідальності.
Крім цього, суд не може залишити поза увагою наступне.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_15 ) фактично утримували в спеціальній кімнаті огляду аеропорту з 19:30 год. 02.12.2021р. понад добу.
Відповідно до положень статті 507 МКУ, з метою припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, допускається адміністративне затримання особи, яка вчинила таке порушення, на строк до трьох годин. Адміністративне затримання здійснюється посадовою особою митного органу за вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо) - старшого чергової зміни. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою, визначеною в частині першій цієї статті, є можливим.
У разі виявлення порушення митних правил, за яке цим Кодексом передбачено застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, строк адміністративного затримання особи, яка знаходиться у службовому приміщенні митного органу або в іншому приміщенні у зв'язку з проведенням митного контролю або митного оформлення таких товарів, транспортних засобів, обчислюється з моменту винесення вмотивованого письмового рішення про її адміністративне затримання. Митний контроль та митне оформлення товарів, транспортних засобів при цьому зупиняються. У разі виявлення інших порушень митних правил строк адміністративного затримання обчислюється з моменту завершення митного контролю та митного оформлення.
Про адміністративне затримання складається протокол, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У протоколі обов'язково зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого, час і підстави затримання, робиться відмітка про застосування фізичної сили або спеціальних засобів, якщо таке мало місце. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманою особою. У разі відмови затриманої особи від підписання протоколу в протоколі робиться запис про це. Копія протоколу вручається затриманій особі.
Митний орган, який здійснив тимчасове затримання особи, невідкладно повідомляє про це її родичів, а якщо затриманий громадянин-нерезидент не має родичів на території України - дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави.
Всупереч наведеним положенням митного законодавства, факт утримування ОСОБА_1 ( ОСОБА_16 ) в спеціальній кімнаті огляду аеропорту з 19:30 год. 02.12.2021р. понад добу (навіть за наявності у неї можливості іноді виходити з даного приміщення в супроводі представників митного органу) жодним процесуальним документом не оформлений.
Так, згідно частини 2 статті 339 Митного кодексу України, огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.
У Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.12.2021р. зазначено, що огляд проводився з 19:30 год. 02.12.2021р. по 22:20 год. 02.12.2021р.
Протокол про порушення митних правил №2516/20900/21 було складено 03.12.2021р., проте присутність особи, стосовно якої складається протокол під час його складання не є обов'язковою. Даний висновок відповідає положенням ч.ч. 3, 9 ст. 494 МК України, які передбачають можливість складення протоколу про ПМП за відсутності особи, яка притягується до відповідальності.
Як повідомила суд ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) під час розгляду справи та підтвердила свідок ОСОБА_12 , про її затримання ніхто не повідомляв ні її близьких родичів, ні консульську установу Республіки Польща в Україні.
Отже, до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), в порушення вище згаданих норм, без винесення окремого процесуального рішення, без оформлення протоколу про адміністративне затримання та повідомлення її близьких родичів та консульської установи Республіки Польща в Україні, фактично було застосовано адміністративне затримання строком більше ніж одна доба.
В ході розгляду справи представник митного органу не навів суду належного обґрунтування та визначеної законом підстави утримання особи понад добу в окремому приміщенні аеропорту протягом часу який значно перевищує межі максимального строку адміністративного затримання, встановленого Митним кодексом України. При цьому, представник митниці вказав, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перебувала у наведеному вище приміщенні добровільно, що остання під час судового розгляду категорично заперечила. Суд відхиляє наведені доводи представника митниці, адже на підтвердження даних обставин суду не представлено жодних доказів. Крім того, очевидним є той факт, що стороння особа, якою є ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), не може перебувати у службовому приміщенні аеропорту чи митного посту без відома відповідальних осіб. Також, з огляду на встановлені вище обставини справи та зміст відповідних доказів, очевидним є те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) намагалася отримати правову допомогу, однак не змогла поспілкуватись із захисником внаслідок того, що його не допустили до клієнта.
Наведений факт також доводить упередженість посадових осіб митного органу під час провадження у справі, зокрема під час проведення першочергових процесуальних дій, та свідчить про грубе порушення митного законодавства в ході провадження у справі, зокрема порушення права ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вільно пересуватися та не бути затриманою без наявності на це законних підстав, із застосуванням встановленої чинним законодавством процедури.
Як наведено вище, згідно ч.1 ст.483 МК України (в редакції чинній на момент складання протоколу), відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.
Виходячи зі змісту диспозиції даної статті, склад вказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.
Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) бажала задекларувати виявлені у її багажі, вилучені в подальшому, цінності та прямувала для цього смугою (каналом) «червоний коридор», а в процесі слідування вона неодноразово запитувала у співробітників аеропорту в якому напрямку необхідно рухатися для декларування цінностей.
Дані твердження сторони захисту узгоджуються з показами свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що на стійці прийому багажу вони зі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) повідомили працівнику, який приймає багаж, що хочуть задекларувати дорогоцінні вироби та гроші, на що їм відповіли, що це потрібно зробити на іншому поверсі. Після проходження воріт з ручною поклажею, вони повідомили, що хочуть задекларувати гроші та дорогоцінні вироби, а їх попросили зачекати. Після чого до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підійшли працівники митниці, які запросили її до окремої кімнати, де вона знову неодноразово повідомляла про наявні кошти і предмети, а також про намір їх задекларувати. Крім цього, свідок повідомила, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) особисто показала працівникам митниці де знаходяться гроші та предмети із дорогоцінного металу.
Згідно долученого до матеріалів справи адвокатського запиту від 30.12.2021 року, для підтвердження точного маршруту руху Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) по території аеропорту відслідковування її дій, адвокат Мироненко Д.В. звертався до «Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького» із проханням надати відеозапис камер відеоспостереження «Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького» із фіксацією реєстраційних та контролюючих процедур пасажирів перед посадкою на рейс ТК444 «Львів-Стамбул» 02.12.2021 за період часу із 18:00 год. до 20:00 год.
У відповідь на даний запит представник аеропорту, листом від 11.01.2022 повідомив, що станом на 05.01.2021 запитуваний відеозапис за 02.12.2021 не збережений.
В свою чергу, посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
Водночас, уповноваженими на збір доказів у даній справі посадовими особами митного органу не долучено такого відеозапису, як і не долучено жодних інших фото- та відео- матеріалів на спростування позиції сторони захисту щодо дій ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в аеропорту або на підтвердження обставин наведених у протоколі.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Зокрема, у рішенні від 10.02.1995, у справі "Аллене де Рібемон проти Франції", Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення вини є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно протоколу про порушення митних правил, під час проведення огляду, частину виробів з металів вагою 121,91 гр було приховано від митного контролю засобами або способами, що ускладнюють виявлення таких товарів.
Водночас, далі у цьому ж абзаці вказується, що виявлено їх було шляхом розкриття валізи, в якій серед особистих речей знаходилась у двох косметичках, пластиковій коробочці білого кольору.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним, предметам вигляду інших (зміна їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).
Отже, під використанням інших способів чи засобів, що утруднюють виявлення товарів, слід розуміти таке фізичне приховування переміщуваних предметів, під час якого службова особа митного органу не може їх виявити шляхом звичайного візуального огляду або без застосування технічних засобів контролю.
Таким чином, для встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 483 МК України, необхідним, зокрема, є з'ясування розташування переміщуваних через митний кордон предметів, а саме можливості їх виявлення шляхом звичайного візуального огляду або без застосування технічних засобів контролю.
В наданих суду матеріалах відсутні належні та допустимі докази того, що предмети та кошти, які вилучені у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), переміщувалися нею через митний кордон України таким чином, що службова особа митного органу не могла їх виявити, в тому числі шляхом візуального огляду. Більше того, вилучені у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) предмети були виявлені службовими особами шляхом звичайного візуального огляду, що й вбачається зі складених працівниками митного органу матеріалів.
Згідно пояснень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) золоті вироби є дуже маленькі (дрібні), а тому, щоб вони не загубилися, вона поклала їх у косметичку в якій була тертка для п'ят.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави стверджувати про те, що виявлення золотих виробів було утруднене - відсутні.
З вищенаведеного слідує, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) здійснила дії з приховування від митного контролю товарів (предметів, коштів), матеріали справи не містять. Враховуючи обов'язковість встановлення та доведення наявності умислу особи для визнання її винуватою за ч. 1 ст.483 МК України, а також відсутність допустимих, належних та достатніх доказів приховування товарів від митного контролю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Оцінюючи наявність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ознак правопорушення передбаченого ст. 471 МК України, виходжу з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Вказані конституційні гарантії перебувають у взаємозв'язку з принципом верховенства права, оскільки "одним із проявів цього конституційного принципу є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права" (рішення Конституційного Суду України від 16.10.2008 №24-рп/2008).
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 №2-рп/2016).
Відповідно до положень ч. 1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінку забезпечення "справедливого балансу", дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини).
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 по справі №2-261/2019 (5915/19) зазначено, що юридичне регулювання питань транскордонного переміщення валютних цінностей в Україні визначає, що власне переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, не зумовлює потреби в сплаті митних зборів або будь-яких інших платежів на користь держави, а лише вимагає дотримання встановлених законодавцем додаткових вимог щодо письмового декларування зазначених цінностей, після виконання яких заборони чи обмеження не застосовуються до такого переміщення, і воно не характеризується відповідно до законодавства України як незаконне. Отже, недотримання зазначених вимог не завдає жодної матеріальної шкоди або інших збитків державі, а також не спричиняє суттєвих негативних наслідків для суспільних або державних інтересів, якщо походження та подальше використання валютних цінностей, що не були задекларовані, не є неправомірними або злочинними.
Стороною захисту в процесі судового розгляду подано суду копію договору позики від 09 жовтня 2021 року та його засвідчений переклад, згідно якого ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) надала ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) грошову позику у сумі 100 000 Євро.
Згідно пояснень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), метою її поїздки до Стамбула було лікування в місцевій клініці (на підтвердження стану здоров'я стороною захисту подано відповідну медичну документацію).
Вищезазначені грошові кошти були позичені для оплати лікування.
Крім цього, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в процесі судового розгляду зазначила, що вона позичила вироби із золота вагою близько 700 грам на випадок, якщо б ця сума була недостатньою або лікування виявилося тривалим.
Наданий суду договір позики суд бере до уваги, як належний доказ підтвердження законності отримання та походження грошових коштів. Даним документом підтверджується легальне походження грошових коштів, які є позикою від громадянки Республіки Польща ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ).
Так, згідно пояснень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вона разом з своєю подругою ОСОБА_12 , після прибуття в аеропорт, у місці де здається багаж і отримується посадковий талон, запитували де можна задекларувати цінності. Їм пояснили, що треба піднятися на інший поверх. Після цього, на третьому поверсі, у двох працівників аеропорту у форменому одязі вони також запитували, де можна задекларувати цінності. Біля входу, де перевіряють ручну поклажу, вона повторно повідомила, що хоче задекларувати цінності. В подальшому, вони пішли на паспортний контроль з наміром, що задекларують цінності там. Пройшовши паспортний контроль, вони пішли в зал очікування і там шукали, куди їм звернутися щоб задекларувати цінності. Через деякий час до них підійшли представники митниці яким вони повідомили про наявність у них валюти і дорогоцінних виробів та намір і бажання їх задекларувати. Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) наголосила, що не мала жодного наміру приховувати перевезені нею грошові кошти та ювелірні вироби і намагалася їх задекларувати.
Вищезазначені пояснення повністю узгоджуються з наведеними вище поясненнями свідка ОСОБА_12 .
Вказані обставини також свідчать про відсутність у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) наміру приховування грошових коштів та цінностей, оскільки такі мають абсолютно легальне походження, а тому остання бажала їх задекларувати, про що неодноразово повідомляла працівників аеропорту та митниці.
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.
Оцінюючи долучений до матеріалів справи висновок СЛЕД Держмитслужби України від 28.04.2022 № 142000-3102-0075 (надалі - висновок експертизи), виходжу з наступного.
Постановою головного державного інспектора від 20.12.2021 у справі про порушення митних правил №2516/20900/21 було призначено проведення фізико-хімічної експертизи товарів вилучених за протоколом від 03.12.2021 №2516/20900/21, з дорученням проведення такої експерту Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України. На вирішення експерту були поставлені питання про можливість віднесення предметів до виробів з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння; масу виробів; відносний відсотковий вміст металів за їх наявності у вилучених предметах.
Однак, в ході дослідження висновку експертизи, встановлено, що він фактично не дає відповіді на запитання, що ставилися митним органом. За текстом цього висновку, експерт спочатку вказує на пошкодження та дефекти зразків, схожих на ювелірні вироби (стор. 11), однак далі вживає щодо них визначення ДСТУ 2250-93 «брухт дорогоцінних металів» та «відходи дорогоцінних металів», при цьому не встановивши їх належність
На стор. 11 даного висновку вказано, що «у зв'язку з фактичною наявністю технічних обмежень лабораторного обладнання», «довільним чином відбираючи декілька ідентичних за зовнішнім виглядом та конструкцією предметів». Також, на цій сторінці експертом зазначено про неможливість провести всебічне дослідження зразків на наявному в СЛЕД Держмитслужби обладнанні, а на стор. 12 зроблено застереження про те, що для встановлення проби зразків необхідне звернення по органів пробірного контролю.
Крім того, у розділі «12» «Висновки» експерт зауважує, що провести всебічне дослідження зразків на наявному в СЛЕД Держмитслужби обладнанні неруйнівним методом на даний час не видається можливим.
Зважаючи на недоліки такого висновку, митним органом не було вжито заходів для їх усунення, зокрема, заходів передбачених, ч. 6 ст. 515 МК України, відповідно до яких, у разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
Таким чином, аналіз даного висновку експертизи не дозволяє розглядати його як належний доказ у справі, зокрема такий, що у повній мірі відповідає положенням та змісту ст. 495 України, а також дає вичерпні відповіді на питання вирішення яких які були метою призначення дослідження.
Оцінюючи посилання посадової особи митниці в протоколі на порушення митних правил які встановлюють заборону переміщення банківських металів, виходжу з наступних доводів та міркувань.
Згідно п. г ч. 1 ст. 4 МКУ, банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», банківські метали - це золото, срібло, платина, металі платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Згідно абзацу 2 п. 21 ст. 1 вказаного Закону, найвищою пробою, тобто вмістом золота у виробах, вироблених з нього, є 999 (99.9%).
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не переміщувала товари або предмети, які можна віднести до категорії банківських металів, з точки зору національного законодавства. Зокрема, у вилучених у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) металів немає відповідних сертифікатів, а долучені до справи висновки експерта не містять вичерпних даних стосовно якості та характеристики даних предметів.
Крім цього, в процесі дослідження доказів, судом встановлено, що у пункті 10 Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.12.2021р. зазначено, що фотофіксація не здійснювалась. Також фотографій немає у додатках до протоколу про порушення митних правил №2516/20900/21 від 03.12.2021р. Проте в матеріалах справи міститься 18 фототаблиць (а.с. 28-45), завірених ОСОБА_19 - посадовою особою митного органу, яка складала протокол та Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. На вказаних фототаблицях відсутній підпис особи, яка притягується до відповідальності.
В свою чергу, у судовому засіданні ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не змогла підтвердити, що зображені на даних фототаблицях речі та предмети є саме тими, що були вилучені у неї.
Отже, доказове значення цих таблиць з точки зору допустимості та належності викликає обґрунтований сумнів.
В Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної
поклажі та багажу від 02.12.2021р. відсутні відомості про визнання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) факту належності їй відповідного багажу та ручної поклажі, а також відсутній підпис особи, яка притягується до відповідальності. Крім того, згаданий Акт від 02.12.2021р. складений без участі перекладача, відповідно до ч. 2 ст. 492 МК України.
Таким чином, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.12.2021р. та фототаблиці є недопустимими доказами у даній справі.
Долучений до матеріалів справи висновок СЛЕД Держмитслужби України від 07.06.2022 №142000-3301-0254 встановлює лише вагу та вміст золота у вилучених виробах, однак не доводить сам по собі наявність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ознак вчинення правопорушень передбачених ч.1 ст. 483, ст. 471 МК України.
Що стосується інших наявних у матеріалах справи доказів, зокрема додатків до протоколу про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 03 грудня 2021 року, опису предметів №2 від 03.12.2021 року, доповідної записки в.о. державного інспектора відділу митного оформлення №4 м/п «Львів-аеропорт» Львівської митниці Ольги Козиняк, постанови про призначення експертизи у справі про порушення митних правил №2516/20900/21 від 20 грудня 2021 року, постанови про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил №2516/20900/21 від 26 січня 2022 року, протоколу про одержання проб і зразків для проведення експертизи в справі про порушення митних правил № 2516/20900/21 від 26 січня 2022 року, в сукупності з наведеними висновками СЛЕД Держмитслужби, то такі фактично містять дані про перелік, кількість та характеристики вилучених грошових коштів та предметів, процесуальні рішення щодо призначення експертного дослідження та повідомлення представника митниці яке фактично дублює дані наведені у протоколі. Отже, наведені докази, кожен окремо або у своїй сукупності, не доводять факту правопорушення та його вчинення відповідною особою.
Суд вважає, що у даному випадку, співробітники митниці не діяли відповідно до загально прийнятих правил поведінки між громадянами та посадовими особами, а також відповідно до вимог Митного Кодексу, оскільки такі представники безумовно мали можливість надати громадянці, яка не є особою, яка має протизаконні наміри по відношенню до держави Україна або погану репутацію, що б свідчило про ризики вчинення особою будь-яких правопорушень, письмово задекларувати наявні готівкові кошти, предмети та цінності.
Допустимість та належність доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази.
Водночас, наявні у матеріалах справи докази, кожен окремо або у своїй сукупності, не доводять поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) інкримінованих їй правопорушень.
В процесі провадження у справі митним органом не дотримано принципу повноти дослідження обставин справи, а також не здобуто такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені у протоколі висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.
Наведені факти та обставини свідчать про те, що уповноваженими особами митного органу в повній мірі не досліджено та не перевірено належним чином всіх реально можливих версій щодо характеру події, винуватості особи та інших важливих для встановлення об'єктивної істини обставин справи, а також не зібрано достатньо належних і допустимих доказів, які усувають усі протиріччя та сумніви встановлені в ході судового розгляду. Такі факти ставлять під сумнів об'єктивність та неупередженість митного органу (відповідних уповноважених осіб) в ході провадження у даній справі.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).
У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як наведено вище, за положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.
Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув'язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товарів, а також товарів, транспортних засобів, мають каральний і стримуючий характер.
Водночас, розмір штрафу в даній категорії справ інколи перевищує розмір штрафів визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.
Таким чином, адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 статті 483 та ст. 471 МК України можуть бути віднесені до «кримінального обвинувачення», в розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах митного органу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень, у даному випадку митний орган в особі уповноважених на це осіб.
В цьому контексті, а саме доведення вини особи поза розумним сумнівом та оцінки версій подій висловлених представниками митного органу та стороною захисту необхідно відзначити наступне.
Коротко сформулювати версії цих учасників процесу можна наступним чином.
Версія митного органу: «Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) прибула до України, попередньо сховавши грошові кошти та вироби з дорогоцінних металів у багажі та ручній поклажі та намагалася незаконно їх перевезти через митний кордон без дотримання процедури декларування».
Версія сторони захисту: «Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 )» прибула до України, для перельоту до Туреччини на лікування (транзитом), в процесі перебування у аеропорті намагалася отримати допомогу та роз'яснення щодо виконання нею митних формальностей. Вона не мала наміру приховувати кошти та вироби (предмети), які вона перевозила, але у процесі перебування у зоні митного контролю, замість отримання допомоги у виконані митних формальностей, щодо неї, без жодних на це обґрунтованих підстав, уповноважені особи митного орану почали процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка була виконана упереджено та з великою кількістю порушень».
Надаючи оцінку доводам учасників процесу у цій частині слід звернути увагу на наступне.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) прямувала з Польщі до Туреччини на лікування, тобто переміщалася транзитом з абсолютно легальною метою (суду надані документи щодо стану здоров'я особи). Грошові кошти та вироби з дорогоцінних металів мають легальне походження (суду надані докази їх походження та не представлено доказів протилежного). Цілком очевидним є те, що лікування у клініці в Туреччині може бути коштовним, тобто потягне за собою значні матеріальні витрати, вартість якого, зважаючи на неможливість надати чіткі прогнози перебігу такого лікування, наперед встановити неможливо. Тобто мета перевезення цінностей Szpak ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) є абсолютно обґрунтованою, легальною та логічною. Цілком очевидним, з точки зору цінності для особи грошових коштів та предметів, для суду виглядає поведінка ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), яка відповідально спакувала їх у багаж і ручну поклажу. Навпаки, досить дивно виглядало би, якщо пасажир літака, який транзитом прямує через іншу країну, відкрито (наприклад у прозорому пакеті або у руках чи кишенях) переміщала значну суму грошових коштів та виробів з дорогоцінних металів. Таким чином, дії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо перевезення коштів та виробів з дорогоцінного металу у спосіб який буде більш безпечним (у багажі і ручній поклажі) виглядає абсолютно природно та логічно. Крім того, в ході судового розгляду уповноважені представники митного органу не довели та належним чином не обґрунтували того, навіщо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) необхідно було приховувати виявлені кошти або предмети, тобто того з чим безпосередньо був пов'язаний умисел на вчинення правопорушення, адже їх декларування не становило б для неї надмірного тягаря, в тому числі матеріального. Отже, в ході судового розгляду не встановлено умислу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на вчинення інкримінованих їй порушень митних правил.
Наведене вказує на те, що в ході судового розгляду вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не доведена поза розумним сумнівом. Більше того, з досліджених судом доказів у справі вбачається, що саме версія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та її захисників щодо обставин подій виглядає як найбільш раціональна, достовірна та вірогідна.
Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, необхідно врахувати те, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення (в даному випадку для доведення вини), оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Ухвалюючи рішення у справі, не можна залишити поза увагою наступне.
За своєю суттю протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким відповідна уповноважена на складання протоколу особа (в даному випадку представник митного органу) фактично формулює зміст обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В свою чергу, пред'явлене обвинувачення повинно бути конкретним, а пред'явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права особи на захист, оскільки повноцінно реалізувати це право від сформульованого не конкретно або некоректно обвинувачення неможливо.
Чіткість та конкретність обвинувачення, коректне наведення у протоколі фактичних обставин справи та визначена правова кваліфікація правопорушення з наведенням усіх його складових, є важливішим елементом адміністративного провадження, оскільки впливає не тільки на право особи захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КУпАП та Митним кодексом України порядок судового розгляду.
Як вбачається зі змісту ст.494 МКУ, протокол про порушення митних правил, серед іншого, повинен містити місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил та інші необхідні для вирішення справи відомості.
Вказані положення відповідають принципу закріпленому у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Як вбачається з протоколу про порушення митних правил, а саме розділу «установлено», такий містить наведення обставин вчинення інкримінованого правопорушення, де у останніх двох абзацах зазначено, що дії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч. 1 ст. 483 та ст.471 Митного кодексу України.
Водночас, протокол не містить даних про те, які конкретно дії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) віднесено (кваліфіковано) митним органом за ч. 1 ст. 483, а які за ст.471 Митного кодексу України.
Наведене, за переконанням суду, є істотним порушенням права на захист, адже особа відносно якої складено протокол не повідомлена належним чином (детально не поінформована) про характер висунутого проти неї обвинувачення, що в свою чергу, позбавляє можливості належним чином скористатися правом на захист, адже особа не може захищатися від обвинувачення, яке сформульоване некоректно, нечітко і дозволяє різне розуміння або тлумачення фактичних обставин справи.
Отже, оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд, виходячи із загальних засад державної митної справи, законності, презумпції невинуватості, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов'язків, вважає, що під час розгляду даної справи не здобуто та суду не надано достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність у діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.483 та ст. 471 МК України.
Крім того, оцінюючи обставини справи, суд вважає за необхідне також звернути увагу на наступне.
Україна 28 лютого 2022 року звернулася до Європейського Союзу із заявою щодо невідкладного приєднання до ЄС за новою спеціальною процедурою. Так, відповідно до документів які стосуються подачі відповідної заявки, Україна поважає цінності, закріплені у статті 2 Договору про Європейський Союз, і має честь подати заявку на членство відповідно до статті 49 цього Договору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка є нормативним документом, що регулярно застосовується європейськими правовими інституціями, визначає основні засади забезпечення реалізації громадянами їх основоположних прав і свобод серед яких, зокрема визначає порядок застосування права на захист.
Згідно положень ст.5 МК України, державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики. Отже, наведені положення визначають те, що митна політика, яка, серед іншого, включає у себе діяльність митних органів (відповідних посадових осіб митного органу) повинна сприяти формуванню позитивного іміджу Держави як у її громадян, так і громадян інших країн, зокрема країн Європейського союзу, що є безпосереднім проявом захисту економіки України та її інтеграції до світової економіки. З огляду на наведене, державні службовці митного органу повинні застосовувати у повсякденній службовій діяльності заходи, які засвідчують верховенство права та дотримання основоположних прав і свобод в Україні.
В ситуації яка мала місце у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), яка є громадянкою країни Європейського Союзу - Республіки Польща, прибула до України. Вона не володіє українською мовою. Дана громадянка неодноразово зверталася за допомогою щодо надання їй можливості задекларувати кошти та цінності, які вона перевозить. До того ж, вказані кошти та цінності мають абсолютно легальне походження, тобто очевидним є те, що об'єктивних підстав, які б спонукали ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) приховувати кошти та предмети не було. Натомість, всупереч наведеним принципам державної митної політики та встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантіями, представники митного органу не надали допомоги вказаній особі у виконанні нею митних формальностей, а фактично одразу почали процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності. До того ж, під час проведення цієї процедури представники митного органу допустили грубі порушення прав даної особи, зокрема порушення права на захист (не допуск до особи захисника і перекладача, неналежне роз'яснення суті обвинувачення, не роз'яснення прав), а також фактичного застосували процедуру адміністративного затримання, яка була проведена з грубим порушенням (затримання фактично тривало понад добу, без оформлення жодного процесуального документа який фіксує факт затримання).
Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей, а також належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 483 та ст. 471 МК України та враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу інкримінованих їй адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
З урахуванням наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 458, 459, 461, 471, 483, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.1 ст.483 та ст. 471 МК України - закрити.
Вилучені, згідно протоколу №2516/20900/21 від 03.12.2021 року грошові кошти та вироби з металів жовтого та білого кольорів в асортименті, котрі оздоблені іншими матеріалами подібними до каміння - після набрання постановою законної сили повернути ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) або уповноваженій нею особі.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.