Справа № 362/4395/20
Провадження № 2/362/293/22
14 червня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Неділько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби міжрегіонального центрального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2010 р. в справі № 2-1586/10р. за клопотанням позивача був накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно до вищезазначеної ухвали суду державним виконавцем Відділу ДВС Васильківського МРУЮ Іщенко Л.П. постановою серія 949/5, виданої 16.07.2010 р., внесено в Єдиний реєстр електронних заборон, арешт на нерухоме майно.
30.07.2010 р. постановою ВП № 20455461 державного виконавця про закінчення виконавчого провадження був припинений аршет майна та скасовані інші заходи примусового виконання рішення, але фактично арешт не був знятий.
В травні 2020 р. позивач мала намір розпорядитися своїм майном, але дізналась, що на будинок АДРЕСА_1 існує обтяження (арешт нерухомого майна), що підтверджується Інформацією про державну реєстрацію обтяжень, яку позивач отримала у державного реєстратора Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Позивач, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_2 , будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності, позов визнає.
Представник третьої особи - Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не подано.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2013 р. визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , за кожною.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2010 р. в справі № 2-1586/10 р. за клопотанням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
На виконання вищезазначеної ухвали суду було накладено арешт нерухомого майна. Виконавче провадження № 20455461 перебувало на примусовому виконанні у державного виконавця Іщенко Л.П. Постановою про закінчення виконавчого провадження серії 949/5 від 30.07.2010 р. припинено чинність арешту та скасовано заходи примусового виконання рішення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 26.07.2010 р. накладений арешт на нерухоме майно не був скасований.
29.05.2020 р. позивач звернулась з заявою до начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про причину не виконання постанови від про зняття арешту.
Як вбачається з відповіді начальника відділу Сіпченко О., звільнити майно з-під арешту неможливо, оскільки згідно п.2 Розділу XI «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, тому справа знищена.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Конституцією України, зокрема ст. 41 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Порядок зняття арешту з майна передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач просить зняти арешт з будинку
АДРЕСА_1 , накладеного відносно обтяження індексний номер: 9786528 від 09.01.2014 р., згідно постанови Відділу ДВС Васильківського МРУЮ № 949/5 від 16.07.2010 р. за рішенням (ухвали) Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2010 р. в справі № 2-/1586/10, оскільки обґрунтованих причин існування такого обтяження більше не існує.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми законодавства у сукупності з наданими доказами, відсутності виконавчих проваджень відносно позивача та ОСОБА_2 , суд вважає, що позов обґрунтований, тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 12, 40, 59 Закону України "Про виконавче провадження" суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби міжрегіонального центрального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна,-задовольнити.
Зняти арешт з будинку
АДРЕСА_1 , накладеного відносно обтяження індексний номер: 9786528 від 09.01.2014 р., згідно постанови Відділу ДВС Васильківського МРУЮ № 949/5 від 16.07.2010 р. за ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2010 р. в справі № 2-/1586/10.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кравченко Л.М.