16 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4351/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 916070161998 від 12 квітня 2022 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року з одного виду пенсії на інший, з дострокової пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні її з одного виду пенсії на інший, з дострокової пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зазначив, що її чоловік приймав участь у військових зборах з 01 червня 1986 року по 03 серпня 1986 та приймав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та в подальшому останньому була призначена пенсія по інвалідності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у письмовому провадженні.
10 червня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність. Зазначив, що ОСОБА_2 не належав до кола осіб, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Крім того, у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки остання не досягла віку необхідного для призначення пенсії по втраті годувальника (а.с. 144).
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що згідно довідки Глобинського райвіськомату № 79 від 05 квітня 200 року ОСОБА_2 проходив службу в Збройних Силах в період з 16 травня 1980 року по 18 травня 1982 року (а.с. 155)
У період з 01 червня по 03 серпня 1986 року ОСОБА_2 приймав учать у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі в/ч НОМЕР_4 (а.с. 13).
ОСОБА_2 призначено пенсію по 2 групі інвалідності від загального захворювання з 22 березня 2000 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 31 серпня 2000 року переведено на пенсію по 3 групі інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". По другій групі інвалідності в розмірі фактичних збитків перераховано пенсію з 21 липня 2003 року по 31 липня 2009 року (а.с. 147).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Зубанівською сільською радою Глобинського району Полтавської області від 01 лютого 2007 року (а.с. 9 зворотній аркуш).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1357 від 11 травня 2017 року, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1960 року народження: "Хронічний мієлоїдний лейкоз", яке згідно лікарського свідоцтва про смерть № 4 від 31 січня 2007 року, виданого Глобинською центральною районною лікарнею Полтавської області, послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання та причини смерті, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
У свою чергу, ОСОБА_1 являлась дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2004 року (а.с. 12 зворотній бік).
Згідно довідки від 04 квітня 2021 року № 02-19/28 Глобинської міської ради ОСОБА_1 дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела з ним спільне господарство та перебувала на його утриманні (а.с. 27).
Крім того, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року по справі № 527/1063/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, зобов'язано Глобинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02 березня 2017 року (а.с. 181-188).
На виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року по справі № 527/1063/17 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (а.с. 189).
04 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою в якій просила перевести її з одного виду пенсії, а саме з дострокової пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с. 28-29).
Рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області від 12 квітня 2022 року № 916070161998 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статей 29, 30 та 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с. 8).
Приймаючи дане рішення відповідач виходив із того, що за результатом аналізу поданих документів ОСОБА_2 не належав до кола осіб, які мають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Крім того, у ОСОБА_1 право на пенсію по втраті годувальника за іншими Законами відсутнє у зв'язку з недосягненням встановленого законодавством пенсійного віку (60 років).
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Статтею 29 Закону № 2262-XII визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Пунктом "в" частини четвертою статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону або якщо вони є особами з інвалідністю.
Статтею 37 цього Закону передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі статтею 11 Закону № 2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Згідно із пунктом а) частини першої статті 12 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно довідки командира в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01 червня 1986 року по 03 серпня 1986 року в складі в/ч НОМЕР_4 (а.с. 157).
При цьому, згідно довідки Глобинського райвіськомату № 79 від 05 квітня 200 року ОСОБА_2 проходив строкову службу в Збройних Силах в період з 16 травня 1980 року по 18 травня 1982 року (а.с. 155).
Крім того, як випливає із Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1357 від 11 травня 2017 року, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1960 року народження: "Хронічний мієлоїдний лейкоз", яке згідно лікарського свідоцтва про смерть № 4 від 31 січня 2007 року, виданого Глобинською центральною районною лікарнею Полтавської області, послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання та причини смерті, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
З аналізу вищевикладеного слідує, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в період з 16 травня 1980 року по 18 травня 1982 року, а приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01 червня 1986 року по 03 серпня 1986 року в складі в/ч НОМЕР_4, з чого випливає, що відповідачі безпідставно посилаються на не поширення на ОСОБА_2 дії Закону № 2262-XII.
Стосовно тверджень відповідачів, що ОСОБА_1 не досягла встановленого законодавством пенсійного віку (60 років), суд зазначає наступне.
Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-15).
Як було вказано вище, пунктом "в" частини четвертою статті 30 Закону № 2262-XII встановлено, що дружина (військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом, яка загинула, померла чи пропала безвісти в період проходження служби або померла після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи), якщо вона не взяла повторний шлюб має право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Таким чином, станом на дату подання заяви (04 квітня 2022 року) про перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону № 2262-XII.
Викладене свідчить про протиправність викладених у спірному рішенні доводів Головного управління ПФУ в Чернівецькій області щодо відсутності підстав для переведення позивача з пенсії за віком по Закону №1058-ІV на пенсію по втраті годувальника за Законом №2262-ХІІ.
Враховуючи означене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області № 916070161998 від 12 квітня 2022 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року з одного виду пенсії на інший, з дострокової пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головне управління ПФУ в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії / переведення з одного на інший вид пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Полтавській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення № 916070161998 від 12 квітня 2022 року, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2022 року про переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням висновків суду.
Зазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава), Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м.Чернівці) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області № 916070161998 від 12 квітня 2022 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року з одного виду пенсії на інший, з дострокової пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2022 року про переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко