м. Вінниця
16 червня 2022 р. Справа № 120/13184/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкової вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.02.2019 року № 13208-50, податкових повідомлень-рішень від 22.12.2018 року № 0057961305 та № 0057991305. Тому, з метою скасування вказаних рішень відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року дану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
21.10.2021 до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2021 року та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 26.10.2021 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено відповідний строк звернення, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, 17.11.2021 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивачу правомірно нараховано суму податкових зобов'язань, оскільки будучи ознайомленим з прощеною АТ "Райффайзен банк Аваль" сумою боргу, ним не подано відомостей про загальний річний оподатковуваний дохід на суму 818749,54 грн. При цьому під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, відповідач неодноразово надсилав йому відповідні поштові повідомлення, на податкову адресу АДРЕСА_1 . Зокрема, копію наказу №6630 від 19.10.2018 року отримано позивачем засобами поштового зв'язку 15.11.2018 року, а інші документи, які направлялися позивачу в ході та за результатами перевірки, повернулися до податкового органу без вручення, однак, в силу положень пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, дані документи вважаються належним чином вручені.
З огляду на вказане, просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
При цьому, разом з відзивом на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
07.12.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19.12.2021 року представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.01.2022 року витребувано у Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" та зобов'язано надати суду у 10-денний строк з дня отримання ухвали належним чином завірені копії договорів про надання кредиту ОСОБА_1 , інформацію про припинення грошового зобов'язання позивача, договорів про припинення зобов'язань за кредитними договорами, а також довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу з детальним розрахунком із яких складових складається сума прощеного боргу по відповідному договору кредиту.
07.02.2022 року до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" надійшов лист, в якому представник банку просить уточнити за яким саме кредитним договором необхідно надати запитувану інформацію.
З поданого листа вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 наявні три кредитні договори, за якими відбулося прощення кредиту, а саме: №014/035-43/60320 від 29.03.2012 року, №014/035-43/60072 від 25.02.2008 року та №014/035-43/50498 від 23.11.2007 року.
Листом від 08.02.2022 року представника Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" повідомлено, що запитувана інформація необхідна по всіх трьох договорах, за якими відбулося прощення боргу ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.04.2022 року повторно витребувано у Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" вищезазначену інформацію, однак, станом на день розгляду справи, однак відповіді не отримано.
Ухвалою від 15.06.2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Згідно наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №6630 від 19.10.2018 року, посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «Райффайзен банк Аваль» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
За результатами перевірки складено Акт №6009/13/3058812915 від 07.12.2018 року, яким встановлено, допущення позивачем порушення вимог п. п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що полягало у не визначенні та несплаті податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 122812,43 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, 22.12.2018 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0057961305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 153515,54 грн., в т.ч. основний платіж 122812,43 грн. та штрафні (фінансові) санкції 30703,11 грн.;
- № 0057991305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 15351,55 грн., в т.ч. основний платіж 12281,24 та штрафні (фінансові) санкції 3070,31 грн.
27.02.2019 року відповідач виставив позивачу податкову вимогу № 13208-50 на загальну суму податкового боргу у розмірі 231934,28 грн., у тому числі за основні платежі - 134963,67 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 33773,42 грн., пеня - 63197,19 грн.
Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно п. 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п.п.23.1, 23.2 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України і є вичерпним.
Так, приписами пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статті 165 цього Кодексу).
Положеннями п. «д» пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року.
До того ж, дія абз.1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави суду для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17, від 05.10.2021 року у справі № 420/3051/19, від 28.07.2021 року у справі № 826/12872/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перш за все, у даних спірних правовідносинах звертає на себе увагу питання правомірності віднесення податковим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, що по суті є ключовим та потребує безумовного вирішення.
Між тим, матеріали справи не містять відомостей, а відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, не надано пояснень чи належних доказів щодо того, які саме суми боргу кредитором було прощено (анульовано) боржнику - тіло кредиту, відсотки та штрафні санкції чи пеню.
Як встановлено судом, за даними податкового органу загальна сума прощеного позивачу боргу за складає 818749,54 грн., проте, які складові включає дана сума, не відомо.
Так, листом АТ "Райффайзен банк Аваль" від 25.09.2018 року № 4-2/903 повідомлено відповідача, що позивачу в 4 кварталі 2015 року нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом та зазначено три суми: 376317,00 грн., 207471,12 грн., 234961,42 грн., однак не вказано складових даних кредитів.
Крім того, в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданому представником відповідача, зазначено про суму нарахованого доходу 818749,54 грн. та вказано, що такий є додатковим благом, однак, на даному документі також не вказано, що саме це є (основне тіло кредиту, відсотки, тощо).
При цьому, судом неодноразово вчинялися дії для встановлення відповідної інформації, шляхом прийняття ухвал від 19.01.2022 року, від 19.04.2022 року про витребування доказів та направлення листа від 08.02.2022 року на адресу АТ "Райффайзен банк Аваль", які були отримані останнім, однак залишились не виконаними.
Відповідно до постанови Верховного суду від 08 травня 2018 року по справі №802/692/16-а встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки фактично судами не досліджувалось та не було встановлено правового статусу складових суми заборгованості позивача, які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для суми доходу податку на доходи фізичних осіб.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до переконання, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 22.12.2018 року № 0057961305 та № 0057991305, без встановлення складових прощеного позивачу боргу в сумі 818749,54 грн., свідчить про їх передчасність та необґрунтованість, так як іншого, в силу положення частини 2 статті 77 КАС України, відповідачем доведено не було.
Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача про необґрунтованість доводів позивача, які стосуються неналежного повідомлення контролюючим органом щодо наявності наказу №6630 від 19.10.2018 року та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки діяльності ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення, направленого на податкову адресу позивача, з якого прослідковується отримання відповідного документа останнім 15.11.2018 року.
Враховуючи, що податкова вимога від 27.02.2019 року № 13208-50 на загальну суму податкового боргу у розмірі 231934,28 грн виставлена позивачу на підставі протиправних повідомлень-рішень № 0057961305 та № 0057991305 від 22.12.2018 року та є похідною від них, дана вимога також підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС україни суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та похідної від них податкової вимоги, що є підставою для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4008,01 грн., який підлягав сплаті за подання адміністративного позову та сплачений позивачем згідно квитанцій № 18 від 12.10.2021 року та № 53 від 20.10.2021 року.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 22.12.2018 року № 0057961305 та № 0057991305 прийнятих відносно ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.02.2019 року № 13208-50.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4008,01 грн. (чотири тисячі вісім гривень 01 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).
Суддя Чернюк Алла Юріївна