1Справа № 335/10780/21 1-кп/335/334/2022
21 червня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянин України, українець, який має середню освіту, не одружений, який на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 13.05.2004 року Ленінським районним судомм. Запоріжжя за ч. З ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, в силу ст. 75 ККУ звільнити від відбуття покарання з іспитовим терміном строком на 3 роки-12.04.2005 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та приєднати покарання Ленінського районного суду від 13.05.2004 року та призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі; 23.07.2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 7-ми років 6- ти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна всього майна, невідбутий строк позбавлення волі складає 3 роки 8 місяців 9 днів; 26.01.2018 року Вільнянським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 19.03.2020 року звільнився з Харківської виправної колонії №43,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, -
08 червня 2021 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, подолавши перешкоду у вигляді паркану, пройшов на територію подвір'я АДРЕСА_3 , де шляхом віджиму металопластикового вікна будинку, проник у середину приміщення, звідки таємно викрав насос свердловинний шнековий «Dongyin s/n 54204905828», вартістю 1100 гривень. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 покинув місце скоєного кримінального правопорушення, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 1100 гривень, довівши свій злочинний умисел до кінця.
Крім того 15.09.2021 року приблизно о 10-32 годині ОСОБА_5 перебуваючи біля будинку №52 по вул. Нижньодніпровська у м.Запоріжжя маючи умисел на вікрите заволодіння чужим майном, побачив потерпілу ОСОБА_8 з мобільним телефоном у руках, після чого усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно вирвав з рук потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4X, вартість якого згідно висновкам експерта від 27.09.2021 №СЕ-19/108-21/11421-ТВ складає 2150,00 гривень та зник з місця вчинення кримінального правопорушення. Своїми діями ОСОБА_9 спричинив потерпілий ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 2150.00 грн.
Допитаний у судовому засіданні 21.06.2022 року обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України він визнає у повному обсязі. При цьому, обвинувачений повідомив, що йому зрозуміло обвинувачення по вказаних епізодах, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними у відповідних обвинувальних актах, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
Також ОСОБА_5 пояснив, що дійсно, у червні 2021 року він проник до на територію подвір'я в садовому товаристві, де шляхом віджиму металопластикового вікна будинку, проник у середину приміщення, звідки таємно викрав насос свердловинний, насос у подальшому продав. Та у вересні 2021 року біля будинку АДРЕСА_4 побачив потерпілу ОСОБА_8 з мобільним телефоном у руках, вона стояло до нього спиною. Він вирвав з рук потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4Xв чохлі червоного кольору та побіг. Вона гукала «Стій!», однак він зник. Він переодягнувся, взяв рюкзак та хвилин через 15-20 побачив чоловіка, який до нього підійшов і став вимагати якійсь телефон, вихопив рюкзак, на що він дістав ніж та сказав чоловіку не наближатися та зник. Телефон у цей час був у нього в сумці і чоловік не міг його бачити. Жодних погроз він потерпілій не висловлював, ножа в цей час при ньому не було, він просто вихопив телефон та втік. Телефон потім продав на Критому ринку. У скоєному щиро кається і вибачився у судовому засіданні перед потерпілою ОСОБА_8 .
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у відповідних обвинувальних актах, приймаючи до уваги, що учасники процесу не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого та процесуальними документами щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 по вказаним епізодам послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного злочинів, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
Допитана потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що у вересні 2021 року вона розмовляла по телефону зі спини обвинувачений вихватив у неї телефон та побіг. Вона про це розповіла сину та вони з ним поїхали шукати обвинуваченого. Коли вони його побачили син запропонував йому повернути телефон, обвинувачений достав ніж та почав розмахувати ним перед сином та згодом почав убігати. Вона в цей час сиділа в автомобілі. Син викликав поліцію. Поліція телефон повернула. Вказала, що до неї ОСОБА_5 погроз не висував, ніж вона не бачила, він просто вихопив телефон і побіг.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що ввечері у вересні 2021 року його мати сказала йому, що невідомий чоловік вихватив у неї мобільний телефон та зник. Вони сіли в машину та почали їздити шукати його. Після того як знайшли обвинуваченого, мати залишилася в автомобілі, а він запропонував йому повернути телефон, він достав ніж та почав розмахувати перед його обличчям, після чого він викликав поліцію.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілу ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів дійшов до висновку, винуватості ОСОБА_5 при обставинах, викладених у відповідних обвинувальних актах, доведена повністю.
Суд вважає пред'явлене обвинувачення за доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло за епізодом від 08.06.2021 року, за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, по епізоду від 15.09.2021 року.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Проте, обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України, інкриміноване ОСОБА_5 за первісним обвинувальним актом, яке підтримує потерпіла ОСОБА_8 не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 до зміни обвинувачення в суді інкриміновано обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою яка раніше вчинила розбій.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або погроза застосування такого насильства.
Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Насильством, небезпечним для життя чи здоров'я охоплюється: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження; замах на вбивство; вбивство.
Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.
При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є характер застосованого до потерпілого насильства або погрози, як способу заволодіння чужим майном, при розбої воно є небезпечним для життя чи здоров'я, а при грабежі така небезпека відсутня.
У судовому засіданні з пояснень самої потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 встановлено, що до потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_5 погроз застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи та насильства не висував, ножом потерпілій не погрожував, ударів не наносив, вихопив телефон і втік. Також після фактичного заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_5 мав реальну змогу вільно розпорядитися цим майном, тобто вчинив закінчений злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.
За таких обставин вищевказані дії обвинуваченого заволодіння майном потерпілої, за відсутності ознак об'єктивної сторони злочину за ч. 2 ст.187 КК України - погрози застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), слід кваліфікувати як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, тобто за ч.2 ст.186 КК України.
Більше того, згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставиною, обтяжуючою покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.
Відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я категорію 60-75 років визначено похилим віком, потерпіла ОСОБА_8 1958 року народження і обвинувачений вчиняючи грабіж не міг не бачити те, що вона є особою похилого віку.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжкими злочинами, суспільну небезпечність та характер скоєних злочинів (скоєння кримінального правопорушення без застосування фізичного насильства відносно потерпілих), особу обвинуваченого: неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів (останній раз звільнився з місць позбавлення волі у березні 2020 року, має постійне місце мешкання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, непрацевлаштований, не має на утриманні жодних осіб, його вік та здоров'я,.
Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Враховуючи особистість ОСОБА_5 , конкретні обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої обставин покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням викладеного, а також даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що зазначене не дозволяє застосувати до ОСОБА_5 положення ст.ст.69, 75 і 76 КК України, а також обумовлює його подальшу ізоляцію від суспільства шляхом призначення реального покарання у виді позбавлення волі.
При цьому суд враховує, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, позов потерпілими не пред'явлено, викрадене майно повернуто потерпілим, а тому суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання, за ч.3 ст.185 КК України у мінімальному розмірі, та близьке до мінімального, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, проте враховуючи наявність обтяжуючої покарання обставини, не у мінімальному розмірі, а також призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів з урахуванням положень ч.1 ст. 70 КК України, тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшує покарання, кількість злочинів, що входять до сукупності, негативного ставлення до скоєного обвинуваченим, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке, на думку суду буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експертів на проведення:судової товарознавчої експертизи (висновок від 27.09.2021 року) складають 343 грн. 24 коп.; судової товарознавчої експертизи (висновок від 29.09.2021 року) складають 343 грн. 24 коп.;
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що зазначені процесуальні витрати документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат на користь держави у розмірі 686,48 грн.
Відповідно до п.п. 4, 5, 7 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлені.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи ті обставини, що стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє ОСОБА_5 можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду та враховуючи обраний йому судом вид покарання, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою враховуючи обраний ОСОБА_5 судом вид покарання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Також, на думку суду, обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення, виходячи з приписів ст.72 КК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання:
- за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) 6 (шести) місяців років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту фактичного затримання з 15 вересня 2021 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зарахувати термін його попереднього ув'язнення з моменту його затримання тобто з 15.09.2021 по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 686 грн. 48 коп.
Речові докази:
- насос свердловинний шнековий «Dongyin s/n 54204905828»- переданий на відповідальне зберігання потерпілому - повернути власнику;
- мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4X- переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 -повернути власнику - ОСОБА_8 ;
- Кофта чорного кольору Nіке, футболка сірого кольору, ліхтарик чорного кольору, шило, ножиці, 2 мотузки чорного кольору, зарядний пристрій білого кольору, шнур зарядний чорного кольору, балончик з газом, чохол силіконовий, листок з рукописним текстом, предмет зовні схожий на пістолет чорного кольору (пластмасовий), таблетки «Гофен», сумка для документів « ОСОБА_11 », мобільний телефон Nomi чорного кольору- передані до камери схову ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_5 ,;
- Предмет зовні схожий на ніж вилучений у ОСОБА_5 передані до камери схову ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області-знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1