№ 336/6796/21
провадження № 2/336/766/2022
08 червня 2022 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Павловцева В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ “Лайм Кепітел” звернулось 20.08.2021 р. до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За позовом, посилаючись на ст.ст.15, 16, 512-514, 525, 526, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору № ЛЛ-01137727 від 02.04.2021 р., ТОВ «Лайм Кепітел» просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 333,44 грн. та судові витрати.
Ухвалою від 03.09.2021 р. відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 25.10.2021 р. з викликом сторін.
25.10.2021 р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2021 р. на підставі п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.
26.11.2021 р. розгляд справи було відкладено на 23.02.2022 р. за клопотанням відповідача на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.
23.02.2022 р. розгляд справи було відкладено на 31.03.2022 р., а 31.03.2022 р. на 02.05.2022 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.
02.05.2022 р. розгляд справи відкладено на 08.06.2022 р. у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.
Представник позивача направив до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач до суду не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, в процесі розгляду справи подала відзив на позов (а.с.43-46), за змістом якого просить в задоволенні позову відмовити.
Суд ухвалив рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів за відсутності відповідача на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.
В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача та відповідача, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З наданих позивачем письмових доказів, судом встановлено, що 02 квітня 2021 року ТОВ «Лайм Кепітел» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-01137727 на суму 3 100,00 грн. з оплатою процентів за користування кредитом, що підтверджується копією зазначеного договору.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного кредитного договору кредитодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 3 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.2 строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів. Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін.
Строк користування Кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно (п.1.3).
Відповідно до пунктів 1.4-1.4.2 зазначеного договору проценти за користування Кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 2,0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання Кредиту; у розмірі 2,5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4.1 договору, якщо зобов'язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання Кредиту.
Відповідно до детального розпису сукупної вартості кредиту, що є додатком № 1 до кредитного договору від 02 квітня 2021 року № ЛЛ-01137727, відповідач повинна була сплатити до 06 липня 2021 року 10292 грн, з яких: 3100,00 грн - платіж по кредиту; 992 - платіж по відсотках, нарахованих відповідно до пункту 1.4.1 договору; 6200,00 грн - платіж по відсотках, нарахованих відповідно до пункту 1.4.2 договору.
Як вбачається з копії підтвердження АТ «ПУМБ», 02 квітня 2021 року через платіжний сервіс банку було здійснено видачу займу з ТОВ «Лайм Кепітел» у розмірі 3100,00 грн на карту відповідача.
Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, своєчасно кредиту не погасила, відсотки не сплатила.
28 червня 2021 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним.
За розрахунком ТОВ «Лайм Кепітел», загальна заборгованість відповідача за кредитним договором від 02 квітня 2021 року № ЛЛ- 01137727 станом на 06 серпня 2021 року становить 10 333,44 грн., а саме: за кредитом - 3100,00 грн., проценти за пунктом 1.4.1 - 992 грн., проценти за пунктом 1.4.2 - 6200,00 грн. та 3% річних - 41,44 грн.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Лайм Кепітел» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладеного кредитний договір.
Разом з цим, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3 100,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
У кредитному договорі від 02 квітня 2021 року, сторонами визначено кредитний ліміт у розмірі 3100,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачкою заборгованість за тілом кредиту не погашена, тобто має місце невиконання умов кредитного договору.
Відтак суд встановив наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» 3100,00 грн заборгованості за кредитом.
Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованості по відсотках, встановлених у кредитному договорі, суд виходить із такого.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту).
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як передбачено статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При дослідженні матеріалів справи, судом установлено, що додані до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лайм Кепітал», не містять будь-яких відомостей про безпосереднє ознайомлення з їх змістом відповідачкою.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо даної категорії справ, викладеній в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість по відсотках, що нараховані відповідно до пункту 1.4.2 кредитного договору у розмірі 6 100,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № ЛЛ-01137727 від 02 квітня 2021 року проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 2,0 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту; у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінченням строку, передбаченого пунктом 1.4.1 кредитного договору, якщо зобов'язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту.
При цьому, у пункті 1.3 зазначеного договору вказано, що строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно.
Із зазначеного пункту договору не вбачається безумовного продовження строку кредитування та того, що з відповідачкою досягнуто згоди, щодо перелічених вище умов кредитування.
Також, судом враховано, що в анкеті позичальника (повна), доданій до позову, у графі «строк» зазначено: «16 днів».
Доказів того, що зазначений договір було продовжено у порядку, визначеному пунктом 7.2 цього договору - шляхом підписання сторонами додаткових угод, суду не надано.
Отже, доказів виникнення зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 16 днів у розмірі 2,5 % суду не надано.
За наведених підстав, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованості по відсотках у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту.
Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» 3 % річних, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд виходить із такого.
В силу положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, та доведеність порушеного зобов'язання відповідачем перед позивачем, а саме наявністю невиконаних відповідачем кредитних зобов'язань, розрахунок 3 % річних від простроченої суми в розмірі кредиту 3100,00 грн, за період з 19 квітня 2021 року до 06 серпня 2021 року (110 днів простроченого зобов'язання), 3100,00 х 3 % х 110/365/100 = 28,03 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 3100 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 992 грн. - заборгованість по процентах та 3% річних - 28,03 грн., що разом складає 4120,03 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» (м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 28, к.7, ЄДРПОУ 41885310) заборгованість за договором № ЛЛ-01137727 від 02.04.2021 р. в сумі 4120,03 грн. (3100 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 992 грн. - заборговінсть по процентах та 3% річних - 28,03 грн.).
В задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» судовий збір в сумі 905,05 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Дмитрюк