Іменем України
17 червня 2022 року м. Чернігів справа № 927/180/22
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Белова С.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Чернігівського міського центру зайнятості, код ЄДРПОУ 21395273,
вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1
предмет спору: про стягнення 5726,38 грн
без виклику (повідомлення) сторін
10.02.2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівського міського центру зайнятості до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5726,38 грн, що були отримані останнім згідно з ст. 471 Закону України “Про зайнятість населення”, як допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 25.03.2020 до 31.05.2020 без достатніх на те правових підстав, оскільки починаючи з 21.07.2005 року, у т.ч. і у період надання відповідної допомоги, відповідач отримував пенсію.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2022 суд: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив процесуальний строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановив процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом семи днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідач не скористався правом на подання мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, в установлений судом строк.
21.02.2022, ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена за адресою: АДРЕСА_1 , повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяви про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/) опубліковано повний текст ухвали суду від 14.02.2022 у справі №927/180/20, зі змістом якої відповідач/або його представник міг ознайомитись в будь-який час (інформація в відкритому доступі).
За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами відповідно до статей 178, 251, 252 ГПК України.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Разом з тим, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
За наявною на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області інформацією, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області.
Згідно з розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 “Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей” відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою від 24.05.2022 у зв'язку із запровадженням воєнного стану та тимчасовим не функціонуванням поштових відділень, роботу яких наразі відновлено, суд повторно встановив сторонам строк для подачі заяв по суті спору: відповідачу - протягом (15) п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України; позивачу - строк до (7) семи календарних днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідач має право протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив надати суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Відповідач 01.06.2022, повідомлений телефонограмою про те, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/180/22 за позовом Чернігівського міського центру зайнятості до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , встановлено строки для подання відповідачем відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив. Крім того, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не подав відзив на позов, як і не надав будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
22.06.2020 року відповідач звернувся до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в якій просив надати відповідну допомогу у зв'язку із зупиненням діяльності із 25.03.2020 до 31.05.2020.
Правовою підставою для отримання допомоги відповідач вказав ст. 471 Закону України “Про зайнятість населення”. Також зазначив, що обізнаний з вимогами Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 306 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 453) (надалі - Порядок).
До вказаної заяви додав: копії наказів із зазначенням дати початку зупинення діяльності та відновлення, копію Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік згідно із додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на ЗДСС, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015р. № 435; відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої статті 471 Закону України «Про зайнятість населення» за березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року; довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні 6 місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України (підтверджена копіями відповідних документів).
Згідно наказу про зупинення діяльності від 23.03.2020, ФОП ОСОБА_1 зупинив діяльність з 25.03.2020 до закінчення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19., на виконання постанови КМУ № 211 від 11.03.2020.
У відомостях про фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої статті 471 Закону України “Про зайнятість населення” (за формою, встановленою у Додатку 2 до Порядку) за березень 2020 року, квітень 2020, травень 2020 року ФОП ОСОБА_1 вказав на відсутність пенсії.
Згідно Довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, сума сплаченого ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2019 до лютого 2020 року становить 5752,24 грн. На підтвердження сплати єдиного внеску до заяви додано копії відповідних квитанцій.
Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості №484 від 25.06.2020 надано допомогу по частковому безробіттю на період карантину на строк зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину ФОП ОСОБА_1 з 25.03.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що платіжними дорученням № 3756 від 20.07.2020 Чернігівський міський центр зайнятості перерахував ФОП ОСОБА_1 6226,38 грн допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Під час здійснення державними аудиторами Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області збору інформації в Чернігівському міському центрі зайнятості за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 в рамках проведення фінансового аудиту бюджетних програм за якими Міністерству економіки України спрямовано кошти із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками (Довідка від 23.11.2021 № 04-32/27-у), а також враховуючи інформацію, що надійшла від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (лист 23.12.2021), встановлено факт отримання відповідачем пенсії за вислугу років з 21.07.2005 року, тобто в період надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину з 25.03.2020 по 31.05.2020.
Листом від 19.11.2021 року № 07/4046, який вручено ОСОБА_1 особисто 22.11.2021, Відповідачу запропоновано повернути в добровільному порядку кошти, виплачені як допомога по частковому безробіттю на період карантину, у розмірі 6226,38 гривень.
ФОП ОСОБА_1 повернув 500 грн допомоги по частковому безробіттю, що підтверджується банківською випискою від 23.11.2021 року.
09.02.2022 року Чернігівським міським центром зайнятості видано наказ № 21 “Про повернення коштів ФОП ОСОБА_1 в сумі 5726,38 грн”.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
За змістом ст. 1 цього Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України;
страховим випадком за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”).
У відповідності з ст. 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, застраховані особи мають право, зокрема, на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Застраховані особи зобов'язані, зокрема, надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону, а також своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.
Відповідно до ст. 18, 19, 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається, зокрема, такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Згідно ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
Цією ж постановою, в редакції постанови КМУ від 25 березня 2020 р. № 239, карантин на усій території України установлено до 24 квітня 2020 р.
Цією ж постановою, в редакції постанови КМУ від 22 квітня 2020 р. № 291, карантин на усій території України установлено до 11 травня 2020 р. та заборонено до 11 травня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.
Цією ж постановою, в редакції постанови КМУ від 04 травня 2020 р. № 343, карантин на усій території України установлено до 22 травня 2020 р. та заборонено до 22 травня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: торговельного (виключно в магазинах, зокрема магазинах, що розташовані у торговельно-розважальних центрах) і побутового обслуговування населення за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування у приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів.
Надалі, дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, було продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.
Згідно ст. 471 Закону України “Про зайнятість населення” в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 13.05.2020, допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності;
Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі - Порядок).
Відповідно до цього Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 600), він визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.
У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
допомога по частковому безробіттю на період карантину - кошти, передбачені в бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд), що надаються міськими, районними і міськрайонними центрами зайнятості та філіями регіональних центрів зайнятості (далі - центри зайнятості) роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва, в тому числі фізичним особам - підприємцям (далі - роботодавці), для виплати допомоги працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати, а також фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, - у разі втрати ними частини доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності внаслідок карантину;
зупинення (скорочення) діяльності - зупинення (скорочення) діяльності роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, внаслідок карантину, яке призвело до часткового або повного скорочення тривалості робочого часу його працівників або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою.
Термін “застрахована особа” вживається у цьому Порядку в значенні, наведеному в Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а термін “пенсія” - у значенні, наведеному в абзаці двадцять другому статті 1 та з урахуванням пунктів 13 - 133 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 3 Порядку визначено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 31 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України “Про відпустки” (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
Як вбачається із листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 22.12.2021, ОСОБА_1 перебуває на обліку та з 21.07.2005 отримує пенсію за вислугу років (працівник охорони здоров'я).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач на момент звернення до позивача (22.06.2020) не мав права на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, оскільки отримував пенсію.
Як було вказано вище, ФОП ОСОБА_1 у відомостях про фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги частини третьої статті 471 Закону України “Про зайнятість населення” (за формою, встановленою у Додатку 2 до Порядку) за березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року вказав на відсутність пенсії.
Центру зайнятості надано право перевіряти відомості, подані фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду (п. 23 Порядку). При цьому, така перевірка може проводитись і після прийняття рішення про призначення допомоги по частковому безробіттю.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 при зверненні до Чернігівського міського центру зайнятості подав недостовірні відомості щодо неотримання пенсії, що були підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Згідно п. 19 Порядку, фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
У разі виявлення факту подання фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги, кошти, отримані фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги (п. 19 Порядку в редакції на момент звернення з позовом до суду).
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У відповідності з ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач не мав право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за період з 25.03.2020 до 31.05.2020 року включно.
Суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначене, відповідна допомога в розмірі 5726,38 грн. підлягає поверненню відповідачем, оскільки була отримана внаслідок недобросовісності з боку ФОП ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2481 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 239, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Чернігівського міського центру зайнятості до фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_1 про стягнення 5726,38 грн. задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (код 21395273, вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017; р/р UA278201720355439444400706361 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 5726,38 грн безпідставно отриманих коштів та 2481 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 17.06.2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/