номер провадження справи 22/59/21
14.06.2022 Справа № 908/3486/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Скрипаль О.С., довіреність № 306/20-22 від 17.12.2021
від відповідача - Шульга Ю.О., довіреність № 310 від 22.12.2021
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3486/21
за позовом Концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, буд. 2а, м. Запоріжжя, 69065)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 344 702,48 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” з позовною заявою (вих. № 22/11/-2 від 22.11.2021) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 233923,18 грн. інфляційних втрат та 66843,74 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 ГК України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 у справі № 908/3123/16, яке набрало чинності 30.12.2016, стягнуто з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь позивача 2625798,99 грн. основного боргу по договору № 100610 від 01.12.2014. У зв'язку зі сплатою відповідачем боргу частково у розмірі 440601,09 грн. в період з 06.03.2017 по 23.08.2017, сума основного боргу станом на дату подання позовної заяви склала 2186197,90 грн. Між тими ж сторонами та з тим же предметом Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/2960/20, рішенням за якою стягнуто інфляційні втрати за період по жовтень 2020 та 3% річних за період по 15.11.2020. Відтак, у позивача існує право вимоги щодо нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2020 по жовтень 2021 та 3% річних за період з 16.11.2020 по 22.11.2021.
12.01.2022 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 268902,34 грн., нарахованих за період з листопада 2020 по грудень 2021, та 75800,14 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.11.2020 по 11.01.2022.
Вказана заява на підставі ч. 2 ст. 46 ГПК України прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 12.01.2022.
24.01.2022 надійшла відповідь на відзив. Звернув увагу, що позовні вимоги грунтуються на зобов'язанні щодо сплати основного боргу, встановленого судовим рішенням у справі № 908/3123/16, який відповідачем не сплачений. Посилання на будь-які зміни в договорі № 100610 не мають жодного значення для розгляду справи, оскільки право стягувати визначені ст. 625 ЦК України компенсації, втрачаються лише при наявності доказів сплати основного боргу у повному розмірі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 06.01.2022, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. На адресу ПАТ “Запоріжжяобленерго” 22.12.2021 надійшов лист від позивача № 737/06 від 25.11.2021 з пропозицією розірвання договору № 100610 від 01.12.2014 та укладання нових договорів. Додатком до листа є підписана з боку Концерну угода про розірвання договору № 100610 від 01.12.2014, яка датована 10.10.2021, та зазначено про розірвання договору з 10.10.2021. Зазначено, що заборгованість станом на 10.10.2021 за договором становить 0,00 грн., тобто, відсутня. На момент підготовки відзиву угода перебуває на стадії погодження. Якщо врахувати дату угоди про розірвання договору та враховуючи вказівку у тексті про відсутність заборгованості, то можна припустити, що після 10.10.2021 нарахування 3% річних та інфляційних врат на суму боргу за договором є неправомірним. Вважає нараховану суму 3% річних завищеною, згідно контррозрахунку, 3% річних за період з 16.11.2020 по 22.11.2021 - 66821,17 грн.
03.02.2022 надійшло заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій викладено клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 6 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.
19.05.2022 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення щодо фінансової ситуації відповідача. Зазначено, що 23.03.2022 на адресу позивача було направлено повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором № 100610 від 01.12.2014 на підставі п. 9.1 договору. Також, посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206. Відтак, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором № 100610 від 01.12.2014 на час дії форс-мажорних обставин та до їх офіційного закінчення. Просив долучити до матеріалів справи копію листа ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 22.03.2022 № 25-32/10 повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором № 100610 від 01.12.2014 разом з доказами направлення на адресу відповідача; у задоволенні позовних вимог відмовити; у разі задоволення позову розстрочити виконання судового рішення строком на 6 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.
Клопотання про долучення документів до матеріалів справи задоволено ухвалою суду від 24.05.2022.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3486/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 07.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
09.12.2021 до суду через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшла заява вих. № б/н від 09.12.2021, до якої додано докази на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3486/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 22/59/21. Підготовче засідання призначено на 12.01.2022.
Ухвалою суду від 12.01.2022 підготовче засідання відкладено на 08.02.2022.
Ухвалою суду від 08.02.2022 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, з власної ініціативи суду, продовжено срок підготовчого провадження на тридцять днів - до 16.03.2022 включно, підготовче засідання відкладено на 10.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
02.03.2022 Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану та рекомендувала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольних воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2022, у зв'язку з введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, враховуючи вказані вище рекомендації, неявку сторін у судове засідання, підготовче засідання, призначене на 10.03.2022, перенесено без визначення дати наступного засідання.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 03.05.2022 підготовче засідання призначено на 24.05.2022.
Ухвалою суду від 24.05.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 14.06.2022.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У судове засідання 14.06.2022 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 14.06.2022 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
01.12.2014 між Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, новим найменуванням якого відповідно до розділу 1 нової редакції статуту ПАТ “Запоріжжяобленерго” є Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (споживач, відповідач), укладено договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Листом від 25.11.2021 № 737, адресованим відповідачу, Концерн “Міські теплові мережі” направив на розгляд та підписання два примірники додаткової угоди про розірвання договору від 01.12.2014 № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
В матеріалах справи наявна копія угоди від 10.10.2021 про розірвання договору № 100610 від 01.12.2014 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, в якій зазначено: вважати договір № 100610 від 01.12.2014 розірваним в частині відпуску теплової енергії з 10.10.2021; в частині проведення розрахунків - з моменту повної сплати за відпущену теплову енергію, заборгованість на 10.10.2021 - 0,00 грн.
Вказана угода підписана лише з боку Концерну “Міські теплові мережі”.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 у справі № 908/3123/16 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 3457286,89 грн., позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Концерну “Міські теплові мережі” 2626798,99 грн. основного боргу, що виник за договором від 01.12.2014 № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, пеню в розмірі 137538,47 грн., 3% річних в розмірі 91563,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 463846,84 грн. та 50074,15 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 у справі № 908/2960/20 позов Концерну “Міькі теплові мережі” задоволено; з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” стягнуто на користь Концерну “Міські теплові мережі” 481510,08 грн. пені, 72116,95 грн. 3% річних, 77610,03 грн. інфляційних втрат, 9468,56 грн. витрат по сплаті судового збору.
Судом при розгляді справи № 908/2960/20 було встановлено, що відповідно до графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ “Запоріжжяобленерго”, за договором № 100610 від 01.12.2014 в розмірі 2186197,90 грн. сторонами погоджено наступні платежі: до 30.04.2019 - 273274,73 грн., до 31.05.2019 - 273274,73 грн., до 30.06.2019 - 273274,73 грн., до 31.07.2019 - 273274,73 грн., до 31.08.2019 - 273274,73 грн., до 30.09.2019 - 273274,73 грн., до 31.10.2019 - 273274,73 грн., до 30.11.2019 - 273274,79 грн.
Відповідно до даного рішення, 3% річних були стягнуті за період: 01.09.2019-15.11.2020, інфляційні витрати за період: вересень 2019 - жовтень 2020.
Судові рішення у справах №№ 908/3123/16, 908/2960/20 набрали законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з довідкою Концерну “Міькі теплові мережі” від 22.11.2021 № 22/11-3 “Про сплату боргу ПАТ “Запоріжжяобленерго” по договору № 100610 від 01.12.2014 року за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 року у справі № 908/3123/16”, надходжень в період з 15.11.2020 по 22.11.2021 не було в будь-якому розмірі. Станом на 22.11.2021 розмір не сплаченого основного боргу за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 року у справі № 908/3123/16 за договором № 100610 становить 2186197,90 грн.
Позивачем у даній справі заявлені до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, інфляційні втрати в розмірі 268902,34 грн., нараховані за період з листопада 2020 по грудень 2021, та 75800,14 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.11.2020 по 11.01.2022.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме лише ухвалення господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.
Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов'язанні), реальне забезпечення виконання зобов'язань та рішень суду. Адже, у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов'язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами. Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).
Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Проте, за змістом статті 11 ЦК зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 у справі № 908/3123/16 встановлено наявність заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед Концерном “Міські теплові мережі” за договором від 01.12.2014 № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 2626798,99 грн. основного боргу.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, вказані обставини не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи між тими ж сторонами.
Відповідач згідно з матеріалами справи заборгованість погасив частково, сума боргу станом на час розгляду даної справи становить 2186197,90 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідач не подав, розмір заборгованості не заперечив та не спростував.
Враховуючи наведене, позивач мав право нараховувати на суму боргу 2186197,90 грн. 3% річних за період з 16.11.2020 по 11.01.2022, та інфляційні втрати за період з листопада 2020 по грудень 2021.
За вказаний період сума 3% річних за перерахунком суду становить 75805,54 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 75800,14 грн. 3% річних.
За перерахунком суду сума інфляційних втрат становить 272149,78 грн.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, до стягнення з відповідача належить 268902,34 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів сплати позивачу суми 268902,34 грн. інфляційних втрат та 75800,14 грн. 3% річних матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.
Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.
Відповідач надіслав позивачу повідомлення від 22.03.2022 № 25-32/10 про настання форс-мажорних обставин за договором № 100610 від 01.12.2014. У повідомленні зазначено, що загальний розмір стягнутого основного боргу щодо договору № 100610 становить 5840857,58 грн. (справи №№ 908/3123/16, 908/1133/18). Торгово-промислова палата України офіційно повідомила листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин: військову агресію Російської Федерації проти України. Зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору. Відповідач повідомив про факт настання форс-мажорних обставин та їх визнання ТПП, за наслідком яких ПАТ “Запоріжжяобленерго” звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором № 100610 від 01.12.2014 на час дії зазначених обставин та до їх офіційного закінчення.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований “Всім кого це стосується”, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Разом з тим, спір у даній справі стосується нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла за договором від 01.12.2014 № 100610, у період з грудня 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016. При цьому, 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 16.11.2020 по 11.01.2022, з листопада 2020 по грудень 2021, відповідно.
Таким чином, судом у даному випадку не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо звільнення його від відповідальності у результаті настання форс-можорних обставин.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану”, якою визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, судом до уваги не приймається.
Вказана постанова стосується заборони нарахування інфляційних нарахувань та процентів річних населенню, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності.
Виходячи з викладеного вище, позов задовольняється судом повністю.
Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців з дня ухвалення судового рішення.
Представник позивача проти надання розстрочки у судовому засіданні заперечив.
Згідно зі ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на те, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Зазначає, що така складна ситуація склалася не з вини відповідача. Основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електроенергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Станом на 01.09.2021 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію та за послуги з її розподілу склала 1359,0 млн.грн. У відповідача відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення суду у справі єдиним платежем. Станом на 21.09.2021 податковий борг відповідача становить 1119,1 млн.грн. На виконанні у виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованості у загальному розмірі 52198461,83 грн. Сума мінімальних необхідних платежів складають 292062 тис.грн. на місяць. Станом на 01.09.2021 кредиторська заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” за роботи, послуги, ТМЦ становить 186824,26 тис. грн. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на них накладено арешт. Станом на 01.09.2021 кредиторська заборгованість перед ДП «Енергоринок» - 412,4 млн.грн. Відповідно до звіту профінансові результати за 2019 рік у відповідача вбачався прибуток у розмірі 672000,00 грн., який є незначним та не може свідчити про задовільний фінансовий стан відповідача. Критичний фінановий стан відповідача підтверджується експертними висновками від 17.05.2018, від 07.09.2020, від 22.11.2021. Просив взяти до уваги, що відповідач є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, включено до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності. Також зазначив, що відповідач здійснює діяльність на території всієї Запорізької області. В результаті військової агресії у тимчасовій окупації перебуває ряд територіальних громад Запорізької області. Знаходження начної кількості (61) територіальних громад Запорізької області в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значни чином відображається на діяльності відповідача: споживачі не оплачують спожиту та розподілену електроенергію, відбуваються постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії. Вищенаведене свідчить про відсутність у відповідача провести оплату основного боргу за договором № 100610. Вважає, що не застосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача.
Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено, зокрема, довідки ПАТ “Запоріжжяобленерго” щодо: податкового боргу станом на 26.05.2020 та на 01.09.2021, кредиторської заборгованості станом на 01.09.2021 за роботи, послуги, ТМЦ, про дебіторську заборгованість станом на 01.09.2021, щодо дефіциту обігових коштів станом на 01.09.2021, щодо кредиторської заборгованості перед ДП «Енергоринок» станом на 01.09.2021, щодо залишків коштів на поточних рахунках відповідача станом на 13.09.2021.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд до поданих доказів (довідок) ставиться критично, оскільки вони видані та підписані посадовими особами відповідача, крім того подані станом на 01.09.2021.
Відповідна звітна документація, зокрема баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2021 відповідачем не подані. Подані лише баланс (звіт про фінановий стан) на 31.12.2018, звіти про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, за 2019 рік.
Відтак, суд позбавлений можливості встановити дійсний фінансовий стан відповідача у 2021, початок 2022 на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідачем не подані належні та допустимі докази на підтвердження його тяжкого фінансового стану на час розгляду справи та ухвалення судом рішення. Крім того, відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк розстрочки рішення суду (6 місяців), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості кожного місяця (у випадку розстрочення судового рішення).
Суд також враховує, що з 15.11.2020 відповідачем не було здійснено жодного платежу на користь позивача у рахунок погашення заборгованості, невиконання грошового зобов'язання відповідачем має тривалий характер (більше одного року).
На підставі наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 6 місяців.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 4136,43 грн. покладається на відповідача.
У зв'язку зі сплатою позивачем судового збору у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», враховуючи клопотання позивача, сума 375,07 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжним дорученням № 13759 від 07.09.2021, буде повернута позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати у розмірі 24,00 грн., пов'язані з направленням відповідачу примірника позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до поштової накладної № 6909102435141 від 30.11.2021, опису вкладення від 30.11.2021 та фіскального чеку від 30.11.2021 позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви від 22.11.2021 № 22/11-2 з доданими до неї документами. Згідно фіскального чеку від 30.11.2021 сума пересилання склала 24,00 грн.
Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 24,00 грн. поштових витрат.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, буд. 2а, м. Запоріжжя, 69065, код ЄДРПОУ 32121458) 268 902 (двісті шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 75 800 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот) грн. 14 коп. 3% річних, 4 136 (чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 43 коп. судового збору, 24 (двадцять чотири) грн. 00 коп. поштових витрат.
Постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету 375,07 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 20 червня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко