61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
про відмову у видачі судового наказу
17.06.2022 Справа № 905/484/22
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» про видачу судового наказу про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованості у розмірі 50 501,52 грн,
До Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» про видачу судового наказу про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованості у розмірі 50 501,52 грн.
В обґрунтування вимог, викладених у заяві про видачу судового наказу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» посилається на те, що 01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» та Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії споживачу№5, за умовами якого постачальник (заявник) продає електричну енергію споживачу (боржнику) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Заявник стверджує, що ним на виконання договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 01.01.2022 відпущено боржнику електроенергії у лютому 2022 року на суму 50 501,52 грн, в т.ч. ПДВ, що склало за обсягом 8 761 кВт*год.
При цьому, заявник зазначає, що 05.03.2022 на його електронну адресу від оператора системи розподілу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» було одержано інформацію щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку із фактичними обсягами споживання боржника за лютий 2022 року, відповідно до якого фактичні обсяги споживання склали 8 761 кВт*год.
Отже, на думку заявника, загальна вартість спожитої у лютому 2022 року електричної енергії споживача за договором становить 50 501,52 грн.
Також, у поданій заяві заявник зазначає, що ним були надіслані боржнику акт приймання-передачі №63/02 від 28.02.2022 та рахунок-фактура №СФ-0000145 від 05.03.2022 на загальну суму 50 501,52 грн.
Окрім цього, заявник вказує, що листом №268 від 04.03.2022 він повідомив споживача про необхідність здійснення оплати за спожиту у лютому 2022 року електроенергію та наполягав здійснити оплату за поставлену електричну енергію у найкоротший термін до 16 березня 2022 року.
Як стверджує заявник, даний лист з доданими до нього документами, а саме: рахунок-фактура №СФ-0000145 від 05.03.2022 та акт приймання-передачі №63/02 від 28.02.2022, направлений Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на електронну адресу - dszn@mariupolrada.gov.ua та отриманий споживачем 07.03.2022. Заявник вважає, що зазначена електронна адреса боржника є офіційним засобом спілкування.
Посилаючись на п. 4.3, п. 4.12, п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії заявник вважає, що саме дані оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про обсяги розподіленої електричної енергії боржником у лютому 2022 року є документом, який підтверджує фактичне споживання боржником електроенергії.
Зазначене, на думку заявника, свідчить про обов'язок боржника погасити заборгованість за спожиту електричну енергію за договором №5 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2022 відповідно до рахунку фактури №СФ-0000145 від 05.03.2022, за яким вартість спожитої електричної енергії склала 50 501,52 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявником мають бути обґрунтовані свої вимоги та додані документи (акти, рахунки, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
При цьому слід враховувати, що наявність спору про право в наказному провадженні вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник має обґрунтувати свої вимоги, додати документи, що вказують на їх правильність та безспірність, а також надати докази фактичного виконання сторонами умов договору.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії споживачу №5 від 01.01.2022 (далі - Договір), судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 5.3 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про опалу електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з п. 5.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що розрахунки споживача за активну електричну енергію за цим Договором здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок) постачальника.
Відповідно до п. 5.6 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії, оформленого споживачем.
За умовами п. 13.7 Договору листування за цим договором здійснюється за допомогою поштового та електронного зв'язку за реквізитами, що вказані в розділі 14 цього Договору.
Згідно з п. 13.8 Договору за зазначеними в розділі 14 цього Договору реквізитами сторони обмінюються актами, додатками, рахунками, листами, повідомленнями, зверненнями, претензіями, скаргами, відповідями на такі листи, звернення, претензії, скарги, а також іншими документами, що стосуються цього Договору. При цьому оригінали таких документів мають бути направлені стороні у будь-який спосіб не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати відправки на електрону пошту. Обмін претензіями, заявками, повідомленнями, актами, додатками, додатковими угодами до цього Договору здійснюється шляхом направлення таких документів на поштову адресу сторони-адресата, або вручення повноважному представнику відповідної сторони-адресата під підпис або кур'єром (кур'єрською службою доставки).
Уся кореспонденція за цим Договором, яка повинна бути направлена засобами поштового зв'язку, вважається оформленою та направленою належним чином, якщо створена в письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, вручена кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання такої кореспонденції буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Споживач зобов'язується у місячний строк письмово повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднання, яка є додатком 1 цього Договору.
Таким чином, з аналізу вказаних умов договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 01.01.2022 випливає, що оплата має здійснюватися протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії направлених на поштову адресу споживача або вручених особисто споживачу.
При цьому, заявником до матеріалів заяви додано додаткову угоду без номеру та дати, в якій, зокрема, передбачено направлення актів приймання-передачі та рахунків-фактури шляхом електронного відправленнями на адресу споживача.
Згідно з п. 13.4 Договору сторони можуть за взаємною згодою оформляти додатки до договору, в яких узгоджувати організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформляються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Однак, як встановлено судом, подана додаткова угода в преамбулі графи споживача не містить його найменування, не містить реквізитів споживача та не містить підпису споживача.
Доказів підписання вказаної додаткової угоди боржником власноручним підписом або шляхом накладення електронного цифрового підпису заявником суду не подано, а отже додаткова угода не акцептована споживачем.
До того ж, поданий заявником акт №63/02 приймання-передачі від 28.02.2022 до договору від 01.01.22 №5 також містить лише підпис постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект».
Доказів направлення акту №63/02 приймання-передачі від 28.02.2022 до договору від 01.01.22 №5 та рахунку-фактуру № СФ-0000145 від 05.03.2022 на поштову адресу або врученням особисто споживачу(боржнику) заявником до заяви про видачу судового наказу не додано, як і доказів їх отримання/неотримання останнім.
Разом з тим, заявник в заяві посилається на направлення акту і рахунку на електронну пошту боржника (скриншот), однак відповідні докази до матеріалів заяви не додано, про що судом складено відповідний акт від 07.06.2022.
Оскільки акт №63/02 приймання-передачі від 28.02.2022 до договору від 01.01.22 №5 споживачем не підписаний, доказів надсилання споживачу акту №63/02 приймання-передачі від 28.02.2022 до договору від 01.01.22 №5 та рахунку-фактуру №СФ-0000145 від 05.03.2022 заявником суду не надано, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, суд приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевказане, у задоволенні заяви про видачу судового наказу суд відмовляє.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою відмова у видачі судового наказу лише з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
З приводу сплаченого заявником судового збору за подання заяви про видачу судового наказу суд роз'яснює заявнику, що згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 154, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» у видачі судового наказу про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованості у розмірі 50 501,52 грн.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали 17.06.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова