Постанова
Іменем України
13 червня 2022 року
м. Київ
справа № 298/1460/19
провадження № 61-10070 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;
стягувач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс»;
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Куштана Б. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанови, що винесені приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д. М., про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085, а також про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,08 га, що у с. Новоселиця, урочище «Вурбанове» Перечинського району Закарпатської області.
Також у скарзі скаржник просив зупинити стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,08 га, що у с. Новоселиця, урочище «Вурбанове» Перечинського району Закарпатської області, а також стягнення судового збору за виконавчим листом від 16 вересня 2011 року № 2-126/11.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коцура Ю. І. задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 до вирішення скарги по суті.
Задовольняючи клопотання представника скаржника, суд виходив із наявності підстав для зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 до вирішення скарги по суті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,08 га, що у с. Новоселиця, урочище «Вурбанове» Перечинського району Закарпатської області, та стягнення з нього судового збору за виконавчим листом № 2-126/1, виданим Великоберезнянським районним судом Закарпатської області 16 вересня 2011 року, відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки та стягнення з нього судового збору за виконавчим листом № 2-126/1, виданим Великоберезнянським районним судом Закарпатської області 16 вересня 2011 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає частині першій статті 260 ЦПК України, оскільки не містить у описовій частині підстав клопотання особи, яка його заявила, а в мотивувальній частині відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновку про зупинення стягнення за виконавчим провадженням до вирішення скарги по суті.
Також апеляційний суд зазначив, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року й залишити в силі ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-49-2005 із Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на відсутність повноважень у ОСОБА_2 на час подання та підписання апеляційної скарги від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав відсутності відповідних повноважень у представника на час подачі та підписання апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 оскаржував постанови, що винесені приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д. М., про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085. Одночасно заявник просив забезпечити його скаргу шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки, а також стягнення судового збору за виконавчим листом від 16 вересня 2011 року № 2-126/11.
Правовою підставою забезпечення скарги заявник зазначив пункт 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2019 року зупинено стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 до вирішення скарги по суті.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Девелоп Фінанс», оскаржив її в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга від АТ «Райффайзен Банк Аваль» була подана та підписана ОСОБА_2 .
На підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги суду апеляційної інстанції надано, зокрема, витяг з наказу про переведення ОСОБА_2 на посаду провідного менеджера з претензійно-позовної роботи управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів АТ «Райффайзен Банк Аваль» (м. Ужгород) з 03 липня 2019 року, посадову інструкцію провідного менеджера з претензійно-позовної роботи від 18 липня 2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/141, виданого 16 грудня 2002 року на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 51, 84-86).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д. А., ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», просив забезпечити його скаргу шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки, а також стягнення судового збору за виконавчим листом від 16 вересня 2011 року № 2-126/11.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки та стягнення з нього судового збору за виконавчим листом № 2-126/1, виданим Великоберезнянським районним судом Закарпатської області 16 вересня 2011 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Отже, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Аналогічні висновки висловлені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз судових рішень, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень у цій справі свідчить, що ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д. А. відмовлено.
Отже на цей час є таке, що набрало законної сили, судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д. А., на забезпечення якої скаржник і просив зупинити стягнення за виконавчим провадженням від 25 вересня 2019 року ВП № 60141085 про звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки, а також стягнення судового збору за виконавчим листом від 16 вересня 2011 року № 2-126/11 до вирішення його скарги по суті.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 на час подання та підписання апеляційної скарги від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не мала відповідних повноважень, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на таке.
Частинами першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Як вбачається із матеріалів справи, апеляційна скарга від АТ «Райффайзен Банк Аваль» була подана та підписана ОСОБА_2 .
На підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги суду апеляційної інстанції надано, зокрема, витяг з наказу про переведення ОСОБА_2 на посаду провідного менеджера з претензійно-позовної роботи управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів АТ «Райффайзен Банк Аваль» (м. Ужгород) з 03 липня 2019 року, посадову інструкцію провідного менеджера з претензійно-позовної роботи від 18 липня 2019 року (далі - посадова інструкція), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/141, виданого 16 грудня 2002 року на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до пунктів 3.15., 3.19. розділу 3 посадової інструкції до посадових обов'язків провідного менеджера з претензійно-позовної роботи вказаного вище управління належить складення та підписання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг); представництво інтересів банку у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За наявності відповідних повноважень провідний менеджер з претензійно-позовної роботи також має право представляти інтереси банку в судових справах, що стосуються захисту інтересів банку (пункт 4.4. розділу 4 посадової інструкції).
Відповідно до пункту 6.2. розділу 6 посадової інструкції провідний менеджер з претензійно-позовної роботи повинен мати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на наведене, надані суду повноваження на представництво ОСОБА_2 інтересів АТ «Райффайзен Банк Аваль» включають в себе такі правомочності як подання та підписання апеляційної скарги від імені банка.
За таких обставин є безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність укладеного між ними договору про надання правової допомоги на час подання та підписання ОСОБА_2 апеляційної скарги від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», адже повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів банка підтверджено її посадовою інструкцією, яка, зокрема, не містить обмежень повноважень ОСОБА_2, як провідного менеджера з претензійно-позовної роботи, та не передбачає умов укладення договору про надання правової допомоги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність повноважень у ОСОБА_2 на подання та підписання апеляційної скарги від імені АТ «Райффайзен Банк Аваль», про що також зазначено в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, якою суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Коцура Ю. І. про залишення апеляційної скарги банку без розгляду. У цій ухвалі апеляційний суд також акцентував увагу на те, що залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 356 ЦПК України, не передбачено цивільно-процесуальним законодавством.
Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара