16 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18734/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Українська залізниця» - Оксень А.В., адвокат (довіреність від 11.08.2021),
відповідача - Антимонопольного комітету України - Грищенко К.В. (в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» в особі філії, Залізниця в особі філії, скаржник)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 (суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (головуючий суддя: Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
у справі № 910/18734/20
за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», Залізниця, позивач)
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач)
про визнання недійсним рішення.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Залізниця звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30.10.2020 № 35-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) прийнято з порушенням норм процесуального права та без належного вручення вимог позивачу, у зв'язку з чим Залізниця вказує на наявність підстав для визнання такого рішення недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/18734/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, відмовлено Залізниці у задоволенні позову.
Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для задоволення позовних вимог та скасування Рішення АМК.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Залізниця в особі філії, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, а саме: статей 7, 16, 22, 221, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статей 1, 48, 50, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 95 Цивільного кодексу України, пункту 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, пункту 37 Інформаційного листа від 13.06.2019 № 70/01, статей 2, 3, 42, частини четвертої статті 75, статті 236 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, з урахуванням усних уточнень представника АМК у судовому засіданні, останній просив Суд продовжити строк на його подання через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні та обставин, які склалися у режимі роботи останнього у зв'язку з чим ухвала отримана АМК 27.04.2022, а також просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх судових інстанцій - без змін, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.
Протокольною ухвалою від 16.06.2022 вказане клопотання АМК розглянуто, відзив долучено до матеріалів справи з мотивів наведених у протокольній ухвалі.
16.06.2022 представник АТ «Українська залізниця» в особі філії брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 30.05.2022.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Рішенням АМК:
- визнано, що АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольного комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 13.06.2019 № 143-26.13/01-7609 у встановлений ним строк (пункт 1 Рішення АМК);
- за вчинення порушення, вказаного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення на АТ «Українська залізниця» накладено штраф у розмірі 54 400 грн. (пункт 2 Рішення АМК);
- визнано, що АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольного комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 15.11.2019 № 143-26.13/01-14897 у встановлений ним строк (пункт 3 Рішення АМК);
- за вчинення порушення, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення на АТ «Українська залізниця» накладено штраф у розмірі 54 400 грн. (пункт 4 Рішення АМК).
У Рішенні АМК також зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення та вказано, що відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до АМК документи, що підтверджують сплату штрафу; рішення може бути оскаржено до господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
Рішення АМК мотивоване, зокрема, такими фактичними обставинами.
АМК проводив розслідування у справі № 143-26.13/56-19 за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БМЗ» і товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехцентр» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - «Запасні частини до тепловозів серії ЧМЕ)» (оголошення №UA-2016-12-01-001035-с), проведених філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця».
В рамках розслідування вказаної справи АМК направлено на адресу АТ «Українська залізниця» в особі філії вимоги від 13.06.2019 № 143-26.13/01-7609 та від 15.11.2019 № 143-26.13/01-14897 про надання інформації. У встановлений Головою АМК строк інформація на зазначені вимоги від АТ «Українська залізниця» в особі філії не була надана, у зв'язку з чим такі дії АТ «Українська залізниця» в особі філії кваліфіковано як порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (ненадання інформації АМК на вимоги державного уповноваженого у встановлені ним строки).
Розпорядженням Голови АМК - державного уповноваженого від 19.02.2020 № 01/65-р (далі - Розпорядження) розпочато розгляд справи № 143-26.13/12-20 (далі - справа) за ознаками вчинення АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» порушень, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимоги Голови АМК - державного уповноваженого від 13.06.2019 № 143-26.13/01-7609 та від 15.11.2019 № 143-26.13/01-14897 у встановлені ним строки.
АМК встановлено, що відповідачем у справі є АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5).
Відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938), АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою з дня державної реєстрації.
Основним видом діяльності АТ «Українська залізниця» (предмет діяльності) є, зокрема, надання послуг із перевезення вантажів; надання послуг із доступу до інфраструктури залізничного транспорту та інших послуг, пов'язаних із використанням об'єктів інфраструктури.
АТ «Українська залізниця» діє на принципах повної господарської самостійності й самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань.
Відповідно до Статуту АТ «Українська залізниця» утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.
Згідно з Положенням про філію «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», остання є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи. Філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» діє від імені АТ «Українська залізниця» та в його інтересах, здійснює делеговані АТ «Українська залізниця» функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності АТ «Українська залізниця».
Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» має печатку зі своїм найменуванням і повним найменуванням Товариства українською мовою.
Місцезнаходження Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця»: просп. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049.
Метою діяльності філії є забезпечення потреб АТ «Укрзалізниця» матеріально- технічними ресурсами, надання послуг, що здійснюються (надаються) філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», забезпечення ефективного функціонування та розвитку виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту України.
Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» має право від імені Товариства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов'язані з діяльністю філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця».
Ідентифікаційний код АТ «Укрзалізниця» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40075815, код філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (відокремлений підрозділ) 40081347.
Тобто, АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» здійснює господарську діяльність та є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Листом АМК від 20.02.2020 № 143-26.13/01-2693 АТ «Укрзалізниця» було направлено копію Розпорядження.
Листом АМК від 20.02.2020 № 143-26.13/01-2694 АТ «Укрзалізниця» в особі філії також було направлено копію Розпорядження.
Листом АМК від 04.06.2020 № 143-26.13/01-8041 АТ «Укрзалізниця» було надіслано копію подання від 03.06.2020 № 143-26.13/12-20/263-спр про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Подання про попередні висновки).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303510099411 АТ «Укрзалізниця» 10.06.2020 отримано лист АМК від 04.06.2020 № 143-26.13/01-8041 з копією Подання про попередні висновки.
Так у ході розгляду справи № 143-26.13/56-19, на підставі вимог статей 3, 7, 16, 22 та 22 -1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», на адресу АТ «Українська залізниця» в особі філії була надіслана вимога Голови АМК - державного уповноваженого від 13.06.2019 № 143-26.13/01-7609 (далі - Вимога 1), в якій вимагалось у 15-денний строк з дня отримання Вимоги 1 надати АМК визначену інформацію та належним чином завірені копії документів.
Одночасно у Вимозі 1 повідомлялось про те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені органами АМК строки або подання недостовірної інформації АМК визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Вимога 1 була отримана 19.06.2019 уповноваженою особою на одержання поштових відправлень АТ «Українська залізниця» в особі філії - Мруць Н.В., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303510141574 та листом АТ «Укрпошта» від 21.11.2019 № 33-Т-18726, відтак відповідь мала бути надана не пізніше 04.07.2019.
Відповідь на Вимогу 1 АТ «Українська залізниця» в особі філії надало АМК листом від 09.08.2019 № ЦЗВ-20/2271 (вх. №8-01/9276 від 09.08.2019), тобто, з порушення встановленого відповідачем строку.
Крім того, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», на адресу АТ «Укрзалізниця» в особі філії була надіслана вимога Голови АМК - державного уповноваженого від 15.11.2019 № 143-26.13/01-14897 (далі - Вимога 2), в якій вимагалось у 5-денний строк з дня отримання Вимоги 2 надати АМК визначену інформацію та належним чином завірені копії документів.
Одночасно у Вимозі 2 повідомлялось про те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені органами АМК строки або подання недостовірної інформації АМК визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Вимога 2 була отримана 19.11.2019 уповноваженою особою на одержання поштових відправлень АТ «Українська залізниця» в особі філії - Лазарек О.П. (на підставі довіреності), щопідтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303505565293 та листом АТ «Укрпошта» № 33-П-19466 від 09.12.2019, а відтак відповідь мала бути надана не пізніше 25.11.2019.
Відповідь на Вимогу 2 АТ «Українська залізниця» в особі філії надало АМК листом від 10.12.2019 № ЦЗВ-20/4285 (вх. №8-01/15018 від 13.12.2019), тобто, з порушення встановленого відповідачем строку.
При цьому, позивачем не було подано до відповідача будь-яких клопотань про продовження та/або перенесення терміну надання інформації на Вимогу 1 та Вимогу 2.
Звертаючись з даним позовом, АТ «Укрзалізниця» зазначало, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідачем не надіслано позивачу розпорядження про початок розгляду справи №143-26.13/56-19, Подання з попередніми висновками у справі, а вимоги від 13.06.2019 №143-26.13/01-7609 та 15.11.2019 №143-26.13/01-14897 направлені на адресу саме АТ «Укрзалізниця» в особі філії, а не юридичної особи - АТ «Укрзалізниця», отже, є всі підстави для визнання недійсним Рішення АМК.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали на те, що : спірне рішення прийнято у межах, визначених законом повноважень, відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін; викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, тому дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
У доводах касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, а саме: статей 7, 16, 22, 221, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статей 1, 48, 50, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 95 Цивільного кодексу України, пункту 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, пункту 37 Інформаційного листа від 13.06.2019 № 70/01, статей 2, 3, 42, частини четвертої статті 75, статті 236 ГПК України.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету є органом Комітету.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу державного уповноваженого АМК подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у суб'єкта господарювання відповідну інформацію (необхідну для проведення розслідування у справі №143-26.13/56-19), а останній зі свого боку, зобов'язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені АМК строки.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМК повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМК щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на АМК.
Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб'єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Відповідно до Законів України «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК.
Пункт 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України строки.
Отже, неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені органами Антимонопольного комітету України строки є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Так, попередні судові інстанції, встановивши, що: Вимоги 1 та 2 були направлені на адресу суб'єкта господарювання - АТ «Укрзалізниця» в особі філії та отримані останнім, проте відповіді на зазначені вимоги були надані АТ «Укрзалізниця» в особі філії з порушенням строків встановлених відповідачем; позивачем не було подано до відповідача будь-яких клопотань про продовження та/або перенесення терміну надання інформації на Вимогу 1 та Вимогу 2; оскільки у справі №143-26.13/56-19 досліджувалось питання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення торгів на закупівлю - «Запасні частини до тепловозів серії ЧМЕ)» (оголошення №UA-2016-12-01-001035-с), проведених філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця», тому Вимоги 1 та 2 направлялися саме на адресу АТ «Укрзалізниця» в особі філії та саме останнє надавало відповіді на зазначені вимоги; спірне рішення прийнято у межах, визначених законом повноважень; відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін; викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не згоден з Рішенням АМК та просить його визнати недійсним мотивуючи тим, що Вимоги 1 та 2 направлялися на адресу АТ «Укрзалізниця» в особі філії, а не юридичної особи - АТ «Укрзалізниця». Вважає, що суди попередніх судових інстанції не надали належної оцінки зазначеному (направлення вимог на адресу АТ «Укрзалізниця» в особі філії).
Зазначені аргументи скаржника не приймаються Судом до уваги, оскільки вказаним доводам надавалася належна оцінка, як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи. Такі доводи скаржника зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та його незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
У зв'язку з наведеним Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку у даній справі, про який вказує скаржник, оскільки зазначені доводи касаційної скарги фактично зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.
Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу також на те, що за правилами статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок», послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Згідно з пунктом 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009 № 270, національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України.
Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. У пункті 96 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновки судів попередніх судових інстанцій.
Доводи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі філії не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі філії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені АТ «Українська залізниця» в особі філії у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ «Українська залізниця» в особі філії, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 910/18734/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова