14 червня 2022 року Справа № 160/5820/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» про визнання протиправною та скасування постанови про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна,-
20 квітня 2022 року до Дніпропетровського оружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)», в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» (код ЄДРПОУ - 08562989) протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- стягнути з Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» (код ЄДРПОУ - 08562989) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , що після його звільнення зі служби Державною установою «Синельниківська виправна колонія (№94)» не проведено з ним остаточного розрахунку, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17 208,15 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством.
24.05.2022 року Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 22.03.2022 року наказом Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» 50/ОС-22 ОСОБА_1 було звільнено за служби в Державній кримінально - виконавчій службі України за власним бажанням. Разом з тим, позивачу, на підставі зазначеного наказу видано довідку №10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. При цьому, відповідно до абзацу 2 п.22 Порядку №578 грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Так, відповідно до довідки Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» станом на 18 травня 2022 року на поточні рахунки установи кошти на цільові виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна звільненим у 2022 році працівникам не надходили та відсутні в кошторисних призначеннях на 2022 рік. Таким чином, установа з об'єктивних обставин не мала та не має можливості виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна. Отже, у задоволенні позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 17208.15 грн. слід відмовити.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2022 року зазначена вище справа розподілена та 21.04.2022 року передана судді Пруднику С.В.
25.04.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» про визнання протиправною та скасування постанови про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.
У встановлений ухвалою суду від 25.04.2022 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
02.05.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15.08.2002 року по 22.03.2022 року.
Наказом в.о. начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» № 50/00-22 від 22.03.2022 року позивач звільнений з посади першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
З матеріалів справи убачається, що 22.03.2022 року позивач звернувся до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» з заявою про виплату останньому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до Порядку передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року.
15.04.2022 року позивачу видана довідка № 10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна з якої він дізнався про те, що йому повинні виплатити 17 208 гривень 15 копійок.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідна виплата відповідачем здійснена не була, що і стало наслідком для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (частина 5 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 (далі - Порядок № 578).
Відповідно до п.п. 1, 2 цього Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно - господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 9 Порядку № 578 визначено, що забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а у разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи.
Як зазначено у пункті 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).
У разі переміщення по службі або звільнення з неї речові атестати виписуються індивідуально на кожну особу, що вибуває, у двох примірниках, з яких перший видається під підпис особі, а другий залишається в органі чи установі та додається до арматурної картки (пункт 61 Порядку № 578).
Частиною 8 статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" зазначено, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Отже, забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Тому, на час звільнення позивача з Державної кримінально-виконавчої служби України (з 22.03.2022 року) останній набув право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, які він не отримав в період проходження служби.
У той же час із системного аналізу наведених норм Порядку № 578 слідує, що забезпечення працівника належним йому речовим майном у разі звільнення, здійснюється шляхом волевиявлення, тобто, через подання заяви або рапорту за місцем проходження служби, а у випадку бажання такої особи отримати грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна обов'язковою умовою є оформлення довідки із зазначенням у ній відповідних сум.
Судом встановлено, що вказані вимоги позивачем дотримані, а саме останнім було подано відповідну заяву про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а відповідачем оформлено довідку № 10 від 15.04.2022 року у якій визначено розмір грошової компенсації за належне позивачу речове майно в сумі 17208,15 грн.
У той же час відповідач відповідну суму грошових коштів позивачу не виплатив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо того, що грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі (п. 22 Порядку № 578), то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 КАС України, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2005 року у справі "Кечко проти України" зазначено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Водночас у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.06.2011 року у справі "Сук проти України" визначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Отже, можлива відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення для покриття витрат з грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої, скільки останнє гарантується законом.
Суд також враховує те, що суб'єкти владних повноважень повинні діяти у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду викладена в даній справі узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах від 24.10.2018 року у справі №803/963/17, від 03.10.2018 року у справі №808/756/17.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ). Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна в сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок).
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №42506960-1 від 26.04.2022 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» про визнання протиправною та скасування постанови про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» (код ЄДРПОУ - 08562989) протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Державну установу «Синельниківська виправна колонія (№94)» (код ЄДРПОУ - 08562989) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 17208 гривень 15 копійок (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 15 копійок).
Стягнути на ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» (код ЄДРПОУ - 08562989).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник