20 червня 2022 року
м. Київ
справа №240/8889/20
адміністративне провадження № К/990/11762/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" з позовом, в якому, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, просили: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо порушення права товариства на отримання в порядку, встановленому статті 86 Податкового кодексу України, акту документальної планової виїзної перевірки від 23 січня 2020 року №36/06-30-05-01/35893156, порушення права на захист шляхом надання обґрунтованих заперечень та пояснень по суті виявлених перевіркою порушень; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2020 року №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 6 березня 2020 року №0003693306, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 419995,62 грн., з яких 8925,44 грн. - податкове зобов'язання; 291995,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 119075,09 грн. - пеня; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2020 року №0003720501, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3544991,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2020 року №0003730501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36004658,00 грн., з яких 28803726,00 грн. - податкове зобов'язання та 7200932,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2020 року №000374051, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28071178,00 грн., з яких 22456942,00 грн. - податкове зобов'язання та 5614236,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2020 року №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн., №0003693306 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8925,44 грн. та нарахування пені у сумі 119075,09 грн., №0003720501, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3544991,00 грн., №000374051 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25870274,00 грн., з яких 20696219,00 грн. - податкове зобов'язання та 5174055,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003730501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35435586,25 грн., з яких 28348468,60 грн. - податкове зобов'язання та 7087117,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 6 березня 2020 року: №000374051 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2200904,25 грн., з яких 1760723,00 грн. - податкове зобов'язання та 440181,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003730501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 148390,00 грн., з яких 118712,00 грн. - податкове зобов'язання та 29678,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В решті рішення залишено без змін.
16 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нові, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору, у встановленому розмір та уточненої касаційної скарги.
Згідно рекомендовано повідомлення про вручення копію ухвали вручено представнику відповідача 24 травня 2022 року.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху відповідачем до суду подано клопотання щодо продовження строків усунення недоліків касаційної скарги.
Клопотання обґрунтоване неможливістю у встановлений судом строк сплатити судовий збір. Посилаючись на неможливість проведення платежів та недостатність бюджетного фінансування органів податкової служби скаржник просить відстрочити сплату судового збору на усунення недоліків касаційної скарги на певний строк.
Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, проте не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Відповідно до положень частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, з поданого заявником клопотання про відстрочення сплати судового збору вбачається, що викладені в ньому обґрунтування та доводи не відповідають умовам визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.
До того ж, скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі. Крім того скаржником не надано належних доказів на підтвердження відсутності фінансування державного органу в частині сплати судового збору за наведений в касаційні скарзі період, як і не надано доказів на підтвердження того, що за вказаний період взагалі не здійснювалась сплата судового збору за подання позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг.
Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, не надано відповідних доказів.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні обставини не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, клопотання заявника про відстрочення/розстрочення сплати судового збору або продовження строку усунення недоліків у даній справі задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене, оскільки скаржником станом на день винесення даної ухвали не виконано усі вимоги Верховного Суду викладені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити Головному управлінню ДПС у Житомирській в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх