79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 липня 2010 р. № 2а-2571/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
з участю представників сторін:
від позивача: Добушовський О.В.;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, м. Львів, до ОСОБА_2, м. Дрогобич, Львівська область, про зобов'язання за власні кошти демонтувати самовільно проведену прибудову,
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, м. Львів, звернулась із позовом до ОСОБА_2 м. Дрогобич, Львівська область, про зобов'язання за власні кошти демонтувати самовільно проведену прибудову.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 23.04.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Представнику позивача роз'яснено права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач самовільно прибудував до приватизованої ним квартири у м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 179/9 прибудову. 16.10.2009 р. заступником начальника позивача було винесено постанову №3/53 по справі про адміністративне правопорушення, яким відповідача притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КпАП України. Постанову відповідач виконав добровільно. 15.10.2009 р. відповідачу було надано припис №3/53, яким було запропоновано в 30-денний строк демонтувати самовільно проведену прибудову. Однак припис відповідач не виконав. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2010 р. у справі №2-860/10, до участі у якій була залучена також Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, позов був задоволений та визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно прибудовану житлову прибудову до приватизованої квартири №9 (загальною площею 38 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м.) в будинку №179 по вул. Війтівська Гора, м. Дрогобич, зовнішніми розмірами 5,40х3,70 м., позначену літ. 9-2 та 9-3. Просить слухати справу у його відсутності.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Відповідач є власником квартири у м. Дрогобич, вул. Війтівська гора, 179/9, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 01.08.2005 р.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту проведення перевірки від 15.10.2009 р., припису №3/53 від 15.10.2009 р., постанови №3/53 від 16.10.2009 р., відповідач здійснив самовільну прибудову до належної йому квартири. Факт самочинності такого будівництва відповідач не заперечує. Згідно із ст. 29 Закону України “Про планування і забудову територій” здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
16.10.2009 р. заступником начальника позивача було винесено постанову №3/53 по справі про адміністративне правопорушення, яким відповідача притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КпАП України. Постанову відповідач виконав добровільно. 15.10.2009 р. відповідачу було надано припис №3/53, яким було запропоновано в 30-денний строк демонтувати самовільно проведену прибудову. Однак припис відповідач не виконав.
Згідно із пп. 5 п. 5 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області позивач вправі видавати приписи -обов'язкові для виконання у визначені строки письмові вимоги посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства. Водночас, згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Однак, доказів неможливості такої перебудови суду не надано. Натомість, як випливає з рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2010 р. у справі №2-860/10, самовільне будівництво було вчинене з дотриманням встановлених норм і правил.
Водночас, суд враховує і ту обставину, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2010 р. у справі №2-860/10, до участі у якій була залучена також інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, позов був задоволений та визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно прибудовану житлову прибудову до приватизованої квартири №9 (загальною площею 38 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м.) в будинку №179 по вул. Війтівська Гора, м. Дрогобич, зовнішніми розмірами 5,40х3,70 м., позначену літ. 9-2 та 9-3.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи наведене, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 27.07.2010 року.