Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 683/1501/20
провадження № 61-726св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - сільськогосподарський кооператив ім. Щорса,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року в складі судді Сагайдак І.М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів:
Костенка А. М., Грох Л. М., Спірідонової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року сільськогосподарський кооператив ім. Щорса (далі -
СГК ім. Щорса) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Позовну заяву мотивовано тим, що СГК ім. Щорсає правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов'язків колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) ім. Щорса, в тому числі до позивача перейшло право колективної власності на землю площею 2339,9 га в межах згідно з планом відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №004, виданого 01 червня 1995 року на ім'я КСП ім. Щорса.
Позивачу стало відомо, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки, належної йому на підставі зазначеного вище державного акту на право колективної власності на землю.
Крім того, позивач зазначав, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_1 , під час проведення паювання земель розпайована не була, а отже залишилась у колективній власності СГК
ім. Щорса.
В свою чергу, жодним уповноваженим на те органом рішення про припинення права колективної власності на землю площею 2339,9 га не приймалось і КСП ім. Щорса та його правонаступник - СГК ім. Щорса у добровільному порядку не відмовлялись від права колективної власності на землю, яка залишилась не розпайованою.
Отже, на думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало жодних правових підстав розпоряджатись земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0318, та передавати її у власність ОСОБА_1 , оскільки спірна земельна ділянка на момент її передачі у власність ОСОБА_1 не була вільною, а належала на праві колективної власності позивачу.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2014 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0318, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, яке видане
23 червня 2015 року на ім'я ОСОБА_1 ; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 23 червня 2015 року за № 10140115 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:03:018:0318.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не є правонаступником КСП
ім. Щорса, отже до нього не перейшло право власності на земельну ділянку, площею 2339,9 га, до складу якої входить земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1 оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2014 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із непорушенням прав та законних інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі СГК ім. Щорса просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що реорганізації КСП ім. Щорса шляхом перетворення у СГК ім. Щорса не відбулося, оскільки 15 лютого 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства - СГК ім. Щорса ґрунтується на припущеннях та не відповідає дійсним обставинам справи.
Позивач зазначає, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів
КСП ім. Щорса від 12 січня 2000 року прийнято рішення про організацію
СГК ім. Щорса та проведено 15 лютого 2000 року установчі збори нового кооперативу. Протоколом № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вирішено припинити КСП ім. Щорса і створити на його базі
СГК ім. Щорса, яке і є його правонаступником. Крім того, протоколом № 1
від 15 лютого 2000 року було затверджено установчий договір та Статут, якими визначено що СГК ім. Щорса є самостійним господарюючим суб'єктом, який створений відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську комерцію» і є правонаступником КСП ім. Щорса щодо майнових та особистих немайнових прав та обов'язків, в тому числі всіх трудових прав та обов'язків.
При цьому, з моменту присвоєння ідентифікаційного коду ще у 1993 році для КСП ім. Щорса, станом на дату видачі державного акту так і станом на час звернення до суду із позовом у правонаступника КСП - СГК ім. Щорса ідентифікаційний код ЄДРПОУ залишився ідентичним та не змінювався, що свідчить про належність правонаступництва. Крім того, незмінною залишається дата державної реєстрації.
Отже, КСП ім. Щорса, а в подальшому його правонаступник - СГК ім. Щорса має належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, до якої входила і спірна земельна ділянка, і такий державний акт ніким не скасований і є чинним.
Тому права позивача як власника спірної земельної ділянки порушені оспорюваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2014 року, рішеннями про державну реєстрацію права власності та записами про державну реєстрацію права за ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки, оскільки земля уже перебувала у колективній власності і не могла бути вилучена у законного володільця.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Ладигівської сільської ради від 17 лютого 1995 року
№ 1 колективному сільськогосподарському підприємству (КСП) ім. Щорса передано у колективну власність земельну ділянку, загальною площею 2339,9 га, для вирощування сільськогосподарської продукції.
01 червня 1995 року на підставі зазначеного рішення сільської ради Ладигівська сільська рада видала КСП ім. Щорса державний акт на право колективної власності на землю.
Додатком 1 до державного акта слугував список громадян членів
КСП ім. Щорса, згідно з яким на момент передачі земельної ділянки у колективну власність КСП ім. Щорса його членами були 637 осіб.
Згідно з протоколом № 1 загальних зборів КСП ім. Щорса від 12 січня
2000 року, загальними зборами було прийнято рішення про організацію
СГК ім. Щорса та проведення 15 лютого 2000 року установчих зборів нового агроформування кооперативу.
Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року, загальними зборами вирішено припинити діяльність КСП
ім. Щорса і створити на його базі за участі 10 засновників СГК ім. Щорса.
Згідно з протоколом № 1 від 15 лютого 2000 року загальних зборів членів СГК ім. Щорса, затверджено Установчий договір та Статут, якими визначено, що СГК ім. Щорса є самостійним господарюючим суб'єктом, який створений відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і є правонаступником КСП ім. Щорса щодо майнових та особистих немайнових прав та обов'язків, в тому числі всіх трудових прав та обов'язків.
Позивач СГК ім. Щорса відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований 28 грудня 2000 року, є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313 (за яким раніше було зареєстроване КСП ім. Щорса).
18 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 18 вересня 2014 року ОСОБА_1 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 25 грудня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано останній у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0318, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
23 червня 2015 року реєстраційною службою Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6824285000:03:018:0318, номер запису про право власності: 10140115, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 664359768242.
За висновком судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2021 року земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0318, накладається та повністю входить в межі земельної ділянки, загальною площею 2339,9 га, яка була передана у колективну власність КСП ім. Щорса на підставі відповідного державного акту на право колективної власності на землю.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі й6ого порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 ЦК України).
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Звертаючись до суду із позовом, СГК ім. Щорса стверджував, що він є правонаступником КСП ім. Щорса, отже до нього перейшло право власності на земельну ділянку, загальною площею 2339,9 га, для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належала КСП ім. Щорса.
Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (2000 рік), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Згідно з положеннями Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції на час припинення КСП ім. Щорса) визначено, що реорганізація (злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Таким чином, за приписами наведених законів при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов'язання та майно.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
СГК ім. Щорса вважало, що факт того що він є правонаступником
КСП ім. Щорса підтверджується протоколом № 2 загальних зборів
КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року, установчим договором та статутом СГК ім. Щорса. Крім того, позивач посилався на єдиний для КСП ім. Щорса та СГК ім. Щорса ідентифікаційний код в ЄДР.
Однак зі змісту протоколу № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вбачається, що загальні збори вирішили припинити діяльність
КСП ім. Щорса і на його базі за участі 10 засновників створити СГК ім. Щорса.
Таким чином, зазначене рішення загальних зборів є рішенням не про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, відокремлення чи перетворення юридичної особи), а про припинення юридичної особи.
Також на підтвердження наявності та обсягів правонаступництва позивачем не надано доказів прийняття загальними зборами членів КСП ім. Щорса рішення щодо передачі залишку майна КСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству СГК ім. Щорса як правонаступнику на підставі норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги про те, що СГК ім. Щорса є правонаступником КСП ім. Щорса, оскільки це підтверджується підпунктом 4.10 Статуту СГК ім. Щорса. Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Крім того, згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року
№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Також необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.
Позивач не пояснив, а судом не встановлено, яким чином у СГК ім. Щорса могли залишитися у власності спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому, передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.
Таким чином, на момент передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_1
СГК ім. Щорса не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах.
Посилання позивача - СГК ім. Щорса на те, що до передачі спірних земельних ділянок у власність відповідача - Держгеокадастру необхідно було вилучити ці земельні ділянки у позивача, так само не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, оскільки позивач не набув права на земельні ділянки і тому останні не підлягали вилученню від нього. Так само відсутні будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача на передачу земельних ділянок.
Позивач наголошував, що відповідно до даних ЄДР СГК ім. Щорса є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313, за яким раніше було зареєстровано КСП ім. Щорса, що, в свою чергу, також указує на обставини правонаступництва.
Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб'єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.
Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).
Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.
Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення СГК ім. Щорса) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Установивши, що позивач не є правонаступником КСП ім. Щорса і до нього не перейшло право власності на земельну ділянку, загальною площею
2339,9 га, для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належала КСП
ім. Щорса, до складу якої входить передана Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_1 спірна земельна ділянка, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Суди правильно вважали, що позивач не довів наявності у нього власного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки як обов'язкової передумови реалізації права на судовий захист.
Висновки, викладені у цій постанові, узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19.
Посилання на те, що суди попередніх інстанцій не врахували окремі думки суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 є помилковими, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені Верховним Судом лише у постановах (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович