03 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15181/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якій просить стягнути податковий борг з ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 20998,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 20998,50 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія такої ухвали суду направлялась відповідачу за його адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 та повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Оскільки копія ухвали не була вручена адресату з незалежних від суду причин, суд вважає копію такої ухвали врученою відповідачу належним чином, а відповідача таким, що правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець та як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Полтавській області на спрощеній системі оподаткування ІІ групи.
Заявою від 21.06.2017 №18219 ФОП ОСОБА_1 вказала ІІ групу платника єдиного податку та ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати, отже щомісячний платіж з єдиного податку у 2018 році становив - 744,60 грн; у 2019 році - 834,60 грн; у 2020 році - 944,60 грн; у 2021 році - 1200,00 грн.
03 червня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за вересень 2017 - березень 2019 ФОП ОСОБА_1 , за результатами перевірки складено акт №43540/16-31-50-33/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0042255033 від 16.07.2020, яким встановлено штраф у загальному розмірі 6999,50 грн.
У встановлені граничні терміни сплати грошових зобов'язань, визначені податковим повідомленням-рішенням до бюджету не сплачені.
Податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0042255033 від 16.07.2020 ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржувалося.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
22 листопада 2017 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ю" №17577-17 від 22.11.2017 на суму 1920,00 грн. Вищевказана податкова вимога направлялась відповідачу на його податкову адресу, однак не була вручена та повернулась відправнику з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
У розумінні пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України зазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 20998,50 грн, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 20998,50 грн, суд вважає за необхідне стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 20998,50 грн.
Отже, позов ГУ ДПС у Полтавській області належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 20998,50 грн (двадцять тисяч гривень дев'ятсот дев'яносто вісім гривень п'ятдесят копійок) на розрахунковий рахунок UА4489999803140506990000167122, отримувач ГУК у Полт. обл/тг м. Полтава/18050400, код отримувача 37959255, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко