17 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/6950/21 пров. № А/857/3327/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року(суддя -Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправною відмову ГУПФУ у перерахунку пенсії позивачу із врахуванням заробітної плати згідно архівних довідок від 11.06.2021 за №14/1/2-23/165, №14/1/2-23/165/1 та №14/1/2-23/165/2, виданих АО «Россети Тюмень»; зобов'язати ГУПФУ здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу врахувавши заробітну плату згідно архівних довідок від 11.06.2021 за №14/1/2-23/165, №14/1/2-23/165/1 та №14/1/2-23/165/2, виданих АО «Россети Тюмень» починаючи з 01.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням архівних довідок, виданих АО «Россети Тюмень» 11.06.2021,мотивуючи це тим, що вказані довідки не підтверджені первинними документами. Позивач вказує на те, що зазначені довідки видані правонаступником підприємства, в якому він працював, в тому числі й в період з 1989 по 1999 роки, а підставами для їх видачі є дані особових рахунків за відповідні періоди роботи позивача. За таких обставин, позивач вважає, що видані на його ім'я довідки повинні бути враховані відповідачем для проведення перерахунку пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) чітко передбачено, що заробітна до 01.07.2000 повинна бути підтверджена первинними документами, якими підтверджується розміри нарахованої заробітної плати працівнику, проте таких доказів позивачем не надано. Також заперечує проти стягнення з ГУПФУ судових витрат.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до Закону 1058-IV.
В червні 2021 року, на запит відповідача, АО «Россети Тюмень» направлено архівні довідки від 11.06.2021 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 1989 по 1999 роки (а.с.22-25).
Позивач 08.07.2021 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру пенсіїз урахуванням заробітної плати за період 1989 по 1999 роки, яка підтверджена довідками АО «Россети Тюмень» від 11.06.2021 за №14/1/2-23/165, №14/1/2-23/165/1 та №14/1/2-23/165/2. Листом ГУПФУ від 19.07.2021 повідомлено позивача про те, що за наслідком розгляду його заяви про перерахунок пенсії прийнято рішення про відмову у зв'язку з тим, що вказані довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами (а.с.21).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за обставин, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі їх втрати - їх відновлення.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першоїстатті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш, як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини четвертої статті 1 цього ж Закону, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі, пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абзаців другого, третього статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Тобто, наведені норми міжнародних угод, підписаних Україною і Російською Федерацією, дають підстави вважати, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 вказаного Порядку за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За змістом підпункту в пункту 7 Порядку № 22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
З огляду на вищенаведене, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з матеріалами справи, у відповідь на запит відповідача, АО «Россети Тюмень» направило на адресу ГУПФУ архівні довідки від 11.06.2021 за №14/1/2-23/165, №14/1/2-23/165/1 та №14/1/2-23/165/2 про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 1989 по 1999 рік.
Як зазначено у вказаних довідках, такі видані на основі первинних документів, а саме наказів, особистої картки форми Т-2 та особового рахунку.
Апеляційний суд також зазначає, що вказаний період роботи підтверджений записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.05.1981.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суд, які містяться у постановах від 21 лютого 2020 року по справі № 291/99/17 та 29 липня 2020 року по справі № 341/1132/17, які полягають у тому, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що під час розгляду справи ГУ ПФУ не доведено факту недостовірності первинних документів, на підставі яких ОСОБА_1 були видані архівні довідкивід 11.06.2021 за №14/1/2-23/165, №14/1/2-23/165/1 та №14/1/2-23/165/2. Долучені довідки не викликають сумніву обґрунтованості їх видачі та достовірності відомостей, які містяться в них.
За змістом статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість у разі необхідності за належної правової допомоги передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України»; «Редакція газети «Правоєдело» та Штекель проти України»; «Свято-Михайлівська Парафія проти України».
Отож, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі їх втрати - їх відновлення. Відтак, ГУПФУ не мало правових підстав для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.
Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують наведених висновків та на законність судового рішення не впливають.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується із стягненням із відповідача понесених судовий витрат зі сплати судового збору у розмірі 908 грн, а також із необхідністю відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також спів мірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року всправі №300/6950/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш