Справа № 420/5707/22
17 червня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №331409 від 21 лютого 2022 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2021 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса (452 км + 811 м) було проведено зважування автомобіля позивача, за результатами якого було складено акт від 30.12.2021 року №0069738 та зазначено про порушення позивачем частини 1 абзацу 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
21.02.2022 року до позивача було додатково застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000, 00 грн., а саме за порушення позивачем частини 1 абзацу 15 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт.
Разом з тим позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною, з огляду на що звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Державну службу України з безпеки на транспорті зазначеною ухвалою залучено в якості співвідповідача у справі. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
30.05.2022 року від представника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заяву ОСОБА_1 заперечує та зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки позивачем 30.12.2021 року на транспортному засобі (вантажному сідловому тягачі-Е) марки Volvo FN 13.500 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричіпом-рефрежиратором-Е, марки SCHMITZ SKO 24 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
Державною службою України з безпеки на транспорті, у визначений КАС України п'ятнадцятиденний строк відзиву на адміністративний позов надано не було.
06.06.2022 року позивачем у справі було надано до суду відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог.
Заперечень на відповідь на відзив до суду не надано.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вантажний-спеціалізований сідловий тягач-Е марки Volvo, модель FN 13.500 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та спеціалізований напівпричіп-рефрежиратор-Е, марки SCHMITZ, модель SKO 24 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) належить на праві власності ОСОБА_1 .
30.12.2021 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса (452 км + 811 м) було проведено зважування транспортних засобів позивача (державні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ).
За результатами перевірки було встановлено, що вищезазначений транспортний засіб здійснював пересування в порушення вимог ст. 60 частини 1 абзацу 15 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавства габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, про що складено акт перевірки від 30.12.2021 року №328569.
Крім вищезазначеного акту, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було також складено:
- акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №0069738 від 30.12.2021 року;
- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.12.2021 року №0070168 із зазначенням наступних параметрів транспортного засобу: вісь 1 - 7,37 т, вісь 2 - 12,79 т; вісь 3 - 6,53 т; вісь 4 - 6,51 т; вісь 5 - 6,53 т; повна маса транспортного засобу - 39,73 тонн.
Також судом встановлено, що 21.02.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області було винесено постанову №331409 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за порушення позивачем частини 1 абзацу 15 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавства габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/5707/22.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, відповідь на відзив та надані до нього письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року; Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила №1306).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Одеській області.
Судом встановлено, що у відповідності до абз.1 п.8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року №1579-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Відповідно до переліку територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області утворюється замість Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Наказом від 30.12.2021 року №1046 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті» введено в дію з 31.12.2021 року структуру Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Статтею 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (абз. 15 ч. 1 ст. 60).
Частиною 14 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Закону №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), який з 04.02.2022 року має назву Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з пунктами 3, 4 цього Порядку (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до п.12 та 13 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено можливість здійснення під час рейдової перевірки габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль (далі ГВК) проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
З наданої до суду копії актів від 30.12.2021 року №328569 та №0069738 вбачається, що перевірка транспортного засобу позивача проводилась старшим державним інспектором Руцинським О.А., тобто однією посадовою особою Укртансбезпеки без залучення іншої посадової особи Укртрансбезпеки, або посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, що є безумовним порушенням порядку проведення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом пп.пп. 4, 5 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.
Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.
Суд зауважує, що довідка про результати здійснення ГВК №0070168 від 30.12.2021 року, яка міститься в матеріалах адміністративної справи №420/5707/22, не підписана оператором вагового комплексу та не скріплена печаткою вагового комплексу, а містить лише підпис посадової особи Укртрансбезпеки.
Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070168 від 30.12.2021 року оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком №1007/1207, а отже не може бути доказом вчинення позивачем порушення частини 1 абзацу 15 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Також суд зазначає, що згідно статті 8 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Згідно з п.п. 12-14 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Натомість, зі складених фахівцем Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та наявними у матеріалах справи акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю взагалі неможливо встановити, на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування транспортного засобу позивача, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
З огляду на вищезазначене, суд не приймає до уваги наявне в матеріалах адміністративної справи свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 від 26.05.2021 року, видане Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на вимірювальну техніку виробника «Esit» №0011094, оскільки жодних доказів того, що саме зазначений вимірювальний пристрій використовувався при зважуванні транспортних засобів позивача, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів ОСОБА_1 , а також складання документів (про встановлення з боку позивача перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) було вчинено відповідачем з порушенням чинного законодавства в галузі здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а тому оскаржувана ОСОБА_1 постанова про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., що винесена за результатами такого ГВК на підставі складених документів, є необгрунтованою, а тому протиправною.
Інші посилання представника позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог, не впливають на висновки суду в даній адміністративній справі.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачами протягом часу розгляду адміністративної справи №420/5707/22 не було доведено обґрунтованості та правомірності винесення Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області постанови №331409 від 21 лютого 2022 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору від 01.04.2022 року за подання адміністративного позову у загальній сумі 992,40 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Державної служби з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (65059, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №331409 від 21 лютого 2022 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький