16 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1021/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сітіавто” до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сітіавто” звернулось з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 26.07.2021 року №UA204000/2021/000063/1 про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA204000/2021/00139.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом позивача з метою декларування товарів, в тому числі “автобетономішалка марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2011 року виготовлення, номер кузова - НОМЕР_1 ” - на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію №UA204020/2021/247896 від 14 липня 2021 року із застосуванням преференційного режиму за кодом 410. Однак, Рівненська митниця, проводячи митне оформлення, дійшла висновку, що преференційний режим оподаткування до такого товару на підставі сертифікату з перевезення (походження) EUR.1 від 01.07.2021 №Е5.891.638 не може бути застосовано, тому відповідачем складено картку відмови у митному оформленні №UA204000/2021/00139, у якій зазначено про прийняття рішення про призупинення надання преференційного режиму до вищевказаних товарів до надходження результатів перевірки документа про походження товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І “Щодо визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 26.07.2021 року №UA204000/2021/000063/1.
Позивач не погоджується з оскаржуваними карткою відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2021/00139 та рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.07.2021 року №UA204000/2021/000063/1, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, на підставі яких можна пересвідчитись, що митна вартість ввезеного товару за основним методом - визначена правильно, окрім того, було надано достатнє підтвердження документів для застосування преференційного режиму.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник Рівненської митниці заявлених позовних вимог не визнав та повідомив, що 14.07.2021 за митною декларацією №UA204020/2021/247896 декларантом ТОВ “СМАРТБРОК” заявлено до митного оформлення автобетономішалку VOLVO FM 11.460, кузова НОМЕР_2 . Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом на рівні 492054,40 грн.
Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з ВМД документів було встановлено розбіжності, зокрема:
до митного оформлення подано рахунок-фактуру від 29.06.2021 №5020210524 в якій банківські відомості відправника суперечать банківським відомостям зазначеним в контракті від 04.01.2021 №01/01-21, а саме в рахунку-фактурі від 29.06.2021 №5020210524 зазначено BANK: UniCredit Bank Slovakia; SWIFT: UNCRSKBX; Account number: 1571273007/1111; IB AN: SK0211110000001571273007, тоді як в п.13 “Юридичні адреси та банківські реквізити сторін” контракту від 04.01.2021 №01/01-21 зазначено Bank: Postova Banka; Swift: POBNSKBA; Iban: SK4465000000000020597318; Account number: 20597318/6500. Отже, відомості зазначені в рахунку - фактурі від 29.06.2021 №5020210524 містять розбіжності з поданим до митного оформлення контрактом від 04.01.2021 №01/01-21;
продаж товару відповідно до рахунку-фактури від 29.06.2021 №5020210524 здійснено компанією аМ Trading s.r.о. Janosikova 15А, 010 01 Zilina, що не кореспондується з власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14.04.2011 № НОМЕР_3 , а саме SEE VELEZ, 840 RTE DE HOUET 315500 CINTEGABELLE. Вказане свідчить про наявність взаємовідносин між даними компаніями, які не відображені контрактом від 04.01.2021 №01/01-21;
в графі 44 митної декларації зазначено документ за кодом 9610 «Копія митної декларації країни відправлення» від 29.06.2021 №21ВЕЕ0000055763200, та приєднано електронний документ, а саме Бельгійську митну декларацію від 29.06.2021 №21ВЕЕ0000055763200. Оскільки країною відправлення відповідно до графи 15 митної декларації є Словаччина, то до митного оформлення не подано митну декларацію країни відправлення.
У зв'язку із чим, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме:
висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу;
копію митної декларації країни відправлення;
документи, що містять відомості про взаємовідносини між компаніями “аМ Trading s.r.о. Janosikova 15А, 010 01 Zilina” та “SEE VELEZ, 840 RTE DE HOUET 315500 CINTEGABELLE”.
На письмову вимогу митниці 15.07.2021 декларантом надано додаткові документи, а саме: доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 09.06.2021 №1 та лист від 15.07.2021 №15/07 якими не спростовано розбіжності у відомостях декларованих в МД та поданих до митного оформлення документах.
За результатами опрацювання поданих до митного оформлення та додатково наданих документів, 26.07.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2021/000063/1.
Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, аналогічного із імпортованим за призначенням, виробником, торгівельною маркою, об'ємом двигуна, країною виробництва за МД від 09.02.2021 №UA401020/2021/005712 - рівень митної вартості становить - 32150 EUR/шт.
Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 1040759,80 грн. (32150 EUR/шт. (вартість за МД від 09.02.2021 №UA401020/2021/005712)* 31,845(Курс НБУ EUR/UAH на день подання МД)), або у валюті фактури - 32150 EUR/шт.
В подальшому, декларантом вказані товари оформлено у вільний обіг згідно МД №UA204020/2021/251395 від 26.07.2021 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України.
З наведених підстав, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 04.01.2021 між фірмою aM Trading s.r.o. (продавець) та ТОВ “Сітіавто” (покупець) було укладено контракт №01/01-21, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити Покупцю, Покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, одяг, що був у вжитку, взуття, що було у вжитку, інші текстильні вироби, що були у вжитку (надалі “Товар”). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід'ємними частинами цього Контракту (а.с.37-41).
14.07.2021 декларантом ТОВ “Смартброк” в інтересах ТОВ “СІТІАВТО” для митного оформлення товару - “автобетономішалка марки VOLVO, модель - FH, номер кузова 2011 року виготовлення, номер кузова - НОМЕР_1 ” подано до Рівненської митниці митну декларацію №UA204020/2021/247896.
Для підтвердження походження товарів та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано: рахунок-фактура (інвойс), сертифікат з перевезення №Е5.891.638 від 01 липня 2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14 квітня 2021 року, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2112-1410/В від 06 липня 2021 року, зовнішньоекономічний контракти №01/01-21 від 04 січня 2021 року, договір про надання послуг митного брокера, копія декларація країни відправлення №21ВЕЕ0000055763200 від 14 липня 2021 року.
Під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було виявлено розбіжності, а саме:
до митного оформлення подано рахунок-фактуру від 29.06.2021 №5020210524 в якій банківські відомості відправника суперечать банківським відомостям зазначеним в контракті від 04.01.2021 №01/01-21, а саме в рахунку-фактурі від 29.06.2021 №5020210524 зазначено BANK: UniCredit Bank Slovakia; SWIFT: UNCRSKBX; Account number: 1571273007/1111; IB AN: SK0211110000001571273007, тоді як в п.13 “Юридичні адреси та банківські реквізити сторін” контракту від 04.01.2021 №01/01-21 зазначено Bank: Postova Banka; Swift: POBNSKBA; Iban: SK4465000000000020597318; Account number: 20597318/6500. Отже, відомості зазначені в рахунку - фактурі від 29.06.2021 №5020210524 містять розбіжності з поданим до митного оформлення контрактом від 04.01.2021 №01/01-21$
продаж товару відповідно до рахунку-фактури від 29.06.2021 №5020210524 здійснено компанією аМ Trading s.r.о. Janosikova 15А, 010 01 Zilina, що не кореспондується з власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14.04.2011 № НОМЕР_3 , а саме SEE VELEZ, 840 RTE DE HOUET 315500 CINTEGABELLE. Вказане свідчить про наявність взаємовідносин між даними компаніями, які не відображені контрактом від 04.01.2021 №01/01-21.
в графі 44 митної декларації зазначено документ за кодом 9610 «Копія митної декларації країни відправлення» від 29.06.2021 №21ВЕЕ0000055763200, та приєднано електронний документ, а саме Бельгійську митну декларацію від 29.06.2021 №21ВЕЕ0000055763200. Оскільки країною відправлення відповідно до графи 15 митної декларації є Словаччина, то до митного оформлення не подано митну декларацію країни відправлення.
У зв'язку із чим, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме:
висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу;
копію митної декларації країни відправлення;
документи, що містять відомості про взаємовідносини між компаніями “аМ Trading s.r.о. Janosikova 15А, 010 01 Zilina” та “SEE VELEZ, 840 RTE DE HOUET 315500 CINTEGABELLE”.
15.07.2021 декларантом надано додаткові документи, а саме: доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 09.06.2021 №1 та лист від 15.07.2021 №15/07.
За результатами опрацювання поданих до митного оформлення та додатково наданих документів, Рівненська митниця дійшла висновку, що преференційний режим оподаткування до такого товару на підставі сертифікату з перевезення (походження) EUR.1 від 01.07.2021 №Е5.891.638 не може бути застосовано, тому відповідачем 26.07.2021 складено картку відмови у митному оформленні №UA204000/2021/00139, у якій зазначено про прийняття рішення про призупинення надання преференційного режиму до вищевказаних товарів до надходження результатів перевірки документа про походження товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І “Щодо визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Крім того, 26.07.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2021/000063/1.
У графі №33 рішення про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість ввезеного товару не може бути визнана за ціною договору, оскільки документи, що подані до митного оформлення містять розбіжності та неточності і це мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, аналогічного із імпортованим за призначенням, виробником, торгівельною маркою, об'ємом двигуна, країною виробництва за МД від 09.02.2021 №UA401020/2021/005712 - рівень митної вартості становить - 32150 EUR/шт.
В подальшому, декларантом вказані товари оформлено у вільний обіг згідно МД №UA204020/2021/251395 від 26.07.2021 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України).
Частиною дев'ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України від 16.09.2014 №1678-VII “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави “походження” означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (“Щодо визначення концепції “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва”) (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов'язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 Євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 “Загальні вимоги” Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься “декларацією походження” або “декларацією походження EUR-MED”), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 Євро.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) від 29.06.2021 №5020210524 складений експортером. При цьому, зауважень щодо форми та змісту інвойсів в митного органу не виникало.
За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.
Видаючи картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA204000/2021/00139, відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз'яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.
Поряд з тим інші документи, які декларант додавав до митної декларації, також містили відомості про країну походження товару. Серед таких документів, зокрема, сертифікат перевезення (походження) №Е5.891.638 від 01.07.2021.
Відомості, що містяться в означених документах відповідно до частини дев'ятої статті 43 МК України є додатковими відомостями про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у рахунках-інвойсах.
Також VIN-код імпортованого транспортного засобу, який вказувався у супровідних документах (у тому числі інвойсах, у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів), містить відомості для ідентифікації виробника (перші три символи, з них перших два - визначають країну - виробника), що саме по собі дозволяло Рівненській митниці встановити дані про країну походження товарів.
Однак, у спірній картці відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідностей інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.
У картці відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA204000/2021/00139, Рівненська митниця вказала, що преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 01.07.2021 №Е5.891.638 складеного експортером “аМ Trading” Janosikova 15A 010 01 Zilina” покликаючись на статтю 32 п.4 Доповнення І “Визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва”.
Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п'ята названої статті).
Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).
Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання запитів до митних органів країни - експортера про проведення перевірки.
Також варто зауважити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі №817/4660/13-а.
Щодо твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості товару №UA204000/2021/000063/1, що митна вартість ввезеного товару не може бути визнана за ціною договору, оскільки документи, що подані до митного оформлення містять розбіжності та неточності і це має вплив на правильність визначення митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, суд зазначає наступне.
З приводу відмінностей банківських реквізитів у рахунку-фактурі та зовнішньоекономічному контракті, зі змісту позовної заяви вбачається, що декларантом було долучено одну із додаткових угод із вірними реквізитами. Зазначені відмінності позивачем пояснюються тим, що у компанії-експортера відкрито рахунки у декількох банківських установах, що не заборонено законом, а при підписанні зовнішньоекономічного контракту 04 січня 2021 року компанія - ТОВ “СІТІАВТО” володіла інформацією про один банківський рахунок, однак, на момент виставлення рахунку-фактури №5020210524 банківські реквізити компанії змінилися, про що було укладено додаткові угоди.
Проте, помилково ТОВ “СІТІАВТО” надало митному органу тільки одну додаткову угоду, що не відображала в повній мірі всієї необхідної інформації.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ненадання другої додаткової угоди із вірними реквізитами ніяким чином не вплинула на митну вартість ввезеного на митну територію України товару. Адже усі числові значення, тобто митна вартість за основним методом у всіх наданих до митного оформлення товаросупровідних документах узгоджуються між собою, тому не повинні викликати будь-яких сумнівів.
З приводу надання до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із зазначенням у графі іншого власника, зокрема компанію SEE VELEZ, що нібито не кореспондується із продавцем-екпортером транспортного засобу суд звертає увагу на те, що транспортний засіб поставлявся із країни Європейського Союзу, надане свідоцтво про реєстрацію видане Французькою Республікою. При цьому, відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені. Разом з тим, задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість неперереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі-продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.
До митного оформлення декларантом також надавалась експортна декларація країни відправлення, у якій графа №46 містить положення про вартість ввезеного транспортного засобу, зокрема, зазначається вартість товару - 15200,00 Євро, тобто така ж вартість, що відображається у рахунку-фактурі №5020210524 від 29 червня 2021 року, умови поставки також вказано DAP. Оскільки замитнення товару відбулося на території Європейського Союзу, зокрема у Королівстві Бельгія, а компанія-відправник зареєстрована у Словаччині, то до митного оформлення надається експортна декларація EX 21ВЕЕ0000055763200, що видана у Королівстві Бельгія.
Зазначена обставина не повинна була б викликати у Рівненської митниці ніяких сумнівів при проведенні митного оформлення, адже у наданій декларації всі числові значення митної вартості узгоджуються з іншими товаросупровідними документи, відомості про відправника та отримувача відповідають саме цій зовнішньоекономічній операції.
Більше того, законодавство Європейського Союзу не обмежує експортерів у виборі митниць задля замитнення товарів, важливо щоб документи в повній мірі відображали положення зовнішньоекономічної операції та ідентифікаційні характеристики товару. До того ж, місце замитнення товару ніяким чином не впливає на визначену митну вартість товару.
Таким чином, оскільки позивач подав документи для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД №UA204020/2021/247896 від 14 липня 2021 року, щодо яких відповідач не обґрунтував, у чому полягають його сумніви у питанні країни походження товару, при тому, що усі документи, які подавалися для митного оформлення транспортних засобів, містять інформацію про країну виробника, а також не містять розбіжностей та неточностей, тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаних товарів.
Митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тої обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.
Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Жодних умов невиконання положень МК України спірні картки відмови не містять.
За наведених обставин та з урахуванням положень нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за МД №UA204020/2021/247896 від 14 липня 2021 року, оскільки прийняті відповідачем картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA204000/2021/00139 та рішення про коригування митної вартості товару від 26.07.2021 року №UA204000/2021/000063/1 не відповідають нормам чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5071,91 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 01.09.2021, укладений між ТОВ “Сітіавто” та адвокатом Крючковим В.О., рахунок-фактуру від 12.01.2022 №1-000000365, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1-000000365, квитанцію від 24.01.2022 №365-к, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу (52-58).
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Відповідно до положень статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись зазначеними вище критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому, суд зазначає, що юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва, ознайомлення з товаросупровідними документами наданих клієнтом, вивчення судової практики з відповідних правовідносин, надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності прийняття карток відмови не має безпосереднього впливу на результат, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а також оскільки розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, тому до розподілу підлягають судові витрати у сумі 5 000,00 грн.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 5071,91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.01.2022 №16 та від 04.02.2022 №27 (а.с.23, 67).
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 5071,91 грн та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 26.07.2021 року №UA204000/2021/000063/1 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації №UA204000/2021/00139, складені Рівненською митницею.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сітіавто” (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Словацького, 30, офіс 3, код ЄДРПОУ 43825824) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370) судовий збір у розмірі 5071 (п'ять тисяч сімдесят одну) гривню 91 копійка та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ю.Ю. Сорока