Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1907/21
Провадження № 2/711/200/22
27 квітня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого-судді Скляренко В.М.
при секретарі: Тарасевич М.Р.
за участі:
представників відповідачів: Коваленко А.П., ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення збитків, -
ОСОБА_2 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення збитків.
В обґрунтування позову вказує, що 30.09.2019 року він (позивач) звернувся із письмовою заявою від 28.09.2019 року про погрозу вбивством йому та його рідним громадянином ОСОБА_3 . Вказану заяву зареєстровано до ТПЕО за № 3461, але в строк 24 години, згідно зі статтями 214-216 КПК України відповідь йому надана не була, що змусило його подати скаргу до суду (справа № 706/1512/19) та скаргу до Черкаської обласної прокуратури. Але в судове засідання, яке було призначене на 24.10.2019 року та на 24.12.2019 року ніхто не з'явився, а він - позивач, щоб дістатися до суду та виготовити копії документів, витратив свій особистий час та 256 грн.
В наступному судовому засіданні, що відбулось 24.01.2020 року, прокурор Савченко В.В. повідомив, що його заяву приєднано до кримінального провадження від 30.09.2019 року за заявою ОСОБА_4 . Тому, ухвалою слідчого судді Христинівського районного суду Черкаської області від 24.01.2020 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07.02.2020 року в задоволенні його скарги відмовлено, а ухвалу залишено без змін. Тобто, кримінальне провадження відкрито за заявою ОСОБА_4 про шахрайство, а це погроза вбивством. Тому, він (позивач) змушений був оскаржувати вказані рішення до Верховного Суду.
Також, позивач ОСОБА_2 вказує, що за організацію викрадення громадянином Онищаком майна з його (позивача) домоволодіння було відкрите кримінальне провадження № 12019250260000410 від 12.11.2019 року, в якому він - ОСОБА_2 визнаний потерпілим, а це також процесуальні витрати в сумі 86 грн.
Крім того, 27.01.2020 року гр. Онищак підпалив будинок ОСОБА_2 , де згоріло майно, чим також завдав йому (позивачу) моральної шкоди. В зв'язку з цим він в цей же день, а саме 27.01.2020 року звернувся до поліції із заявою, але в реєстрації в ЄРДР його заяви було відмовлено. Тому, він (позивач) знову був змушений звернутися до суду зі скаргою (справа № 706/159/20).
Ухвалою слідчого судді Христинівського районного суду Черкаської області від 20.02.2020 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково та зобов'язано зареєструвати його заяву в ЄРДР.
26.02.2020 року було відкрите кримінальне провадження за № 12020250260000066, яке розслідується вже 2-й рік. Внаслідок цього процесуальні витрати, які складають 158 грн., не стягнуті.
Тому він змушений звертатися зі скаргами до Черкаської обласної прокуратури та ГУНП в Черкаській області, але всі скарги повертаються, і він повинен був звертатися з позовом до ЧОП в ЧОАС. Рішенням ЧОАС від 07.07.2020 року визнано незаконною бездіяльність Черкаської обласної прокуратури та зобов'язано зареєструвати заяву про погрози вбивством до ЄРДР та надати обґрунтовану відповідь на заяву про погрози вбивством. Однак, рішення суду прокуратура не виконує, що змушує позивача звертатися до ГПУ про кримінальний злочин прокуратури, що передбачений ст. 382 КК України.
Разом з тим, позивач зазначає, що в цей час особи під керівництвом ОСОБА_3 отруюють воду в його (позивача) криниці, тому ним було подано заяву до поліції з викликом на місце злочину. Однак, його заяву до ЄРДР не внесено та воду з криниці на експертизу не взято.
Відтак, він знову був змушений звернутися до суду (справа № 706/202/20).
Ухвалою від 04.03.2020 року його (позивача) скаргу задоволено частково, зобов'язано зареєструвати його заяву в ЄРДР, а у стягненні процесуальних витрат та визнання незаконною бездіяльності було відмовлено. Також вказує, що слідчий і прокурор заперечують в суді проти задоволення скарги і лише на скарги до ГПУ обласна прокуратура повідомила, що 11.03.2020 року відкрите кримінальне провадження № 12020250260000089. А в цей час ВС ухвалою від 24.02.2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження в справі № 706/1512/19 (провадження № 51-879ск20) з підстав того, що оскарження в касаційному провадженні не передбачено. Отже, він (позивач) змушений сплачувати за оскарження незаконних дій слідчих і прокурорів, а, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Конституції України, йому гарантовано право на стягнення завданих процесуальних, судових, матеріальних збитків.
Також вказує, що після подачі заяви про кримінальні злочини Черкаської обласної прокуратури, передбачені ст.ст. 367, 382 КК України, з ОГП йому було повідомлено, що 08.12.2020 року заяву щодо невиконання рішень ЧОАС від 26.06.2019 року та від 07.07.2020 року направлено до ЧОП, а так як рішення не надсилалися, то він змушений був звертатися до ЧОАС з позовом до ЧОП в справі №711/1146/21, яка перебуває на розгляді. А ЧОП повідомляє, що вже 05.01.2021 року відкрите кримінальне провадження №12022255360000002, тобто з відведених 24 годин кримінальне провадження відкрите через півроку.
Статтями 2, 24, 56, 18, 122, 126 КПК України, ст.ст. 55, 56 Конституції України йому (позивачу) гарантовано стягнення завданих процесуальних, судових, матеріальних збитків, завданих органом досудового слідства та прокуратури.
А тому, враховуючи викладене вище, позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з належних відповідачів на його користь процесуальні витрати в сумі 874 грн, судові витрати в сумі 478 грн. та матеріальну шкоду в сумі 2 458 грн., при цьому зазначив, що всі розрахунки збитків та належні докази будуть надані ним в попередньому судовому засіданні.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху та наданий час для усунення недоліків позовної заяви.
13.04.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків в позовній заяві про стягнення збитків. В зазначеній заяві позивач вказує, що в позовній заяві вказано всі кримінальні провадження, в яких вказано суми понесених процесуальних, судових витрат, які підлягають до стягнення з відповідачів. Також зазначає, що у кримінальній справі №706/1512/19 йому завдано шкоду, при цьому його процесуальні витрати складають 256 грн., судові витрати складають 70 грн., витрачений робочий особистий час 188 грн. У кримінальному провадженні №12019250200000410 процесуальні витрати з судовими витратами становлять 86 грн., а у кримінальному провадженні №12020250260000066 процесуальні витрати становлять 28 грн., а судові витрати - 36 грн.
Також вказує, що оскільки він через незаконні дії ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів із завою про вчинення останнім кримінального правопорушення, а в подальшому звертався і до суду (справа №706/202/20) та подавав позов до ЧОП (справа №580/811/20) про незаконну бездіяльність прокуратури, та знову подавав скарги до суду про незаконну бездіяльність у частині невизнання потерпілим (справа № 706/315/20), то йому завдано шкоди на суму 450 грн.
Крім того, вказує, що, хоча на виконання ухвали суду у справі №706/202/20 і було відкрито кримінальне провадження №12020250260000089, однак процесуальні, судові витрати в сумі 48 грн. не стягнуті, хоча він (позивач) змушений був наймати спеціалістів для очистки криниці, викачки води і сума затрат на це становить 2 800 грн.
Через незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури він (позивач) змушений витрачати кошти на правову допомогу, подачу заяв до поліції, прокуратури, скарг до суду та позовних заяв в адміністративному судочинстві, що призве до втрати здоров'я та моральних страждань. Тому, він (позивач) змушений заявляти клопотання про витребування та дослідження матеріалів кримінальних справ, в яких йому завдано процесуальні, судові та матеріальні збитки.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.04.2021 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до НПУ ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення процесуальних, судових та матеріальних збитків та призначене підготовче судове засідання.
03.06.2021 року представником Черкаської обласної прокуратури Лєнковою Н.Д. до суду поданий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого представник відповідача вказує, що СВ Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №12019250260000410 від 12.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_2 про викрадення його майна від 12.11.2019 року.
На підставі ухвали Христинівського районного суду Черкаської області від 20.02.2020 року у справі № 706/159/20, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і зобов'язано слідчого Христинівського ГУНП в Черкаській області внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 27.01.2020 року про виникнення пожежі в сараї, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 26.02.2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 1202025026000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України.
На підставі ухвали Христинівського районного суду Черкаської області від 04.03.2020 року у справі № 706/202/20, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і зобов'язано слідчого Христинівського ГУНП в Черкаській області внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 11.02.2020 року за фактом незаконного проникнення невідомою особою 11.02.2020 року на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , 11.03.2020 року зареєстровано кримінальне провадження № 1202025026000089 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
На підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року №580/811/20, яким визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.01.2020 року у частині «провести перевірку», відібрати пояснення та дослідити матеріали із зобов'язанням зареєструвати заяву у ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством, 05.01.2021 року зареєстровано кримінальне провадження №1202025026000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
На даний час досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях триває, після проведення необхідних слідчих та процесуальних дій у провадженнях буде прийнято рішення згідно вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої ч.ч. 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди у рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Зобов'язання органів поліції чи прокуратури внести відомості в ЄРДР за заявою позивача, не свідчить про протиправність дій працівників прокуратури, про наявність вини та завдання цим шкоди.
В силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх обов'язків, відшкодовує юридична або фізична особа, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
Також вказує, що судові рішення щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача, при здійсненні процесуального керівництва у вищевказаних кримінальних провадженнях, відсутні.
А відтак, за відсутності вини, відсутні і підстави для покладення відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду (за умови її наявності) на органи прокуратури.
Також, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено жодного із елементів цивільно-правової відповідальності, не мотивовано у чому полягає винна дія або бездіяльність заподіювача та причинний зв'язок між протиправними діяннями та наслідками.
Окрім цього, витрачені позивачем кошти на виготовлення копій документів, проїзд до суду при оскарженні дій органів поліції та прокуратури, до судових витрат у кримінальному провадженні не відносяться, та не можуть бути стягнуті ні з держави, ні з органів прокуратури.
Також просить врахувати, що в даному випадку, позивачем до суду не подані належні докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню, як необґрунтований.
10.06.2021 року представником ГУНП в Черкаській області Коваленко А.П. до суду поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , який обґрунтований наступним.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Судові витрати не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть підлягати до стягнення як збитки.
Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження. В силу ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Судові витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть підлягати до стягнення як збитки.
Частиною першою статті 126 КПК України встановлено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Також, зазначає, що позивачем не надано суду доказів визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності службових осіб поліції у кримінальних провадженнях слідчим суддею у встановленому КПК України порядку, а відповідно до цивільного судочинства України вказані обставини не підлягають встановленню.
Звертає увагу суду також і на те, що з моменту початку досудового розслідування після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою про злочин, позивачем ОСОБА_2 рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, відповідно до ст.ст. 303, 304, 306 КПК України, не оскаржувались, із заявами щодо передачі кримінального провадження іншому органу досудового розслідування до прокуратури області позивач не звертався.
Крім того, позивачем не надано переконливих належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди та в чому конкретно виразились його моральні втрати. Щодо посилання на тривалість розслідування, позивач не звертався до слідчого з клопотаннями про проведення слідчих та процесуальних дій, хоча він, як потерпілий у кримінальному провадженні також наділений процесуальними правами для самостійного обстоювання власної правової позиції на засадах змагальності нарівні зі стороною обвинувачення.
Позивач також повинен довести факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем його прав і законних інтересів. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої моральної та матеріальної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Позивачем до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди. Крім того, при написанні позовної заяви позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 175 ЦПК України, а саме не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відтак, враховуючи викладене, вважають, що позивачем не доведено, що відносно нього з боку посадових осіб ГУНП в Черкаській області вчинені протиправні дії чи допущена протиправна бездіяльність, та у порушенні яких саме норм права вони виразились, також позивачем не надано належних доказів спричинення йому матеріальної шкоди, отже, не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності вимогам законодавства, у зв'язку з чим в заявлених вимогах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди слід відмовити повністю.
11.06.2021 року позивачем ОСОБА_2 до суду подана відповідь на відзив, в якій він вказує, що, відповідно до КПК України, слідчий та прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до цього кодексу з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення, що фактично є передумовою для початку досудового розслідування. Таким чином, саме слідчий і прокурор є особами, які є відповідно до КПК України, відповідальними за дії чи бездіяльність. А у зв'язку з тим, що слідчі судді своїми рішеннями визнали бездіяльність прокуратури та працівників поліції незаконною та зобов'язали їх внести відомості до ЄРДР, то він вважає, що його позов підлягає задоволенню і просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1 352 грн. процесуальних витрат з матеріальною шкодою в сумі 248 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Крім того, позивачем ОСОБА_2 на адресу суду була направлена заява від 20.01.2022 року (надійшла до суду 24.01.2022 року), в якій останній просив розглядати справу без його участі. Також у вказаній заяві ОСОБА_2 вказував, що підтримує пред'явлений ним позов та просить його задовольнити в повному обсязі, стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1 352 грн. процесуальних витрат, 248 грн. матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 102 грн.
В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області - Коваленко А.П. просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в зв'язку з його безпідставністю. При цьому просила врахувати, що даний позов не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, зокрема позивачем не доведено, ні завдання йому шкоди, ні причинного зв'язку між шкодою, про яку він (позивач) заявляє, та діями чи бездіяльністю відповідача - ГУНП в Черкаській області.
В судовому засіданні представник відповідача Черкаської обласної прокуратури - Хабло О.М. також просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано доказів завдання йому матеріальної шкоди.
Заслухавши пояснення представників відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази і оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
Звертаючись із даним позовом до суду, з урахуванням зави про виправлення недоліків позовної заяви, позивач ОСОБА_2 вказує, що йому завдано майнової шкоди (збитків), які складаються із наступного:
- понесені ним витрати у справі №706/1512/19 на проїзд до суду, на виготовлення копій та втратою особистого робочого часу, а саме: процесуальні витрати у сумі 256 грн., судові витрати у сумі 70 грн., втрати робочого особистого часу у сумі 188 грн.,
- процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12019250260000410 від 12.11.2019 року (за фактом викрадення майна) на суму 86 грн.,
- процесуальні (судові) витрати у справі 706/159/20 та у кримінальному провадженні №12020250260000066 від 26.02.2020 року (за фактом підпалу) на суму 158 грн.,
- витрати у справах №706/202/20, №580/811/20 та 706/315/20 на суму 450 грн. та у кримінальному провадженні №12020250260000089 від 11.03.2020 року - процесуальні (судові) на суму 48 грн., для залучення спеціалістів для очищення криниці (викачку води) - на суму 2 800 грн.
При цьому, позивач ОСОБА_2 просить стягнути із відповідачів на його користь процесуальні витрати в сумі 874 грн., судові витрати в сумі 478 грн., матеріальну шкоду в сумі 2 458 грн. Уточнень до позовної заяви, в установленому законом порядку, позивач не подавав.
Таким чином, матеріальна шкода позивача ОСОБА_2 у цій справі, є його процесуальними (судовими) витратами, як потерпілого у вищевказаних кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких триває, процесуальними (судовими) витратами у вищевказаних судових провадженнях, а також шкода, понесена ним в зв'язку із залученням спеціалістів для очищення криниці.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 був заявником (потерпілим) або скаржником у вищевказаних провадженнях, тому положення ст. 1176 ЦК України та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури в суду» не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, а також п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тому, в даному випадку застосуванню підлягають саме норми статті 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Крім того, на спірні правовідносини поширюються і норми КК України, а зокрема положення глави 8 КК України, яка регулює відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадовою або службовою особою вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіну шкоду. Довести наявність таких умов має позивач, який і звернувся до суду з позовом.
В даному випадку, позивачем, на якого покладено обов'язок доказування своїх позовних вимог, не доведено належними та переконливими доказами факту заподіяння йому майнової шкоди, про яку він зазначає в позовній заяві.
Доводи позивача про те, що в зв'язку з невнесенням відомостей до ЄРДР по його завах, що призвело до оскарження таких дій відповідачів до суду, а також довготривалим розслідуванням вищевказаних кримінальних проваджень йому завдана майнова шкода, яка складається із процесуальних та судових витрат по вищевказаним судовим та кримінальним провадженням, а також із втрати особистого робочого часу, чи витрат на найм спеціалістів для очистки криниці не доведені належними доказами, як і підстави для відшкодування такої шкоди саме відповідачами у даній справі - ГУНП в Черкаській області та Черкаською обласною прокуратурою.
Статтею 118 КПК України визначені види процесуальних витрат і вони складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Разом з тим, ч. 2 ст. 122 КПК України визначено, що витрати, пов'язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (ч.ч. 3, 4 ст. 122 КПК України).
Крім того, статтею 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст. 125 КПК України, яка регламентує визначення розміру процесуальних витрат, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 126 КПК України).
Разом з тим, 127 КПК України визначений порядок відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому. Так, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Статтею 130 КПК України визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.
Таким чином, жодних підстав для відшкодування ГУНП в Черкаській області чи Черкаською обласною прокуратурою процесуальних, судових витрат ОСОБА_2 та втрат його особистого робочого часу, про які зазначає позивач, судом не встановлено.
Крім того, на ГУНП в Черкаській області та Черкаську обласну прокуратуру не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка за твердженням позивача, завдана йому у кримінальному провадженні № 12020250260000089 в зв'язку із наймом спеціалістів для очистки криниці. Така шкода, у випадку доведеності її заподіяння належними доказами, підлягає відшкодуванню саме виною особою - обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі №641/6191/17.
В даному ж випадку позивачем ОСОБА_2 , в межах заявлених ним позовних вимог, не доведено належними і допустимими доказами факту завдання йому майнової шкоди, про яку він вказує, як і не доведено підстав і для відшкодування такої шкоди саме ГУНП в Черкаській області та Черкаською обласною прокуратурою.
За таких підстав, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися позивач та відповідачі, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи відповідні позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення збитків.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-84, 141, 259, 263- 265, 268, 270 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення збитків - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 09.05.2022 року.
Головуючий: В.М. Скляренко