07 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/409/22 пров. № А/857/4710/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі №300/409/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції - Микитюк Р.В., час ухвалення - у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту - 21.01.2022),-
Представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою судді Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема апелянт вказує на те, що у його позовній заяві немає позовних вимог про захист майнових прав.
Також апелянт наголошує на тому, що спір полягає в незгоді з незаконним Рішенням відповідача, яке було прийняте всупереч чинному законодавству України та без обґрунтування будь - яких підстав.
Спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією відповідачем передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень, оскільки відповідач є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.
Позовні вимоги позивача хоча і пов'язані із наявністю у нього майнового права власності на земельну ділянку, однак обґрунтовані необхідністю здійснення перевірки законності рішень, дій, чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій під час здійснення відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Отже, у даному випадку відсутній спір щодо правомірності набуття фізичними чи юридичними особами земельних ділянок, та відсутній спір щодо земельних правовідносин в цілому.
З врахуванням предмету і характеру позовних вимог, суб'єктного складу сторін, такий спір має публічно - правовий характер та повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є визнання протиправною відмови Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у видачі позивачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та господарської споруди на АДРЕСА_1 об'єднаної територіальної громади; зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та підготувати проект рішення на розгляд Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо видачі будівельного паспорта та забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та господарської споруди на АДРЕСА_1 об'єднаної територіальної громади, а також зобов'язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та господарської споруди на АДРЕСА_1 об'єднаної територіальної громади.
Суд першої інстанції відмовив у відкриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України обґрунтовуючи свій висновок тим, що позовні вимоги позивача в даному випадку не є публічно-правовими, оскільки дані правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією його майнових інтересів, тобто, має місце спір приватно-правового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства. За наведених підстав та вказаних правових норм даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та невірними з огляду на наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч. ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 2 ч.1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що позивач у справі обґрунтовує порушення своїх приватноправових прав наявністю в нього майнового права згідно Земельного кодексу України є передчасним з огляду на наступне.
Позовні вимоги позивача хоча і пов'язані із наявністю у нього майнового права власності на земельну ділянку, однак обґрунтовані необхідністю здійснення перевірки законності рішень, дій, чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій під час здійснення відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Отже, у даному випадку відсутній спір щодо правомірності набуття фізичними чи юридичними особами земельних ділянок, та відсутній спір щодо земельних правовідносин в цілому.
Також апеляційний суд зазначає і те, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмовляючи у видачі будівельного паспорту, відповідач діяв не у спосіб визначений законодавством України.
Спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією відповідачем передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень, оскільки відповідач є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що справи, які стосуються перевірки законності рішень, дій, чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій під час здійснення відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки неодноразово розглядалися Касаційним адміністративним судом Верховного Суду (зокрема справи №640/4417/19. №316/1416/17, №520/8970/18), що дає підстави вважати даний спір публічно-правовими.
Наведені вище обставини не досліджено судом першої інстанції та передчасно прийнято рішення про відмову у відкритті провадження.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі №300/409/22 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 17.06.2022