17 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1432/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та недійсними постанов, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Перший ВДВС) про визнання протиправними та недійсними постанов, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви (а. с. 9-12), обґрунтовані тим, що 31.01.2022 позивач одержав копії постанов ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позивач вважає, що вказані постанови повинні бути скасовані як не законні та такі, що прийняті з порушенням встановленого Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) порядку їх прийняття, з огляду на таке.
Так, в порушення вимог частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, оскаржувані постанови відповідачем на адресу позивача не направлялися.
Встановлений відповідачем у постановах від 02.09.2021 ВП № 66394648 та ВП № 66396259 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн. перевищує 10% суми, що підлягає стягненню (1000,00 грн.), що є порушенням частин другої, четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Законом не передбачено можливості винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Положення пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2021 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), на який покликається відповідач, суперечать нормам Закону, а тому не можуть вважатися правомірними.
Оскаржувані постанови винесені 02.09.2021, 03.09.2021, а постанови про відкриття виконавчих проваджень прийняті 04.08.2021, тобто відповідачем порушено терміни винесення оскаржуваних постанов.
Позивач також стверджує, що з його пенсії було утримано кошти в сумі 1515,20 грн. на виконання незаконних рішень відповідача, чим завдано йому матеріальної шкоди, та незаконними рішеннями відповідача йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, середній розмір якої становить 317464,00 грн.
Позивач просить визнати протиправними та недійсними постанови ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнути з відповідача 1515,20 грн. завданої матеріальної шкоди та 317464 грн. моральної шкоди.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 позовну заяву було залишено без руху (а. с. 4-5) та в подальшому ухвалою суду від 18.02.2022 вказану позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу (а. с. 30-31).
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 про повернення позовної заяви у справі № 140/1432/22 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а. с. 66).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (а. с. 73).
03.06.2022 позивач, на усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 30.05.2022 про залишення позовної заяви без руху, подав до суду копії позовної заяви з додатками для відповідача (а. с. 75).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справі призначене судове засідання на 11:30 17.06.2022 (а. с. 77).
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
До судового засідання, призначеного на 11:30 17.06.2022, від позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Мирончук О.П. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 111-112). Крім того, у вказаній заяві представник відповідача Мирончук О.П. просить відмовити у задоволенні позову.
Відтак, оскільки учасники справи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому виходячи із приписів частини третьої статті 194, частини третьої статті 268 КАС України, та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 04.08.2021 на адресу Першого ВДВС надійшла заява ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції (а. с. 91-92). Постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС Мирончук О.П. ВП № 66394648 від 04.08.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а. с. 93), а 02.09.2021 зазначений державний виконавець винесла постанову ВП № 66394648 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою на підставі статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 визначила для боржника ОСОБА_1 розмір витрат виконавчого провадження в загальній сумі 169,00 грн. (а. с. 94).
04.08.2021 на адресу Першого ВДВС надійшла заява ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (а. с. 99-100). Постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС Мирончук О.П. ВП № 66394537 від 04.08.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а. с. 101), а 03.09.2021 зазначений державний виконавець винесла постанову ВП № 66394537 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою на підставі статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 визначила для боржника ОСОБА_1 розмір витрат виконавчого провадження в загальній сумі 139,00 грн. (а. с. 103).
Судом також встановлено, що 04.08.2021 на адресу Першого ВДВС надійшла заява ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції (а. с. 84-85). Постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС Мирончук О.П. ВП № 66396259 від 04.08.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а. с. 86), а 02.09.2021 зазначений державний виконавець винесла постанову ВП № 66396259 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою на підставі статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 визначила для боржника ОСОБА_1 розмір витрат виконавчого провадження в загальній сумі 169,00 грн. (а. с. 87).
04.08.2021 на адресу Першого ВДВС надійшла заява ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (а. с. 106-107). Постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС Мирончук О.П. ВП № 66396379 від 04.08.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 161/11923/20, виданого 19.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а. с. 108), а 02.09.2021 зазначений державний виконавець винесла постанову ВП № 66396379 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою на підставі статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 визначила для боржника ОСОБА_1 розмір витрат виконавчого провадження в загальній сумі 169,00 грн. (а. с. 109).
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що у матеріалах справи та виконавчих проваджень відсутні докази вручення позивачу копій оскаржуваних постанов, тому суд бере до уваги доводи позивача про те, що про порушення своїх прав дізнався 31.01.2022 під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень та після отримання копій постанов на підставі заяви від 31.01.2022 (а. с. 22), та оскільки позов подано до суду 01.02.2022, суд дійшов висновку про дотримання позивачем десятиденного строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 382/389/17).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5.
Згідно із частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
За приписами частин другої, третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження. Пунктом 7 розділу ІІ Видів та розмірів витрат виконавчого провадження визначено, що відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
На думку суду, оскаржувані постанови ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняті з дотриманням зазначених вище приписів статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5.
Суд відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем вимог статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки вказана стаття зазначеного Закону регулює питання стягнення виконавчого збору (а не витрат виконавчого провадження) та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, при цьому, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не залежить від суми, що підлягає примусовому стягненню, розмір витрат визначений Міністерством юстиції України в наказі від 29.09.2016 № 2830/5.
Суд також звертає увагу, що пунктом 3 частини першої статті 42 Закону № 1404-VIII прямо передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження, а частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. З огляду на зазначене, судом не приймаються доводи позивача про те, що Законом не передбачена можливість винесення постанови про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржувані постанови не були винесені у день прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження, чим порушені строки винесення постанов, позаяк приписи статті 42 Закону № 1404-VIII не пов'язують строки винесення постанов про розмір витрат виконавчого провадження з датою відкриття виконавчого провадження.
На думку суду, відсутність у матеріалах виконавчого провадження доказів направлення поштовим зв'язком та вручення позивачу копій постанов ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не впливає на правомірність вказаних постанов та не може бути підставою для їх скасування, а дії відповідача щодо дотримання відповідачем порядку та строків направлення вказаних постанов не є предметом оскарження у цій справі.
Оскільки суд дійшов висновку про дотримання вимог законодавства при винесенні оскаржуваних постанов ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про відсутність порушення прав позивача внаслідок прийняття зазначених постанов, тому відсутні правові та фактичні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані у цій справі постанови старшого державного виконавця Першого ВДВС Мирончук О.П. ВП № 66394537 від 03.09.2021, ВП № 66394648 від 02.09.2021, ВП № 66396379 від 02.09.2021, ВП № 66396259 від 02.09.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняті з дотриманням положень статті 42 Закону № 1404-VIII, пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5, є правомірними та такими, що відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, доводи позивача про порушення відповідачем порядку їх прийняття не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та недійними зазначених постанов, а також похідних позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Керуючись статтями 194, 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та недійсними постанов, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М.Валюх