Справа № 296/9654/19
2/296/300/22
"08" червня 2022 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира під головуванням судді Драча Ю.І.
за участю секретаря судових засідань Алексеєнко В.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: - визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_4 85200 грн. за борговою розпискою від 01.09.2017 року.
Позов обґрунтовано тим, що 07.02.2004 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем, який було розірвано рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.11.2018 року. На час утворення сім'ї відповідач по справі вже була власником квартири АДРЕСА_1 та сім'я з 2004 по 2017 рік проживала у зазначеній квартирі. Позивач зазначив, що квартира була в стані часів Радянського Союзу - без будь-якого ремонту, за період часу з 2008 по 2013 роки був зроблений капітальний ремонт, частину якого ОСОБА_1 зробив особистою працею, а інша частина ремонту була зроблена разом з найманими працівниками і основні затрати на купівлю будівельних матеріалів, на оплату праці найманих працівників поніс особисто він.
Також ОСОБА_1 зазначив, що на момент утворення сім'ї відповідач була студенткою та закінчила навчання у 2005 році, він працював автомеханіком. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син та ОСОБА_4 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами а згодом у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також зазначив, що відповідач з 2007 по 2008 рік працювала медсестрею, а він з 23.02.2006 року по теперішній час зареєстрований підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.
Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на ч. 1 ст. 62 СК України, яка передбачає визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, якщо майно за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Позивач зазначив, що 19.07.2017 року він купив за власні кошти суміжну квартиру АДРЕСА_2 . Квартира була без ремонту для чого 01.09.2017 року були позичені кошти у ОСОБА_5 в сумі 170400,00 грн., тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
26.02.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вона заперечує позовні вимоги та зазначає, що ремонт в квартирі дійсно проводився, але у 2010 році та гроші на проведення ремонту в сумі 4000,00 доларів США надала її матір, яка може це підтвердити в якості свідка. Щодо стягнення 1/2 частини боргу зазначає, що зобов'язання згідно розписки від 01.09.2017 не було укладено в інтересах сім'ї, вона нічого не знала про отримані кошти та не давала своєї згоди на укладення цього правочину, тому відсутні підстави для поділу боргових зобов'язань (а.с.66-68).
Ухвалою суду від 22.06.2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі (а.с. 97-98).
24.09.2020 року цивільна справа повернулась до суду із супровідним експертної установи про залишення ухвали без виконання у зв'язку з непогодженням терміну виконання експертизи
Ухвалою суду від 25.09.2020 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.12.2020 клопотання представника позивача задоволено, призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі (а.с. 120).
Ухвалою суду від 25.01.2021 відновлено провадження у справі у зв'язку з необхідністю погодження строку виконання та оплати експертизи та виконання клопотання експертів (а.с. 123).
Ухвалою суду від 04.02.2021 зупинено провадження у справі, доручено проведення експертизи (а.с. 140).
Ухвалою від 26.07.2021 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 01.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позов в частині визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Щодо вимоги про стягнути з ОСОБА_4 85200 грн. за борговою розпискою від 01.09.2017 року позивачем подано заяву про відмову від позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, вказав на недоведеність позовних вимог.
Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали цивільної справи, щодо вимог позовної заяви про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя встановив наступне.
Статтею 263ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину р№ 2-691, 23.06.2003 виданого першою Житомирською державною нотаріальною конторою належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.09.2019 року (а.с. 7-8).
07.02.2004 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що вбачається з копії свідоцтва про одруження (а.с. 9).
За час перебування у шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 10, 11).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.11.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
Згідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Так, спірна квартира перейшла у власність відповідача ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , отже вона є її особистою власністю.
Відповідно до ст. 62 СК України, на яку посилався позивач ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі застосування статті 62 СК України, сторона, яка вважає, що набула право власності на майно, збільшивши його вартість, має довести розмір вкладень та їх відповідність тій частці від майна, на яку вона претендує.
Для застосування передбачених ст. 62 СК правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.
В процесі розгляду справи за клопотанням позивача судом призначалася судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої були поставлені питання щодо визначення ринкової вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 станом на 07 лютого 2004 року та ринкової вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Визначення істотного збільшення вартості квартири в результаті виконаних будівельних робіт з ремонту квартири АДРЕСА_1 ; визначення переліку та об'єму фактично виконаних будівельних робіт (поліпшень, проведення переобладнання тощо) з ремонту квартири АДРЕСА_1 ; визначення вартості фактично виконаних робіт з ремонту квартири АДРЕСА_1 та ринкової вартості будівельних матеріалів використаних при виконанні робіт з ремонту квартири АДРЕСА_1 .
Згідно до висновку експерта від 23.07.2021 року № 298/07-2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи: дійсна (ринкова) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 в цінах на дату проведення дослідження становить: в стані до проведених ремонтно-будівельних робіт (до поліпшень) - 726 100 гривень 00 копійок; в існуючому стані на дату проведення дослідження (з урахуванням поліпшень) - 981 300 гривень 00 копійок, вартість на яку збільшилась досліджувана квартира в зв'язку із проведеними ремонтно- будівельними роботами (вартість поліпшень) становить - 255 200 гривень 00 копійок. Експерт зауважив, що отримана вартість відображає зміну квартири в цілому в результаті виконаних поліпшень в ринкових умовах. При цьому дана вартість не відображає витрат, які були здійснені для здійснення даних поліпшень.
Виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів та результатів натурного обстеження, встановлено наступне: встановити технічний стан квартири та рівень опорядження її внутрішніх поверхонь до проведення ремонтно-будівельних робіт не є технічно можливим за результатами натурного обстеження на дату дослідження; у зв'язку з незадоволенням клопотання експертів та ненаданням на дослідження звітної та виконавчої документації, встановити повних перелік, обсяги та вартість ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 , в т.ч. вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, не вбачається технічно можливим; наявність внутрішньоквартирних систем інженерних мереж та опоряджень поверхонь, про які заначено в листі ОСОБА_1 , частково підтверджуються результатами проведеного візуально-інструментального огляду; інша частина будівельних робіт, про які заначено в листі ОСОБА_1 відносяться до супутніх та прихованих, факт виконання яких можливо перевірити лише під час їх виконання.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.
Згідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач жодними належними доказами не підтвердив розміру трудових і грошових затрат, зроблених ним для поліпшення квартири, у зв'язку із чим не можливо визначити розмір частки у спірному майні, на яку може претендувати позивач.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що основні затрати на купівлю будівельних матеріалів, на оплату праці найманих працівників поніс особисто він, однак доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було. Разом з цим позивач зазначає, що з 2007 року по 2008 рік відповідач працювала медсестрею маніпуляційного кабінету КУ «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради, а з 2008 року працевлаштувалась в БПП «Фаворит-Люкс», тобто мала дохід. Таким чином в матеріалах справи відсутні докази, що кошти на проведення ремонту квартири були особистими коштами позивача.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у заколенні позову в цій частині.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за борговою розпискою, то 08.06.2022 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відмову від позову в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 85200 грн. за борговою розпискою від 01.09.2017 року та ухвалою суду від 08.06.2022 року закрито провадження в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено 16.06.2022
Головуючий суддя Ю. І. Драч