Справа №162/294/22
Номер провадження 2-а/162/19/2022
17.06.2022 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Цибень О.В.,
при секретарі судових засідань Будько І.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора СРПП ВП №1 (смт Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Снитюка Вадима Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
Позивач ОСОБА_1 09.06.2022 року звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Вимоги обгрунтовує тим, щo постановою інспектора СРПП ВП №1 (смт Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Снитюка В.О. серії БАБ №794665 від 26.05.2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.1 ст.126, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за те, що 26.05.2022 року о 13 год 10 хв в смт Маневичі по вул. Луцькій водій керував транспортним засобом SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 , не пристебнутий ременем безпеки та не мав при собі і не пред'явив поліс обов'язкового добровільного страхування та посвідчення водія категорії «В», чим порушив вимоги пп2.1а (інші пункти нечитабельні) ПДР України.
Вказує, що правил дорожнього руху він не порушував. Зупинившись на блок-посту на в'їзді в смт Маневичі він та пасажир були пристебнуті ременями безпеки. Після зупинки підійшов працівник поліції у форменному одязі, який не представився, та надав вказівку надати для перевірки посвідчення водія, а потім - полісу обов'язкового добровільного страхування. Оскільки даний автомобіль був щойно пригнаний з РП його братом, достовірно знаючи про наявність поліса, однак не знаючи його знаходження в салоні, попросив поліцейського дозволу зателефонувати брату, аби вияснити дану обставину, і запропонував поліцейському перевірити наявність чинного полісу на офіційному сайті Моторно-транспортного бюро України, однак останній відмовився. Зазначає, що поліцейський не мав права вимагати пред'явлення полісу, оскільки правил дорожнього руху він не порушував і не був учасником ДТП. Про притягнення до адміністративної відповідальності йому стало відомо після отримання постанови поштою 04.06.2022 року. 26.05.2022 року в його присутності постанова не складалась з нею він ознайомлений не був, як і не був попереджений про її винесення. При цьому поліцейським не було надано можливості висьмого викласти свої заперечення, а усні - до уваги взяті не були. Разом з тим, відсутні будь які докази вчинення ним інкримінованих адміністративних правопорушень. Постанова була винесена з порушенням законодавства, при цьому його пояснення поліцейський до уваги не взяв, жодних доказів інкримінованих йому порушень немає.
З огляду на вказане, вважає вказана постанова є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та просить поновити строк на оскарження вищевказаної постанови.
Ухвалою суду від 10.06.2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також відповідачами у визначений ухвалою строк відзиву не подано.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з'явився. подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
На підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, спростувань чи заперечень яких відповідачем не надано, суд визнає дані обставини поважними та вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення з позовною заявою..
Із постанови серії БАБ №794665 від 26.05.2022 року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП за те, що 26.05.2022 року о 13 год 00 хв в смт Маневичі по вул. Луцькій водій керував транспортним засобом SKODA SUPERB, д.н.з. НОМЕР_2 , не пристебнутий ременем безпеки та не мав при собі і не пред'явив поліс обов'язкового страхування та посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1а, 2.1ґ ПДР України. Проте, із наданої суду копії цієї постанови неможливо встановити, який третій пункт в ній зазначений, оскільки запис є неповністю читабельним.
Суд звертає увагу, що диспозиція ч.3 ст. 121 КУпАП по суті є банкетною та вимагає вказівки на конкретні пункти ПДР, які були порушені та спричинили відповідні наслідки.
Також, у даній постанові графа «до постанови додаються» не містить жодних посилань на будь які докази вчинення адміністративних правопорушень.
Також, суд визнає підставними заперечення позивача щодо пред'ялення полісу обов'язкового страхування з огляду на таке.
Згідно із п. 2.1 «ґ» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
При цьому, згідно з статті 21 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод . При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.03.2019 по справі №686/11314/17.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно правового висновку Верховного Суду у справі №338/1/17 помилковим є посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, суд констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно були вчинені адміністративні правопорушення внаслідок недотримання ПДР.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також те, що встановити наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, а відповідачами не надано суду жодного доказу вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованих адміністративних правопорушень, чим не виконано обов'язку щодо доказування в даній адміністративній справі, не доведено правомірність свого рішення, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.293 КУпАП встановлено, що орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області 496 гривень 20 копійок судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст.ст. 72-74, 132, 139, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №794665 від 26.05.2022 року.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора СРПП ВП №1 (смт Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Снитюка Вадима Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №794665 від 26.05.2022 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ