17 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4531/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, з 01 березня 2022 року;
- скасувати довідку від 06 квітня 2022 року про перерахунок пенсії з 1 березня 2022 року виготовлену Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виготовити нову довідку про перерахунок пенсії з 1 березня 2022 року на ім'я ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 березня 2022 року без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених раніше виплат.
Позов обґрунтований тим, що відповідач, здійснивши з 01.03.2022 перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації протиправно обмежив розмір його пенсії, незважаючи на існування судових рішень у справі №440/5630/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки норми Закону №3668-VІ щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому відлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №440/5205/20 позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у відмові скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
04.03.2021 Департаментом персоналу МВС України на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №440/5205/20 складено довідку вих. №22/6-1177 про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових складових станом на 19.11.2019 та надіслано зазначену довідку до ГУ ПФУ в Полтавській області для перерахунку пенсії позивачу.
Розпорядженням відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.05.2021 №85/02-09/17 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки.
На цій підставі, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вказані обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №440/5630/21, а відтак, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №440/5630/21 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.05.2021 №85/02-09/17. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177 про розмір грошового забезпечення, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допущення рішення суду до негайного виконання відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог та клопотання про допущення рішення до негайного виконання, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №440/5630/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 440/5630/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 440/5630/21 в частині відмови у задоволенні клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць - залишено без змін.
На виконання рішень судів у справі №440/5630/21 ГУПФУ в Полтавській області 05.11.2021 здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, виходячи з 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177, та без обмеження пенсії максимальним розміром. Підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 20404,24 грн, до виплати з 01.12.2021 - 20404,24 грн.
У подальшому, 06.04.2022 управління з урахуванням індексації пенсії здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022, виходячи з 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177, застосувавши, при цьому, обмеження пенсії. Так, підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 23260,83 грн, а з урахуванням обмеження складає: з 01.03.2022 - 20404,24 грн, що підтверджується відповідним проколом про перерахунок пенсії від 06.04.2022, пенсійна справа №1603000945 МВС.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, з 01 березня 2022 року; скасування довідки від 06 квітня 2022 року про перерахунок пенсії з 1 березня 2022 року, виготовлену Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виготовити нову довідку про перерахунок пенсії з 1 березня 2022 року на ім'я ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 березня 2022 року без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених раніше виплат.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774-VIII /надалі - Закон №3668-VI/, максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011, як те передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність дій ГУПФ України в Полтавській області щодо обмеження його пенсійної виплати максимальним розміром після проведення перерахунку пенсії з 01.03.2022 з урахуванням рішень судів у справі №440/5630/21, якими зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити позивачу з 01.12.2019 пенсію, виходячи з 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177, та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Суд визнає помилковими посилання пенсійного органу щодо наявності у статті 2 Закону №3668-VI положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 зазначив, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних відносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних відносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних відносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі належить застосувати норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд доходить висновку, що управління застосовуючи обмеження пенсії при здійсненні 06.04.2022 перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 з урахуванням індексації, виходячи з 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177 (протокол про перерахунок пенсії від 06.04.2022, пенсійна справа №1603000945 МВС), діяло протиправно та всупереч вказаним вище правовим нормам.
Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги останнього шляхом: - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з обмеженням її максимальним розміром; - визнання протиправним та скасування протоколу від 06.04.2022 про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з обмеженням її максимальним розміром; - зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, виходячи з 90% грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177 про розмір грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Для задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1 суд підстав не вбачає, оскільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру фактично виразилася у відповідних протиправних діях управління, а пенсійним органом при здійсненні перерахунку пенсії оформлюється саме протокол про перерахунок пенсії, а не довідка.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору відсутні.
Водночас, вирішуючи заявлене позивачем у позовній заяві клопотання про відшкодування на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5850,00 грн, суд виходить з наступного.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5850,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти відшкодування цих витрат заперечує, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Дяченком В.О. надані: договір про надання правової допомоги від 29.03.2022 №13 з додатком (розрахунок вартості послуг), акт наданих послуг від 10.05.2022, квитанцію від 10.05.2022 №17, ордер від 10.05.2022 серія ВІ №1089237.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту залучених до матеріалів справи документів, адвокатом надані клієнту такі послуги: зустріч з клієнтом, надання усної консультації, складання та оформлення позовної заяви.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним та не свідчить про вжиття дій щодо їх збирання саме адвокатом.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з обмеженням її максимальним розміром.
Визнати протиправним та скасувати протокол від 06.04.2022 про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, виходячи з 90% грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2021 №22/6-1177 про розмір грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава