Справа №461/9745/21
13 червня 2022 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача Ніколенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом
позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»
представник позивача ? Карпець Юлія Володимирівна
(МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11)
до
відповідач - ОСОБА_1
(РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ),
представник відповідача - адвокат Ніколенко Євген Анатолійович
( АДРЕСА_3 )
про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
встановив:
Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на його користь суму інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 19.11.2020 року по 22.11.2021 року включно в загальній сумі 100155 гривень 79 копійок, з яких: інфляційне збільшення - 75 861,90 гривень, 3% річних (за неправомірне користування чужими грошовими коштами) - 24 293,89 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що 15.01.2020 року між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № I01.00605.006033103 (надалі - Кредитний договір), за яким Кредитор надав Позичальнику на споживчі потреби (під заставу нерухомості) кредит у розмірі 750 000 гривень 00 копійок терміном користування кредитними коштами з 15.01.2020 року по 15.01.2027 року включно, зі сплатою відсотків, згідно з річною змінюваною процентною ставкою в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 15,5 (Маржу Банку). На день укладення Кредитного договору змінювана процентна ставка складала 25% (двадцять п'ять відсотків) та така не змінювалась. Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків не дотримався, у зв'язку з чим Позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2021 року у справі № 461/9894/20 позовні вимоги AT «Ідея Банк» до ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 818 670 грн. 50 коп., розраховану включно по 18.11.2020 року, з яких: прострочений основний борг - 738 380,82, прострочені проценти 62 892,41, інфляційне збільшення - 12 464,51, 3% річних - 5 232,76. Постановою Львівського апеляційного суду від 04.10.2021 року рішення суду першої інстанції у справі № 461/9894/20 залишено без змін. Позивач вважає за необхідне скористатись способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання та стягнути з відповідача грошове відшкодування, згідно ст. 625 ЦК України. Вказує, що відповідно до даних виписки по рахунку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) за період з 15.01.2020 року (дата укладення договору) по 23.11.2021 року включно, на який відповідно до умов Кредитного договору має здійснюватися погашення заборгованості, останній платіж було здійснено 17.11.2020 року.
Таким, чином, станом на 23.11.2021 року, сума інфляційних втрат та 3% річних (за ст. 625 ЦК України), нарахована за період з 19.11.2020 року по 22.11.2021 рік включно (надалі - останній період), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 100 155 гривень 79 копійок, з яких:
- інфляційне збільшення за Останній період - 75 861, 90 гривень;
- 3% річних (відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами) - 24 293,89 гривень.
У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.01.2022 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , в межах суми у розмірі 100 155,79 гривень, що є ціною позову.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року заяву позивача задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , в межах суми у розмірі 100 155,79 гривень, що є ціною позову.
16.02.2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
18.02.2022 року від позивача АТ «Ідея Банк» надійшла відповідь на відзив.
В позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, з мотивів необґрунтованості. Надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просили відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги
При ухваленні рішення суд має з'ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права". Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.
Наведене вище відповідає висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду наведеному у постанові від 08 квітня 2020 року (справа №761/41071/19, провадження № 61-2192св20 ).
Згідно висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (справа № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Заслухавши вступні слова відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З позовної заяви та долучених до неї матеріалів судом встановлено, що 15.01.2020 року між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір №I01.00605.006033103 (надалі - Кредитний договір), за яким Кредитор надав Позичальнику на споживчі потреби (під заставу нерухомості) кредит у розмірі 750 000 гривень 00 копійок терміном користування кредитними коштами з 15.01.2020 року по 15.01.2027 року включно, зі сплатою відсотків згідно з річною змінюваною процентною ставкою в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 15, 5 (п'ятнадцять цілих п'ять десятих) (Маржу Банку). На день укладення Кредитного договору змінювана процентна ставка складала 25% (двадцять п'ять відсотків) та така не змінювалась.
Відповідно до п. 1.З. Кредитного договору, змінна частина процентної ставки дорівнює подвійному значенню UIRD (Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб) (далі -Індекс) за 3 місячними депозитами на останній день попереднього місяця, надалі - «Індекс». Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись Банком щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять Індекс, розмішуються на офіційному сайті Національного Банку України за адресою: ktlp://www.bank.gov.ua. Сторони домовились, що у випадку зміни назви Індексу чи посилання на Індекс, але без зміни його економічної суті, Сторони не вносять змін до Договору, і такі дані продовжують використовуватись у формулі визначення змінної частини ставки.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Позичальник повертає кредит не пізніше останнього дня терміну дії Договору, встановленого в абзаці другому цього пункту Договору, з дотриманням графіку погашення кредитної заборгованості, викладеного в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.4.2. Кредитного договору встановлено, що за обслуговування кредиту Кредитором, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «Графік щомісячних платежів»).
У разі дострокового повернення кредиту плата за обслуговування кредитної заборгованості за календарний місяць, у якому Договір припинений, сплачується Позичальником у повному обсязі.
Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору, датою видачі кредитних коштів є дата зарахування Кредитором кредитних коштів, визначених в п. 1.1. договору на поточний рахунок Позичальника, вказаний у п. 2.2. Кредитного договору, а саме: на рахунок Позичальника № НОМЕР_4 в AT «Ідея Банк», МФО 336310, (IBAN НОМЕР_5 ).
Згідно з умовами п. 2.4. та Додатку №1 до Кредитного договору (Графіком платежів), Позичальник зобов'язаний повертати кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредиту в 84 щомісячних внесках включно до 15-го дня/числа кожного місяця. Платежі здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в AT «Ідея Банк», МФО 336310 (IBAN НОМЕР_3 ), з якого проводиться погашення кредитної заборгованості у черговості, зазначеній в п. 2.4. Кредитного договору.
Детальний порядок проведення погашення заборгованості визначено у п.п. 2.5. - 2.7. Кредитного договору.
Окрім того, п. 2.9. визначено, що у разі вимоги Кредитора про дострокове повернення кредиту, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та Позичальник зобов'язаний повернути заборгованість за договором, відсотки, сплатити неустойку (штрафи, пені) та відшкодувати завдані Кредитору збитки.
Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не дотримався, в зв'язку з чим Позивач звертався до Галицького районного суду м. Львова з позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2020 року у справі № 461/9894/20 позовні вимоги AT «Ідея Банк» до ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 818 670 грн. 50 коп., розраховану станом на 19.11.2020 року (включно по 18.11.2020 року), з яких: 738 380,82 гривень простроченого основного боргу, 62 892,41 гривень прострочених процентів, 12 164,51 інфляційного збільшення, 5 232,76 3% річних.
Відповідно до ч. 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, сума боргу встановлена на відповідну дату (по 18.11.2020 року включно), що стягнута з Відповідача у справі № 461/9894/20, є встановленою судом, а отже має преюдиційне значення та не підлягає повторному доказуванню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), відповідно до умов договору, та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, передбачене частиною 2 ст. 625 ЦПК України нарахування 3% річних має компенсаційний характер, а не штрафний, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанови ВП ВС від 16.01.2019 р. №464/3790/16-ц, від 16.01.2019 №373/2054/16-ц, від 20.03.2019 № 761/26293/16-ц, від 23.10.2019 №723/304/16-ц, від 27.11.2019 №340/385/17).
В свою чергу, вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер, які передбачають можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право у сторін забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено (постанова КГС ВС від 16.04.2020 №914/479/19).
Обов'язок сплати 3% річних та інфляційних втрат передбачено ст. 625 ЦК України та не ставиться у залежність від пред'явлення письмової вимоги (постанова КГС ВС від 11.04.2019 №910/6543/18).
Положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать (постанови ВП ВС від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц, від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц).
Згідно судового рішення у справі № 461/9894/20, з відповідача стягнуто заборгованість, в тому числі, в сумі 12 164,51 гривень (інфляційне збільшення) та 5 232,76 гривень (3% річних), нарахованих за період станом по 18.11.2020 року включно.
Відповідно до даних виписки по рахунку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) за період з 15.01.2020 року (дата укладення договору) по 23.11.2021 року включно, на який, відповідно до умов Кредитного договору, має здійснюватися погашення заборгованості, останній платіж було здійснено 17.11.2020 року.
Таким чином, станом на 23.11.2021 року, сума інфляційних втрат та 3% річних (за ст. 625 ЦК України), нарахована за період з 19.11.2020 року по 22.11.2021 року включно (надалі - Останній період), яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 100 155 гривень 79 копійок, з яких:
- інфляційне збільшення за Останній період - 75 861, 90 гривень;
- 3% річних (відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами) - 24 293,89 гривень, виходячи з наступних розрахунків:
Розрахунок інфляційних витрат:
Останній період (19.11.2020 - 22.11.2021)Індекс інфляції
Грудень 2020100,90
Січень 2021101,30
Лютий 2021101,00
Березень 2021101,70
Квітень 2021100,70
Травень 2021101,30
Червень 2021100,20
Липень 2021100,10
Серпень 202199,80
Вересень 2021101,20
Жовтень 2021100,90
Розрахунок здійснюється за формулою
IС = (II1 : 100) x (II2: 100) х (II3 : 100) х ... (IIZ : 100)
II1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
IIZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період:
IIc (100,90 : 100) х (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 : 100) х (101,30 : 100) х (100,20 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (101,20 : 100) х (100,90 : 100) = 1.09467670
Інфляційне збільшення:
801 273,23 х 1.09467670 - 801 273,23 = 75 861,90 грн.
Розрахунок 3% річних:
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д:
365 : 100, де С - сума заборгованості, встановлена рішенням суду у справі №461/9894/20 (без врахування попередніх інфляційних витрат та 3% річних), Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіРозрахунокСума
з 19.11.2020 до 31.12.202043801 273,23 х 3% х 43 : 366 : 1002 824,16 грн.
з 01.01.2021 до 22.11.2021326801 273,23 х 3% х 326 : 365 : 10021469,73 грн.
Наведений розрахунок є обґрунтованим та не спростований в ході судового розгляду, а тому такий приймається до уваги судом як належний.
Щодо тверджень відповідача про те, що головною штрафною санкцією за прострочення сплати коштів по договору є дострокове стягнення коштів разом із пенею та штрафними санкціями, суд виходить з наступного.
Дострокове стягнення грошових коштів за кредитним договором є правом Кредитора (позивача), яке передбачено ст. 1050 ЦК України з особливостями, передбаченими ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», порядок якого було дотримано позивачем, про що зокрема зазначено у наведеному вище рішенні суду у справі № 461/9894/20. Отже, вказані твердження відповідача є помилковими.
Оцінюючи твердження відповідача про те, що відповідно до п. 1.1. Кредитного договору термін користування кредитними коштами - з 15.01.2020 по 15.01.2027, а тому строк повернення коштів не настав, суд враховує наступне.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18). Ідентичні положення передбачені і умовами кредитного договору.
Щодо аргументів відповідача стосовно не отримання вимоги про дострокове повернення кредитних коштів в порядку ст. 1050 ЦК України, суд виходить з наступного.
В даній справі направлення вказаних вимог не впливає на право позивача на стягнення коштів, оскільки обов'язок сплати 3% річних та інфляційних втрат передбачений ст. 625 ЦК України та не ставиться у залежність від пред'явлення письмової вимоги (постанова КГС ВС від 11.04.2019 № 910/6543/18).
Крім цього, як зазначає представник позивача, банком було направлено вимоги перед зверненням до суду у справі № 461/9894/20 на дві адреси, в тому числі, одна з яких є офіційною адресою місця реєстрації відповідача, що підтверджується відміткою в паспорті та даних, визначених у кредитному та іпотечному договорах.
Пунктами 7.2., 7.3 Кредитного договору визначено, що всі повідомлення за Кредитним договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом за зазначеними в Договорі адресами Сторін, при цьому Позичальник вважається повідомлений належним чином навіть при неотриманні такого листа. Сторони за взаємною згодою встановили, якщо поштова служба не може вручити повідомлення через відсутність за місцем проживання вказаного Позичальником, його відмову прийняти поштове відправлення, або з інших причин, письмове повідомлення вважається врученим Позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин не вручення.
Отже, наведене твердження відповідача не спростовує законності вимог позивача.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Також, ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як наведено вище, частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З викладеного вище вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Крім того, суд з мотивів наведених вище, вважає, що у даній справі саме наведена вище практика суду касаційної інстанції (правові висновки) підлягає застосуванню, адже наведені вище висновки є найбільш релевантними до обставин які мають місце у цій справі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового провадження. Наведеним також спростовуються доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи доводи представника позивача щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та адвокатським об'єднанням «АСТРІМ» укладено договір про надання АТ «Ідея Банк» правової допомоги №ЮО-01/01/19 від 01.01.2019 року (надалі - Договір).
На виконання умов договору адвокату Жовтонецькому В.М. та адвокату Карпець Ю.В. видано довіреність для представництва та захисту інтересів позивача.
Клієнту, згідно умов договору, було надано правову допомогу за цінами, відповідно до Додатку №1 до Договору «Тарифи на правову допомогу у справах», та розраховано ціну послуг (робіт), у підтвердження надання яких було складено та підписано між Клієнтом та Адвокатським об'єднанням відповідний акт приймання-передачі наданих послуг, і які були оплачені Адвокатському об'єднанню.
Згідно з умовами п.п. 5.2.1. - 5.2.3. Договору оплата гонорару Адвокатському об'єднанню сплачується Клієнтом не пізніше 16-го числа кожного місяця, який слідує за місяцем у якому були надані послуги, за реквізитами Адвокатського об'єднання, вказаними в Розділі 8 Договору та відповідно до Тарифів, визначених в Додатку №1 до Договору. На підтвердження факту наданих послуг представником позивача надано витяг з додатку до Акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно детального опису робіт/послуг, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8707,75 гривень та складається з:
-аналіз справи по боржнику, надання консультації (усної) та узгодження правової позиції (перша інстанція) - 500,00 грн.;
-підготовка позовної заяви - 800,00 грн.;
-підготовка заяви про забезпечення позову - 800,00 грн.;
-підготовка заяви на розподіл судових витрат - 800,00 грн.;
-участь у судовому розгляді справи 1 судодень - 800,00 грн.;
-гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (5% від суми майнових вимог) - 5007,75 грн.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 26, вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Наведене також відповідає правовому висновку зробленому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.
Відповідно до роз'яснень у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесенні у зв'язку з розглядом справи в розмірі 7907 гривень 75 копійок, що складаються з:
-аналіз справи по боржнику, надання консультації (усної) та узгодження правової позиції (перша інстанція) - 500,00 грн.;
-підготовка позовної заяви - 800,00 грн.;
-підготовка заяви про забезпечення позову - 800,00 грн.;
-підготовка заяви на розподіл судових витрат - 800,00 грн.;
-гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (5% від суми майнових вимог) - 5007,75 грн.
Суд вважає, що визначені витрати є обґрунтованими, такими, що відповідають складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, у зв'язку з чим вказана сума підлягає відшкодуванню.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат пов'язаних з участю у судовому розгляді справи в розмірі 800,00 гривень, суд вважає таку безпідставною, оскільки розгляд справи проводився за відсутності в судовому засіданні представника позивача.
Крім цього, понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі ? 2270,00 грн., судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі - 1240,50 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України, у разі у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ?
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 19.11.2020 року по 22.11.2021 року включно в загальній сумі 100155 (сто тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 79 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3510 (три тисячі п'ятсот десять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати понесені з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 7907 (вісім тисяч сімсот сім) гривень 75 копійок.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»
Представник позивача ? Карпець Юлія Володимирівна
(МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11).
Відповідач - ОСОБА_1
(РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ).
Представник відповідача - адвокат Ніколенко Євген Анатолійович
( АДРЕСА_3 )
Повний текст рішення суду складено 17.06.2022 року.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.