16 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3719/21 пров. № А/857/5139/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року (постановлену у м. Івано-Франківську суддею Шумеєм М.В.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 300/3719/21 за позовом ОСОБА_1 до Спаської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької сільської ради № 266/16-2018 від 02.09.2018.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що судом при постановленні ухвали допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просила скасувати вказану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що неодноразово зверталася усно та письмово до сільського голови с. Липовиця, щоб скасувати незаконне рішення сесії сільської ради № 266/16-2018 від 02.09.2018. Тільки через рік 18.12.2019 за № 509/22-19 22 Липовецька сільська рада скасувала рішення 7-ї сесії Липовецької сільської ради № 266/16-2018 від 02.09.2018. Тобто, відпала потреба оскаржувати рішення до адміністративного суду. Проте, на 23-й сесії Липовецької сільської ради прийняла рішення № 518/23-2020 від 15.03.2020, яким скасувала рішення 22-ї сесії № 509/22-19 від 18.12.2019 і залишила в силі рішення № 266/16-2018 від 02.09.2018 - однак про прийняття такого рішення її ніхто не повідомив, копію рішення їй не вручили. Відповідно вона не знала, що повторно її права порушені, а тому не зверталася за захистом до адміністративного суду. Також зазначила, що вона випадково дізналася, що рішення 7-ї сесії Липовецької сільської ради від 02.09.2018 № 266/16/2018 повторно залишилося в силі, а тому 27.04.2021 звернулась до Спаської сільської ради ОТГ, як правонаступника Липовецької сільської ради, із заявою, про скасування рішення № 266/16-2018 від 02.09.2018. Спаська сільська рада ОТГ листом № 673/02-16 від 06.05.2021 відмовила їй у скасуванні оскарженого рішення.
Також зазначає, що суд, вирішуючи питання про відмову їй у поновленні строку на звернення до суду та повернення позовної заяви, керувався ч. 2 ст. 123 КАС України, яка не має відношення для згаданої ухвали, оскільки суд відкрив провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Як встановлено судом, позивач звернулася до суду з цим позовом 23 липня 2021 року. При цьому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Липовецької сільської ради № 266/16-2018 від 02.09.2018, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Стосовно доводів позивача з покликанням на те, що рішенням № 518/23-2020 від 15.03.2020, яким скасовано рішення 22-ї сесії № 509/22-19 від 18.12.2019 і залишено в силі рішення № 266/16-2018 від 02.09.2018 (внаслідок чого вважає її права знову порушено), про що її ніхто не повідомляв і про що вона дізналася випадково, після чого вже звернулась до сільської ради про скасування рішення у чому їй було відмовлено листом відповідача, на думку колегії суддів, таке не може бути поважною причиною пропуску строку, позаяк позивач вже неодноразово зверталась до суду із різними цивільними позовами до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з приводу спору щодо цієї земельної ділянки, зокрема і з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Липовецької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 02.09.2018 № 266/16-2018.
Так, ухвалою Рожнятівського районного суду від 22.11.2018 у справі № 350/2226/18 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку із тим, що позивачем не було усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 16.11.2018. Після цього ОСОБА_1 знову подала цей же позов вдруге до суду і ухвалою Рожнятівського районного суду від 28.11.2018 у справі № 350/2292/18 провадження у справі було відкрито. Надалі, через повторну неявку позивача до суду, ухвалою Рожнятівського районного суду від 27.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду. ОСОБА_1 втретє подала позов до суду і ухвалою Рожнятівського районного суду від 07.07.2020 у справі № 350/838/20 провадження у справі знову було відкрито. Проте, ухвалою Рожнятівського районного суду від 13.07.2021 через повторну неявку позивача до суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
З наведеного видно, що позивач і раніше знала про чинність оскаржуваного рішення сільської ради і здійснювала спроби його скасувати, отже отримання листа № 673/02-16 від 06.05.2021 не змінює моменту, з якого позивач дізналась про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.
Відтак, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав.
Щодо порушення процесуального права і постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Ухвалою від 30.07.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за цим позовом, в якій зазначив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 КАС України, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі немає.
Ухвалою суду від 16.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, з дня отримання копії цієї ухвали, десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням причин його пропуску та доказів їх поважності.
На виконання вказаної ухвали на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у задоволенні якої судом було відмовлено і постановлено ухвалу про повернення позовної заяви.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, суду першої інстанції необхідно було залишити позов без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, а не повертати позовну заяву.
Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена за повного з'ясування судом обставин справи, проте з порушенням норм процесуального права, яке не призвело до неправильного вирішення питання поновлення строку звернення до суду, а тому немає підстав для її скасування
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 300/3719/21- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин