16 червня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/4970/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Бернацькій Ігор Борисович (надалі - позивач, Бернацькій І.Б.) звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, ВПВР УЗПВР у Полтавській області), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.04.2022 про закінчення виконавчого провадження №68650078.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №440/5633/21 на підставі виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Бернацькому І.Б. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2018 по 25.05.2021 є протиправним, оскільки ним не були вчинені усі дії, передбачені чинним законодавством, з примусового виконання судового рішення.
2. Позиція відповідача та третьої особи.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 21-22/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірна постанова є правомірною, а рішення суду боржником фактично виконане. При цьому звертав увагу на те, що на вимогу державного виконавця боржник надав довідку про нарахування і виплату позивачу середнього заробітку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №440/5633/21, за змістом якої Бернацькому І.Б. нарахований середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 0,00 грн.
Представник третьої особи надав до суду клопотання про відкладення провадження у справі, у якому зазначив, що військова частина НОМЕР_1 з 24.02.2022 залучена до виконання завдань зі стримування та відсічі акту агресії російської федерації проти України; на виконання нормативних документів Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил України командуванням частини вжиті заходи щодо переміщення документації.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження). Цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З приводу клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи до завершення воєнного стану суд зауважує, що підстави відкладення розгляду справи передбачені статтями 205, 223 КАС України та застосовуються у разі розгляду справи з викликом її учасників.
Натомість цей спір суд розглядає у порядку письмового провадження, процесуальним законом визначені скорочені строки розгляду справ відповідної категорії, а тому суд не знаходить достатніх підстав для відкладення розгляду справи.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №440/5633/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Бернацькому І.Б. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2018 по 25.05.2021. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2021, а 02.02.2022 позивачу виданий виконавчий лист №440/4970/22 /а.с. 24/.
14.02.2022 Бернацькій І.Б. звернувся до ВПВР УЗПВР у Полтавській області про примусове виконання судового рішення у справі №440/5633/21 /а.с. 23/.
Того ж дня головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Полтавській області Благадир Д.Г. відкрив виконавче провадження №68650078 /а.с. 26/.
22.02.2022 війська частина А3990 звернулась до державного виконавця з клопотанням про закінчення виконавчого провадження, стверджуючи про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №440/5633/21 у добровільному порядку /а.с. 27-28/.
До клопотання боржник додав витяг з наказу від 09.12.2021 №295 та довідку від 14.12.2021 вих. №474, за якими Бернацькому І.Б. нарахований середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 0,00 грн.
18.04.2022 державний виконавець на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №68650078 з огляду на фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом /а.с. 32/.
30.05.2022 Бернацькій І.Б. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав постанову від 18.04.2022 про закінчення виконавчого провадження /а.с. 33/.
Не погодившись з рішенням державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).
За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується правомірності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №68650078 з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному індивідуальному акту суб'єкта владних повноважень, суд виходить з такого.
Умовою для закінчення виконавчого провадження з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто постанова про закінчення виконавчого провадження приймається у разі повного та безумовного виконання вимог виконавчого документа.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №640/9998/20.
Суд враховує, що у виконавчому провадженні №68650078 боржник був зобов'язаний нарахувати та виплатити Бернацькому І.Б. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2018 по 25.05.2021.
Так, у силу статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Полтавський окружний адміністративний суд у рішенні від 15.07.2021 у справі №440/5633/21, виконання якого забезпечувалось у виконавчому провадженні №68650078, встановив, що Бернацькому І.Б. вчасно не виплачено суму компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки. На цій підставі суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої компенсації.
Стверджуючи про виконання приписів судового акта відповідач та третя особа зазначили, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні Бернацького І.Б. за період з 02.08.2018 по 25.05.2021, внаслідок чого нараховано до виплати середній заробіток у розмірі 0,00 грн.
Такі доводи суд сприймає скептично, адже їх не підтверджено документально.
Зокрема, боржник ні державному виконавцю, а ні у ході розгляду справи у суді не надав розрахунок середнього заробітку, виконаний на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №440/5633/21, що свідчив би про правомірність розрахункового значення нарахованої суми у розмірі 0,00 грн.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що покладені судом у справі №440/5633/21 зобов'язання виконані боржником не у порядку, встановленому судовим рішенням та не в межах визначених зобов'язань.
Як наслідок, у державного виконавця ВПВР УЗПВР у Полтавській області були відсутні визначені Законом №1404-VIII підстави для закінчення виконавчого провадження, адже виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/5633/21 фактично не виконано.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що у силу частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Наявна у Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) інформація свідчить про те, що державний виконавець у виконавчому провадженні №68650078 14.02.2022 відкрив виконавче провадження, прийняв постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, а 18.04.2022 - закінчив виконавче провадження.
Жодні інші дії з метою виконання вимог виконавчого провадження державний виконавець не вчинив.
Водночас перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.
Однак, у спірному випадку державним виконавцем не було проведено перевірки фактичного виконання судового рішення та не було вжито всіх можливих заходів для повного виконання рішення згідно з вимогами Закону №1404-VIII.
Таким чином, у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною та прийнята всупереч частини другої статті 2 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 19 Конституції України.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Бернацького І.Б. повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат суду не надали.
Отже, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Бернацького Ігоря Борисовича до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Благадира Дмитра Григоровича від 18 квітня 2022 року про закінчення виконавчого провадження №68650078.
Позивач: Бернацький Ігор Борисович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; вул. Першотравнева, 2, с. Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770).
Відповідач: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ юридичної особи Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 43316700; вул. Героїв-пожежних, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Третя особа: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; вул. Зіньківська, 44, м. Полтава, Полтавська область, 36009).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі - через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів після складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба