Справа № 167/1292/20
Номер провадження 1-кс/167/12/22
20 червня 2022 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України)
В провадженні судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження (справа № 167/1292/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
01 червня 2022 року захисником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 від розгляду вищевказаної справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2022 року заяву про відвід передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Заява про відвід обґрунтована тим, що з кримінального провадження (справа № 167/1292/20) в окреме провадження були виділені матеріали кримінального провадження(справа № 167/256/22) відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 189 КК України та 25 травня 2022 року вироком Рожищенського районного суду Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_5 затверджено угоду про визнання винуватості, яка була укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 . Зазначає, що оскільки суддею ухвалено кінцеве рішення і обвинувачення ОСОБА_6 стосується фактично того самого обвинувачення, що інкриміноване ОСОБА_3 , а тому вважає, що подальший розгляд суддею ОСОБА_5 справи № 167/1292/20 викликає сумніви у його упередженості, оскільки він вже висловив свою думку щодо доведеності цього ж самого обвинувачення в іншій справі. Вважає, що в зв'язку з наведеним суддю ОСОБА_5 , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) необхідно відвести від розгляду справи № 167/1292/20.
Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.
Прокурор в судове засідання не з'явився, 09 червня 2022 року подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності через службову зайнятість. Просив в задоволенні заяви відмовити, оскільки відсутні підстави та обгрунтування, передбачені ст. 75 КПК України для відводу судді ОСОБА_5 , а зазначені в заяві доводи зводяться лише до незгоди із прийнятими рішеннями.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, 17 червня 2022 року на електронну адресу суду надіслав клопотання в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності у зв'язку з робочим відрядженням в с. Рівне Любомльського району Волинської області.
Оскільки Кримінально процесуальний кодекс України не містить норм, які б забороняли розгляд заяви про відвід без заявника та осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд вважає за можливе розгляд заяви провести без осіб, які належним чином повідомлені, але в судове засідання не прибули.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Дослідивши доводи заяви про відвід, матеріали кримінальних проваджень (справи № 167/1292/20 та № 167/256/22), суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що в провадженні судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження (справа № 167/1292/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 25 травня 2022 року із матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019030220000081, про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189, ч. 1, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 189 КК України виділено в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, для розгляду судом угоди про визнання винуватості, укладеної 25 травня 2022 року в м. Луцьку між заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Волинської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 , в присутності захисника ОСОБА_9 .
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області суддею ОСОБА_5 затверджено угоду про визнання винуватості від 25 травня 2022 року та ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Тлумачення цього положення закону дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов'язково має бути беззаперечно доведений факт необ'єктивності чи зацікавленості судді. Згідно з названою процесуальною нормою унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву щодо його неупередженості.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Вимогами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у власній практиці неодноразово досліджував питання щодо підстав відводу суддів, за результатами чого було вироблено два критерії (суб'єктивний і об'єктивний). У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Так, за суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді. Відповідно до об'єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року «Веттштайн проти Швейцарії»).
25 листопада 2021 року в рішенні у справі «Муча проти Словаччини» (скарга № 63703/19) ЄСПЛ одноголосно постановив, що мало місце порушення частини 1?статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки суд, який схвалив угоди спільників про визнання винуватості, що заподіюють шкоду презумпції невинуватості основного обвинуваченого, є упередженим у процесі над ним.
З огляду на формулювання вироків проти співвиконавців заявника, вони завдали шкоди його праву заявника вважатися невинним доти, доки його вину не буде доведено. Враховуючи роль, яку вони відіграли у судовому розгляді заявника, який проходив у тому ж суді, його сумніви щодо його неупередженості були об'єктивно виправданими (п. 64 рішення ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини»).
Таким чином, з урахуванням висновків ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини» суд погоджується з думкою захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо наявності обставин, які можуть викликати в учасників цієї справи сумніви у неупередженості судді ОСОБА_5 внаслідок ухвалення ним вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Отже, з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд, суд вважає за необхідне заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід задовольнити та відвести суддю ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження (справа № 167/1292/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та передати матеріали кримінального провадження (справа № 167/1292/20) для здійснення автоматизованого розподілу судової справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. 75, 80, 81, 82, 372 КПК України, суд
Заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження (справа № 167/1292/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Відвести суддю Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження (справа № 167/1292/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Кримінальне провадження (справа № 167/1292/20) передати для заміни відведеного судді в порядку, визначеному ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1