06 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/6978/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання Журомській І.М.,
за участі представника позивача Крукеницької Т.М.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» (далі - ТОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП», позивач) звернулося в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2020 року №0000620402, №0000590402, №0000600402 та №0000610402.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Посадовими особами відповідача у період з 24.03.2020 по 01.04.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування від'ємного значення ПДВ за грудень 2018 року-січень 2020 року та декларування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2020 року відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період за січень 2020 року в сумі 262 232, 00 грн., які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, про що складено акт перевірки №6108/03-20-04-02/40769715 від 08.04.2020 (далі - Акт від 08.04.2020).
За наслідками перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем порушено абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК України) в результаті чого за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 262 235,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду в розмірі 30 000,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 1 847 533,00 грн.,.а також п. 201.10 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 ПК України, а саме не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1847533,00грн., в тому числі за січень 2020 року на суму 1 847 533,00 грн.
Користуючись своїм правом, ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» подав заперечення на акт перевірки №6108/03-20-04-02/40769715 від 08.04.2020 року. Проте, за результатами розгляду заперечень, 30.04.2020 відповідач, листом №11944/10/03-20-04-02-10 «Про результати розгляду заперечення на акт документальної невиїзної перевірки» вважає висновки викладені в акті правомірними та такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства, а вимоги викладені в запереченні на акт перевірки не підлягають задоволенню.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові-повідомлення рішення, а саме:
- №0000590402 від 05.05.2020, яким завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 262 235,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65 558,75 грн.;
- №0000600402 від 05.05.2020, яким завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 30 000,00 грн.;
- №0000610402 від 05.05.2020, яким застосовано штраф в розмірі 1 069 884,00 грн.;
- №0000620402 від 05.05.2020, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 1 847 533, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 461 883,25 грн.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що для операцій платника ПДВ з постачання товарів на митній території України, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості. ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» реалізовувало імпортний товар на митній території України вище ціни його придбання, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами, даними бухгалтерського обліку та аналізом цін в розрізі номенклатури.
Враховуючи викладене, при продажу імпортних товарів на території України для порівняння ціни продажів із мінімальною межею з метою нарахування ПДВ орієнтир відбувається на ціну придбання, визначену за бухгалтерськими обліковими правилами.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не встановлено факт реалізації позивачем товарів нижче ціни їх придбання, а визначення відповідачем ринкових цін з метою нарахування зобов'язань з ПДВ є неправомірним, оскільки звичайні ціни застосовуються при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг або при постачанні необоротних активів (у разі відсутності обліку необоротних активів). Враховуючи те, що ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» реалізовував товари, ввезені ним на митну територію України, звичайні ціни не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Наголошує на тому, що законодавством України не надано контролюючому органу право на визначення звичайної ціни/ринкової вартості.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області, є протиправним та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.
Аналізом відображення показників даних податкової звітності з ПДВ за січень 2020 (вх. №9029331224 від 19.02.2020) з додатками та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 262 235,00 грн. (р.20.2.1) встановлено, що ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» за січень 2020 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в розмірі 262 235,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) в розмірі 30 000,00 грн., та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 18 ) в розмірі 1 847 533,00 грн..
Зокрема, перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ - грудень 2018 року до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ - січень 2020 року, включно.
За результатами здійсненого аналізу ціноутворення (придбання, реалізація, співставлення із середньогалузевими) у звітних періодах, які підлягають перевірці встановлено, що ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» займається оптовою торгівлею товарів (овочів, фруктів).
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є здійснення в попередніх періодах імпортних операцій з придбання овочів та фруктів (хурми, мандаринів, цибулі ріпчастої, моркви столової свіжої, буряка столового свіжого, картоплі) на загальну суму 1 179 584,03 грн., які реалізовані на митній території України.
Під час перевірки встановлено імпорт товару (овочів, фруктів) та ПДВ сплачено митним органам р.11 декларації з податку на додану вартість за митною вартістю. Згідно митної декларації ціни на товар визначено за 6 методом. По рахунку 28 «Товари» відображена фактурна вартість. За даними митної декларації встановлено, що митна вартість перевищує фактурну вартість та завищене ПДВ по митній вартості.
Зокрема, ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» реалізовує овочі, фрукти, а саме: мандарини врожаю 2018 року по середній ціні 10,00 грн. за 1 кг, цибуля ріпчаста, сорт бонус, сорт «алонсо», врожай 2018 року по 5,1-6,18 грн. за 1 кг, морква столова свіжа , врожаю 2018 року по 1,32-4,19 грн. за 1 кг, буряк столовий свіжий, врожаю 2018 року по 1,32-4,19 грн. за 1 кг, картопля свіжа, урожай 2018 року - 3,7-4 грн. за 1 кг, картопля свіжа «Ред Скарлет» - 2,83-2,85 грн. за 1 кг, картопля свіжа, сорт «Коломбо» - 2,06- 2,46 грн .за 1 кг.
В ході проведення перевірки встановлено, що у грудні 2018року - січні 2020 року згідно податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємство здійснювало реалізацію овочів, фруктів, не платнику податків та ТОВ «Томатті».
За даними сайтів hhtps://agrovery.com.posts.show та 4sg.com.ua Інтернет ціна овочів та фруктів, наприклад: ціна цибулі ріпчастої 15,00 грн. за 1 кг, моркви столової 6,0 грн. за 1 кг, буряка столового свіжого 5,5 грн. за 1 кг, картопля свіжа 8,75-20 грн. за 1 кг .
Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що у грудні 2018 року - травні 2019 року, серпні 2019 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ, в результаті заниження оптових цін (на овочі та фрукти), які склалися на ринку при реалізації неплатникам ПДВ та ТОВ «Томатті».
Отже, позивач реалізує товар нижче звичайних цін, в результаті виникає від'ємне значення з ПДВ, по якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» занижено податкове зобов'язання на загальну суму 2 139 768 грн., в тому числі за грудень 2018 року в розмірі 259 748,00 грн., за січень 2019 року в розмірі 192 967,00 грн., за лютий 2019 року 142 871,00 грн., за березень 2019 року на 96 059,00 грн., за квітень 2019 року на 422 901,96 грн., за травень 2019 року на 890 737,04 грн., за серпень 2019 року на 134 484,00 грн., в результаті продажу нижче ринкових цін, де ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» визначав базу оподаткування податком на додану вартість виходячи з фактичної ціни реалізації товарів, без врахування вимог абзацу 2 підпункту 188.1 статті 188 ПК України в результаті чого по декларації за січень 2020 року завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) в розмірі 262 235,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на 30 000,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 18 ) в розмірі 1 847 533,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05.05.2020 №0000620402, №0000590402, №0000600402, №0000610402; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» судові витрати в сумі 42 980,00 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №140/6978/20, а справу направлено на новий розгляд.
При цьому Верховний суд, зокрема, вказав на таке:
«Судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи не з'ясовано чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та об'єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій, не перевірено наявності у Товариства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками їх вчинення.
Суди не встановили й не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від їх придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків…
…Тобто не з'ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства, й не надано належної правової оцінки останнім у контексті особливостей організації та ведення діяльності Товариства».
Наведене стало підставою для повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року справу прийнято до провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано до суду письмові пояснення по суті справи в яких проти задоволення позову просить відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представником позивача подано до суду письмові пояснення, згідно яких вказує на те, що на момент реалізації придбаного імпортованого товару (овочів та фруктів) у позивача була відсутня можливість альтернативних варіантів збуду даного товару за більш вигідною ціною. Тривале зберігання такого товару змусило б позивача акумулювати додаткові матеріальні ресурси для цього, адже, залежно від властивості і термічної обробки товару, позивачу необхідно створювати потрібні умови в місцях складування вантажу, з дотриманням температурного режиму, провітрювання, тощо. А це в свою чергу додаткові витрати.
Оскільки, такий реалізований позивачем товар як: мандарини, хурма, морква, буряк, картопля, при тривалому зберіганні втратив би свій первісний вигляд та властивості, через загрозу псування такого товару при тривалому зберіганні, альтернативи у позивача лише дві:
- або його збут з урахуванням динаміки зміни попиту на відповідному ринку, ціни, кількості пропозицій, тощо;
- або утилізація такого товару (при тривалому зберіганні і як наслідок псуванні), що взагалі не принесло б жодного доходу.
Наголошує, що за результатом господарської діяльності від реалізації товару (овочі, фрукти) за охоплюваний перевіркою період, позивачем збережено активи і отримано дохід в розмірі 5826055,60 грн. Також, позивачем отримано в цей період дохід від брокерської діяльності, згідно наявних КВЕД в розмірі 1033870,00 грн.
Внаслідок отримання позивачем прибутку (а не повного збитку, якщо б довелось утилізувати товар через зіпсованість, у зв'язку із неможливістю його продажу за вищими цінами) позивачем в 2020 році придбано транспортні засоби, а саме: вантажний- спеціалізований сідловий тягач -Е, MEN TGS 18.480 НОМЕР_1 ; загальний напівпричіп п/пр - бортовий -Е, KRONE SD WKESD000000413532AC5532XP; напівпричіп, ізотермічний фургон, дод. обл. холод, установкою LAMBERET SEMI FRIGO AC1840XF.
Дані транспортні позивач використовує по сьогоднішній день для здійснення власної господарської діяльності, при цьому, у позивача відпала необхідність для транспортування придбаного ним товару для подальшої реалізації, в тому числі, овочів та фруктів, укладати договори на транспортно-експедиційне обслуговування під час перевезень зовнішньоторговельних і транзитних вантажів автомобільним транспортом як він це робив до того.
Також звертає увагу, що звичайні ціни застосовуються при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг або при постачання необоротних активів (у разі відсутності обліку необоротних активів). Враховуючи те, що позивач реалізовував товари ввезені ним на митну територію України звичайні ціни не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім того, законодавством України відповідачу не надано право визначення звичайних цін/ринкової вартості.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених в ньому та заявах по суті справи.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в заявах по суті справи, а також акцентував увагу на тому, що метою господарської діяльності позивача з реалізації фруктів та овочів було отримання від держави відшкодування податку на додану вартість, а не отримання прибутку від реалізації товару, оскільки така реалізація була здійснена нижче митної вартості товару та звичайних цін на ринку контрагентам не платникам ПДВ.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як свідчать матеріали перевірки, висновки контролюючого органу про порушення ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 262 235,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду в розмірі 30 000,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 1 847 533,00 грн., а також п. 201.10 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 ПК України, а саме не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1847533,00грн., в тому числі за січень 2020 року на суму 1 847 533,00 грн., ґрунтуються на тому, що товариством реалізовано товари, за цінами. які нижче ринкових. Роблячи такі висновки (в частині визначення ринкової ціни на продукцію) податковий орган користувався даними із сайту hhtp://agrovery.com.posts.com та 4sg.com.ua.
Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно статті 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -»віднімання», і в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.
Відповідно до ст. 201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а.
З матеріалів справи судом встановлено, що за період з грудня 2018 року по січень 2020 року ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» було укладено ряд договорів з іноземними компаніями відповідно до умов яких продавці зобов'язуються передати у власність позивачу товар, здебільшого овочі та фрукти.
Згідно наявних в матеріалах справи ВМД придбаний товар був поставлений на митну територію України.
Так у грудні 2018 року на виконання умов договору №271118 від 27.11.2018 року, №7 від 06.11.2018 року контрактів №В 18-065 від 15.11.2018 року, №В 18-067 від 29.11.2018 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2018/003722 від 03.12.2018 року, UA205040/2018/034173 від 07.12.2018 року, UA205040/2018/034188 від 07.12.2018 року, UA 205040/2018/034687 від 11.12.2018 року, UA 205040/2018/034869 від 12.12.2018 року, UA205040/2018/035242 від 14.12.2018року, UA205040/2018/035811 від 18.12.2018 року, UA205040/2018/035840 від 18.12.2018 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі та фрукти на загальну суму 800 737,21 грн. Здійснюючи імпортні операції в грудні 2018 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 324 687, 68 грн.
В січні 2019 року на виконання умов додаткової угоди №1 від 14.12.2018 року до договору №7 від 06.11.2018 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2019/002160 від 16.01.2019 року, UA205040/2019003026 від 21.01.2019 року, UA205040/2019/003688 від 23.01.2019 року, UA205040/2019/003707 від 23.01.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 322 286, 47 грн. Здійснюючи імпортні операції в січні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 110809,00 грн.
В лютому 2019 року на виконання умов контракту №01-02 від 13.02.2019 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2019/008977 від 12.12.2019 року, UA205040/2019/008976 від 12.12.2019 року, UA205040/2019/010206 від 15.02.2019 року, UA205040/2019/001117 від 19.02.2019 року, UA205040/2019/012203 від 23.02.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 390 718,57 грн. Здійснюючи імпортні операції в лютому 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 124 811,00 грн.
В березні 2019 року на виконання умов контракту №01 -03 від 09.03.2019 року та відповідно до митної декларації UA205040/2019/014093 від 12.03.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 79852,84грн. Здійснюючи імпортні операції в березні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 19 786,00 грн.
В квітні 2019 року на виконання умов контракту №01-04 від 04.04.2019 року, №03-04 від 11.04.2019 року, №1-ВЗД від 12.04.2019 року, №24/04/2019 року, №22/04 від 11.04.2019 року, №18/04/2019 року, № 15/04/2019 від 15.04.2019 року, № 15/04-2019 від 15.04.2019 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2019/017933 від 06.04.2019 року, UAА205040/2019/019131 від 13.04.2019 року, UA205040/2019/019596 від 17.04.2019 року, UA205040/2019/020196 від 20.04.2019 року, UA205040/2019/020197 від 20.04.2019 року, UA205040/2019/020194 від 20.04.2019 року, UA205040/2019/020236 від 21.04.2019 року, UA 205040/2019/020436 від 23.04.2019 року, UA 205040/2019/020602 від 24.04.2019 року, UA 205040/2019/020615 від 24.04.2019 року, UA 205040/2019/020785 від 25.04.2019 року, UA 205040/2019/020788 від 25.04.2020 року, UA205040/2019/020980 від 26.04.2020 року, UA205040/2019/020996 від 26.04.2019 року, UA205040/2019/021263 від 30.04.2019 року, UA205040/2019/021264 від 30.04.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 1 241 568,47 грн. Здійснюючи імпортні операції в квітні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 369 420,79 грн.
В травні 2019 року на виконання умов контракту №11 від 11.05.2019 року та відповідно до митних декларацій UA205040/2019/021292 від 01.05.2019 року, UA205040/2019/021297 від 01.05.2019 року, UA205040/2019/021908 від 04.05.2019 року, UA205040/2019/021907 від 04.05.2019 року, UA205040/2019/021906 від 04.05.2019 року, UA205040/2019/021905 від 04.05.2019 року, UA 205040/2019/021904 від 04.05.2019 року, UA205040/2019/022039 від 06.05.2019 року, UA205040/2019/022038 від 06.05.2019 року, UA205040/2019/023581 від 15.05.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 529 243,74 грн. Здійснюючи імпортні операції в травні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 176 428,58 грн.
В серпні 2019 року відповідно до митних декларацій UA205040/2019/040388 від 23.08.2019 року, UA205040/2019/040377 від 23.08.2019 року, UA205040/2019/040611 від 24.08.2019 року завезено та здійснено оформлення для вільного обігу на території України овочі на загальну суму 116 840,15 грн. Здійснюючи імпортні операції в серпні 2019 року позивачем сплачено ПДВ митним органам в розмірі 53 641,46 грн.
Придбання товарів підтверджується також оборотами по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», про що зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачам.
В подальшому придбані позивачем товари були реалізовані не платникам ПДВ та ТзОВ «Томатті», що підтверджується договорами купівлі-продажу (т.1, а.с.235-250, т.2, а.с.1-10), та видатковими накладними за період грудень 2018 року, січень-травень 2019 року, серпень 2019.
Впродовж грудня 2018 року позивач реалізував овочі не платникам ПДВ. Реалізація товару здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу №20 від 26.11.2018 року та видаткових накладних №01-12 від 10.12.2018 року, №02-12 від 10.12.2018 року, №03-12 від 12.12.2018 року, №04-12 від 13.12.2018 року, №05-12від 05.12.2018 року, №06-12 від 17.12.2018 року, №07-12 від 20.12.2018 року, №08-12 від 20.12.2018 року. Загальний обсяг операцій з продажу товарів позивачем впродовж грудня 2018 року склав 680 971,35 грн. (без врахування ПДВ). Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в сумі 136 194,26 грн.
Впродовж січня 2019 року позивач реалізував овочі та фрукти не платникам ПДВ. Реалізація товару здійснювалась, згідно договорів купівлі-продажу №20 від 26.11.2018 року, №1 від 22.01.2019 року, №021 від 06.12.2018 року та видаткових накладних №01-01 від 21.01.2019 року, №02-01 від 22.01.2019 року, №03-01 від 23.01.2019 року, №04-01 від 25.01.2019 року, №05-01 від 28.01.2019 року, №06-01 від 28.01.2019 року. Загальний обсяг операцій з продажу товарів впродовж грудня склав 598 196,66 грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в сумі 119 638,72 грн.
Впродовж лютого 2019 року позивач реалізував овочі не платникам ПДВ. Реалізація товару здійснювалась згідно договорів купівлі-продажу №021 від 06.12.2018 року, №ДГ-0000008 від 01.01.2019 року, №0000025 від 22.10.2018 року, №0000033 від 03.12.2018 року, №0000007 від 19.02.2019 року та видаткових накладних №01-02 від 18.02.2019 року, №02-02 від 18.02.2019 року, №03-02 від 20.02.2019 року, №04-02 від 18.02.2019 року, №05-03 від 18.02.2019 року, №06-03 від 20.02.2019 року. Загальний обсяг операцій з продажу товарів впродовж лютого склав 332 427,12 грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в розмірі 66 485,42 грн.
Впродовж березня 2019 року позивач реалізував овочі не платникам ПДВ. Реалізація товару здійснювалась згідно договорів купівлі-продажу №ДГ-0000013 від 01.03.2019 року, №ДГ-0000011 від 01.03.2019 року, №ДГ-0000012 від 01.03.2019 року та видаткових накладних №01-03 від 01.03.2019 року, №02-03 від 14.03.2019 року, №03-03 від 14.03.2019 року. Загальний обсяг з продажу товарів впродовж березня склав 193 146,90 грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в розмірі 38 629,38 грн.
Впродовж квітня 2019 року позивач реалізував овочі не платникам ПДВ. Реалізація товару здійснювалась на підставі договорів купівлі-продажу №20 від 26.11.2018 року, №10 від 22.01.2019 року, №ДГ-0000011 від 01.03.2019 року, №ДГ-0000012 від 01.03.2019 року, №ДГ-000030 від 01.11.2018 року, №ДГ-0000025 від 22.10.2018 року, №ДГ0000015 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000016 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000014 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000020 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000021 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000022 від 23.04.2019 року, №ДГ-0000024 від 25.04.2019 року, №ДГ-000025 від 25.04.2019 року, №ДГ-0000026 від 25.04.2019 року, №ДГ-0000023 від 24.04.2019 року, №ДГ-0000014 від 29.04.2019 року, №ДГ-0000027 від 23.04.2019 року та видаткових накладних №01-04 від 10.04.2019 року, №02-04 від 15.04.2019 року, №03-04 від 18.04.2019 року, №04-04 від 22.04.2019 року, №05-04 від 22.04.2019 року, №06-04 від 22.04.2019 року, №07-04 від 22.04.2019 року, №08-04 від 22.04.2019 року, №09-04 від 22.04.2019 року, №10-04 від 23.04.2019 року, №11-04 від 23.04.2019 року, №12-04 від 23.04.2019 року, №13-04 від 24.04.2019 року, №14-04 від 24.04.2019 року, №15-04 від 24.04.2019 року, №16-04 від 25.04.2019 року, №17-04 від 25.04.2019 року, №18-04 від 25.04.2019 року, №19-04 від 26.04.2019 року, №20-04 від 26.04.2019 року, №21-04 від 26.04.2019 року, №22-04 від 26.04.2019 року, №23-04 від 26.04.2019 року. Загальний обсяг з продажу товарів впродовж квітня склав 1 121 378,97 грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в розмірі 224 275,89 грн.
Впродовж травня 2019 року позивач реалізував овочі як платнику, так і не платнику ПДВ. Реалізація товару здійснювалась на підставі договорів купівлі-продажу №1-2019 від 02.05.2019 року, №ДГ-0000025 від 25.04.2019 року та видаткових накладних №01-05 від 02.05.2019 року, №02-05 від 02.05.2019 року, №03-05 від 02.05.2019 року, №04-05 від 02.05.2019 року, №05-05 від 03.05.2019 року, №06-05 від 03.05.2019 року, №07-05 від 06.05.2019 року, №-8-05 від 06.05.2019 року, №.09-05 від 06.05.2019 року, №10-05 від 06.05.2019 року, №11-05 від 06.05.2019 року, №12-05 від 07.05.2019 року, №13-05 від 07.05.2019 року, №14-05 від 20.05.2019 року. Загальний обсяг продажу товарів впродовж травня склав 920 786,53грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в розмірі 184 157,31 грн.
Впродовж серпня 2019 року позивач реалізував овочі платнику ПДВ. Реалізація товару здійснювалась на підставі договору купівлі-продажу №1-2019 від 02.05.2019 року та видаткових накладних №01-08 від 27.08.2019 року, №02-08 від 27.08.2019 року, №03-08 від 27.08.2019 року. Загальний обсяг продажу товарів впродовж серпня склав 146 580,00 грн. Позивачем задекларовано зобов'язання з ПДВ в розмірі 29 316,00 грн.
Зокрема, ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» реалізовує овочі та фрукти, а саме: мандарини врожаю 2018 року по середній ціні 10,00 грн. за 1 кг, цибуля ріпчаста, сорт бонус, сорт «алонсо», врожай 2018 року по 5,1-6,18 грн. за 1 кг, морква столова свіжа, врожаю 2018 року по 1,32-4,19 грн. за 1 кг, буряк столовий свіжий, врожаю 2018 року по 1,32-4,19 грн. за 1 кг, картопля свіжа, урожай 2018 року - 3,7-4 грн. за 1 кг, картопля свіжа «Ред Скарлет» - 2,83-2,85 грн. за 1 кг, картопля свіжа, сорт «Коломбо» - 2,06- 2,46 грн. .за 1 кг.
За результатами господарської діяльності, з метою реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року до відповідача заявив до відшкодування з державного бюджету від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 292 235,00 грн.
Отже, оглянуті судом первинні документи (ВМД, договори, видаткові накладні, рахунки-фактури) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Посилання контролюючого органу на інформацію з мережі Інтернет із сайтів hhtps://agrovery.com.posts.show та 4sg.com.ua відносно цін овочів та фруктів, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення та носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.
Також, суд критично оцінює посилання відповідача на інформацію яка була надана Головним управління статистики у Волинській області стосовно середніх споживчих цін на окремі продовольчі товари (цибуля ріпчаста, буряк, морква, картопля) по Волинській області, оскільки така інформаціє не спростовує того факту, що придбані товариством товари реалізовувались нижче її собівартості.
Як уже було зазначено, ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» у період який перевірявся здійснювало оптову торгівлю овочами та фруктами.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).
Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюють вони його на власний ризик.
Таким чином, суд зазначає, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадку обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності), укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Згідно із підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
З наведеного слідує, що позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.
Таким чином, чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Щодо економічного обґрунтування реалізації товару (овочів, фруктів) за цінами нижчими ніж вартість їх придбання (враховуючи митну вартість визначену за 6 методом, тобто вищими ніж це передбачено відповідними контрактами) суд зазначає таке.
Очевидним є те, що вказані товари мають обмежений термін зберігання, що поєднується з специфічними умовами зберігання, що в свою чергу пов'язано із додатковими витратами на забезпечення таких умов.
А відтак, виходячи із змісту господарської діяльності з реалізації фруктів, овочів, слід дійти висновку, що вони повинні бути реалізовані максимально швидко (до втрати ними ліквідності) або із певним пропорційним до втрати ліквідності дисконтом. В іншому випадку невідворотним наслідком є комерційні втрати в зв'язку із повною втратою ліквідності товару. При цьому такі втрати не будуть обмежені лише вартістю самих товарів, але й будуть включати витрати на транспортування та зберігання товарів, що негативно вплине на загальні фінансові результати господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Таким чином, втрата товару в зв'язку із втратою ним ліквідності та супутні пов'язані із цим збитки заради збереження середньо ринкової ціни суперечить загальним засадам та змісту господарської діяльності та підприємництва, що були наведені вище.
Відтак, суд дійшов висновку, що економічною причиною (діловою метою) реалізації позивачем товарів за цінами нижче їх придбання виступає мета збереження активів підприємства та мінімізації збитків пов'язаних із втратою товаром ліквідності.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в відзиві аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд також звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач належним чином під час судового розгляду не довів, у зв'язку з чим, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2020 №0000620402, №0000590402, №0000600402, №0000610402.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у загальній сумі 21 020,00 грн., та що підтверджується платіжним дорученням №460 від 08.05.2020 (т.1, а.с.13).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною третьої даної статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Як передбачено статтею 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як слідує із матеріалів справи для перекладу та засвідчення документів, які складені іноземною мовою позивачем залучено Бюро перекладів «Адмірал Прайм» у зв'язку з чим понесено судові витрати в розмірі 21 960,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №05-06-76 від 05.06.2020, рахунком-фактурою №30-06-89 від 30.06.2020, актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000123 (надання послуг), актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000145 (надання послуг), платіжним дорученням №464 від 05.06.2020 та платіжним дорученням №469 від 01.07.2020 (т.2, а.с.204-209).
Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 21 020,00 грн.
Щодо стягнення витрат пов'язаних із залученням перекладача в сумі 21 960,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При цьому, суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що витрати, пов'язані з перекладом документів, мають бути віднесені до витрат, які передбачені пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки зазначена норми стосується витрат, пов'язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку.
Так, відповідно до положень статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 180 КАС України питання про залучення перекладача вирішується судом у підготовчому засіданні, з приводу чого має бути постановлена відповідна ухвала. Порядок допуску перекладача до участі у судовому засіданні, у тому числі роз'яснення йому прав та обов'язків і приведення до присяги, регламентовано статтею 200 КАС України.
Суд зазначає, що у судових засіданнях не брав участь перекладач, однак згідно відомостей наданих до суду разом з додатковими поясненнями документів перекладачем здійснено переклад документів, витрати на які позивач просить відшкодувати.
Водночас, суд зауважує, що у даному випадку витрати, пов'язані з перекладом документів, мають бути віднесені до судових витрат на підставі пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки є витратами, пов'язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
07.07.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про вирішення питання про розподіл витрат на залучення перекладача для перекладу у розмірі 21 960,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що переклад відповідних документів з російської мови на українську мову був здійснений бюро перекладів ТОВ «Адмірал Прайм».
Позивачем на підтвердження понесених витрат на переклад документів додано до матеріалів справи рахунки-фактури №05-06-76 від 05.06.2020 та №30-06-89 від 30.06.2020, акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000123 від 05.06.2020 та №ОУ-000146 від 02.07.2020 та копії платіжних доручень №464 від 05.06.2020 та №469 від 01.07.2020.
Однак, суд не бере до уваги, як рахунки-фактури №05-06-76 від 05.06.2020 та №30-06-89 від 30.06.2020, оскільки вони містять лише загальний предмет рахунку, без деталізації обсягу наданої послуги, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема перекладом документів, відтак у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивач витрат на залучення перекладача слід відмовити.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 травня 2020 року № 0000620402, № 0000590402, № 0000600402, № 0000610402.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, 150, ідентифікаційний код юридичної особи 40769715) судові витрати у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер
Повний текст судового рішення складено 16 червня 2022 року.
16 червня 2022 року