Єдиний унікальний номер 722/767/22
Номер провадження 1-в/722/103/22
15 червня 2022 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
представника СВК-67 ОСОБА_4
та засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт,-
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вказаним вище клопотанням, в якому просив з підстав, передбачених ст.82 КК України, замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та представник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_5 своїм ставленням до праці та порядку і умов відбування покарання не довів, що став на шлях виправлення, у зв?язку з чим вважають, що засуджений не заслуговує на застосування до нього ст.82 КК України.
Заступник голови спостережної комісії Дністровської райдержадміністрації ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його присутності, вирішення клопотання покладає на розсуд суду.
Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши письмові матеріали клопотання та особову справу засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.263, ч.1 ст. 309, ч.1 ст.203-2, ст.96-1, ч.1 ст.70 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією грального обладнання.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28.03.2019 року, вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2018 року в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст.309 КК України скасовано та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження за цією статтею закрито. ОСОБА_5 вважається засудженим за ч.1 ст.263, ч.1 ст.203-2, ст.96-1, ч.1 ст.70 КК України до 3-х років з конфіскацією грального обладнання на підставі ст.96-1 КК України. В решті вирок залишено без змін.
Згідно розпорядження, вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2018 року щодо засудженого ОСОБА_7 набрав законної сили 28.03.2019 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховується з моменту його затримання в порядку виконання вироку, тобто з 08.04.2020 року.
Таким чином, кінцевим строком відбування ним покарання у виді позбавлення волі є 08.04.2023 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Згідно п.2 ч.4 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
У відповідності до ст.12 КК України, злочин, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 , відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.263 ч.1 КК України) та тяжких злочинів (ст.203-2 ч.1 КК України).
Враховуючи визначений засудженому початок строку відбування покарання, станом на час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_5 відбув більше половини строку покарання, призначеного судом, в тому числі за вчинення умисного тяжкого злочину.
Як встановлено судом, станом на час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_5 відбув 2 роки 2 місяці 8 днів позбавлення волі, що становить більше половини призначеного йому судом строку покарання. Невідбутий засудженим ОСОБА_5 строк покарання у виді позбавлення волі, станом на час розгляду судом клопотання, становить 9 місяців 23 днів.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'якимможлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення(ч.3 ст.82 КК).
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року під час судового розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким суди повинні ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків тощо.
Частиною 3 ст.107 КВК України передбачено, що засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 08.04.2020 року.
За час перебування в державній установі «Бахмутській виправній колонії» до дисциплінарної відповідальності не притягувався та не заохочувався.
З 07.08.2020 року відбував міру покарання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в державній установі «Торецька виправна колонія (№2)». За час перебування в установі до дисциплінарної відповідальності не притягувався. В двох випадках заохочувався шляхом оголошення подяк (04.02.2021 року та 27.04.2021 року).
В державну установу «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 прибув 10.04.2022 року.
Згідно довідки про заохочення і стягнення встановлено, що за час відбування покарання в установі засуджений ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Жодного разу не заохочувався.
Як вбачається із довідки медичної частини №217 від 08.06.2022 року засуджений ОСОБА_5 є працездатним, стан його здоров'я на даний час є задовільним.
Частиною 1 ст.118 КВК України передбачено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати.
Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості (ч.2 ст.118 КВК України).
Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день (ч.5 ст.118 КВК України).
Згідно довідки відділу організації та нормування праці №199-22 від 06.06.2022 року та особової справи встановлено, що з часу прибуття до установи і по даний час засудженийОСОБА_5 до будь-яких оплачуваних робіт не залучався, з приводу працевлаштування до адміністрації установи не звертався.
Із дослідженої в судовому засіданні характеристики, затвердженої 09.06.2022 року начальником державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_8 , встановлено, що засуджений ОСОБА_5 по відношенню до інших засуджених вживчивий, не конфліктний, дружні стосунки підтримує із засудженими різної спрямованості. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.
Засуджений ОСОБА_5 намагається утримувати в чистоті та порядку своє спальне місце та приліжкову тумбочку, має переважно охайний зовнішній вигляд. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує під контролем, належних висновків для себе не робить. Бажання приймати участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу не виявляє. Соціально-корисні зв'язки на волі засуджений підтримує із рідними, взаємовідносини добрі.
Як вбачається із наявних в особовій справі засудженого витягів з протоколів, на засіданнях комісії установ розглядалося питання щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 заохочувальної норми законодавства. За результатами розгляду було прийнято наступні рішення:
26.10.2021 року - відмовлено у застосуванні статті 101 КВК України як особі, яка не стає на шлях виправлення, характеризується посередньо (Витяг з протоколу №1 від 12.01.2021 року засідання комісії ДУ «Торецька виправна колонія (№2)»);
06.05.2022 року - відмовлено у застосуванні статті 82 КК України як особі, яка не довела, що стала на шлях виправлення (Витяг з протоколу №9/2022 від 06.05.2022 року засідання комісії ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)».
Згідно частин 1-3 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого ОСОБА_5 , зокрема його відношення до встановленого порядку (режиму) відбування покарання, суспільно корисної праці та соціально-виховної роботи, суд не вбачає процесу достатніх позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому приходить до висновку, що останній на даний час не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст.82 КК України, як «став на шлях виправлення».
При цьому, суд вважає, що наявні у засудженого два заохочення не можуть об?єктивно свідчити про його виправлення, оскільки вони не є самостійними та вирішальними обставинами, на підставі яких можна прийти до переконливого висновку про доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт.
На підставі ст.ст.57,82 КК України, ст.ст.6, 102, 107, 118 КВК України, керуючись ст.ст.369-372, 376, 392, 395, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії повного тексту ухвали.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 20.06.2022 року.