16 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/120/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор”, проспект Юності, буд. 39, с. Павлів, Червоноградський район, Львівська область, 80250
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823
про стягнення заборгованості в сумі 537 925,69 грн
за участі представників
позивача: Стецюка Ю.О.
відповідача: Бойчука В.І.
В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор”, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 537 925,69 грн, з яких: 384 200,00 грн - сума основного боргу; 18 792,53 - інфляція, 31 357,04 грн - пеня, 53 366,96 грн - 30 % річних та 50 209,16 грн - збитки.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1/КПЦ-21 від 05.01.2021, зокрема в частині своєчасної оплати вартості отриманого згідно з видатковою накладною за №5996 від 27.08.2021 на загальну суму 384 200 грн товару, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки №1/КПЦ-21 від 05.01.2021, довіреності-заявки №9 196 855 від 27.08.2021, рахунку на оплату №2563 від 27.08.2021.
Окрім того, у вказаній вище позовній заяві б/н від 18.02.2022 (вх. №135 від 21.02.2022) позивач повідомив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн. Зазначив, що документальне підтвердження судових витрат буде надано з врахуванням ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.02.2022 головуючим суддею для розгляду справи №921/120/22 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/120/22; постановлено здійснювати розгляд справи 921/120/22 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/120/22 підготовче засідання на 14:30 год. 21.03.2022; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2022 підготовче засідання у справі № 921/120/22 було відкладено на 14:30 год. 18.04.2022 з визначених у ній підстав, повторно запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
18.04.2022 відповідач долучив до матеріалів справи відзив на позов б/н від 15.04.2022 (вх. №2353), згідно з яким факт отримання товару за видатковою накладною за №5996 від 27.08.2021, заборгованість по якій є предметом судового розгляду, не заперечив. Поряд із цим, вказав, що оскільки надана позивачем копія договору поставки №1/КЦП від 05.01.2021 не містить ні підпису, ні печатки відповідача, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання заявки, накладної. Зважаючи на заперечення факту укладення договору, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум пені, 30% річних та збитків вважає протиправними та такими, що не підлягають до задоволення. Також зауважив, що умова договору, якою встановлено збитки у відсотковому відношенні від суми порушеного зобов'язання суперечить приписам законодавства. якими регулюється поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення. Окрім того, звернувся до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов. В обґрунтування даного клопотання послався на введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнний стан та неможливість подання відзиву у встановлений в ухвалі строк.
Поряд із цим, 18.04.2022 відповідач згідно з клопотанням б/н від 18.04.2022 (вх. №2357) долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення за №753 від 30.03.2022 на суму 70 000 грн, як доказ часткової сплати заявленої до стягнення суми основного боргу.
В підготовчому засіданні 18.04.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд поновив відповідачу строк для подання відзиву на позов, долучив останній до матеріалів справи, задовольнив клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 09:00 год. 11.05.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесеного протоколу судового засідання. Учасників справи про підготовче засідання 11.05.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
10.05.2022 відповідач надіслав на електронну адресу суду клопотання б/н від 10.05.2022 (вх. №2851), згідно з яким повідомив про часткову,- на суму 60 000 грн, сплату заявленої до стягнення суми основного боргу. В підтвердження наведеного долучив копії платіжних доручень за №1078 від 04.05.2022 на суму 30 000 грн та №1129 від 09.05.2022 на суму 30 000 грн.
В підготовчому засіданні 11.05.2022 позивач долучив до матеріалів справи відповідь на відзив б/н від 11.05.2022, у якій зазначив, що Договір поставки №1/КПЦ-21 від 05.01.2021 містить підпис відповідача, а печатка згідно з ст. 58-1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) не є обов'язковою. Зауважив, що в тексті Договору сторони домовилися про використання електронного підпису та програмного забезпечення "М.Е.Dос" для обміну юридично значущими документами в електронному вигляді. Для підтвердження підписання (укладення) договору, разом із позовною заявою, позивачем, як додаток, подано "відомості про електронний документ (Договір)". Додатково, для підтвердження факту підписання (укладення) договору, позивач долучив до матеріалів справи: оригінал електронного документа (Договір поставки №1/КПЦ-21 від 05.01.2021), збережений на електронному носієві інформації компакт-диску CD-R; засвідчену копію протоколу затвердження; засвідчену копію протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.05.2022 (підписувач: Собуцький О.М.), що отриманий на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України, розділ "Перевірити підпис"; засвідчену копію протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.05.2022 (електронна печатка: ТОВ "Радехівський цукор"); засвідчену копію протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.05.2022 (підписувач: Сікорський В.П.). Також позивач зауважив, що оскільки умовами укладеного правочину передбачена відповідальність покупця у вигляді сплати пені, 30% річних за користування грошовими коштами та збитків у випадку несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань, заперечення відповідача в даній частині позову є безпідставними. Окрім того, зважаючи на введений на території України воєнний стан, позивач просив суд визнати причини пропуску строку на подання відповіді на відзив поважними, поновити строк на подання відповіді на відзив та долучити останню до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 11.05.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд поновив позивачу строк для подання відповіді на відзив, долучив останню до матеріалів справи та, з метою надання відповідачу можливості ознайомитись із відповіддю на відзив, оголосив перерву до 09:30 год. 23.05.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесеного протоколу судового засідання. Про підготовче засідання 23.05.2022 представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
23.05.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.05.2022 (вх. № 3170) про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника товариства.
У підготовчому засіданні 23.05.2022, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 14:00 год. 02.06.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в підготовчому засіданні 23.05.2022 повноважного представника позивача про підготовче засідання 02.06.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача - відповідною ухвалою та телефонограмою (в матеріалах справи).
В підготовчому засіданні 02.06.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 921/120/22 до судового розгляду по суті на 09:30 год. 10.06.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09:30 год. 10.06.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
09.06.2022 відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення за № 1424 від 02.06.2022 на суму 20 000 грн, як доказ часткової сплати заявленої до стягнення суми основного боргу.
Зазначені докази долучені судом до матеріалів справи в порядку ст. 207 ГПК України.
Окрім того, 09.06.2022 відповідач звернувся до суду з клопотанням б/н від 09.06.2022 (вх. №3630) про зменшення пені. Зокрема, просив суд вдвічі зменшити розмір пені, нарахований за Договором поставки №1/КЦП-21 від 05.01.2021. В обґрунтування даного клопотання послався на введений в країні воєнний стан, який зумовлює фінансові труднощі у діяльності відповідача, прострочення оплати щодо однієї поставки, заявлення до стягнення 72 159,49 грн нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також договірне збільшення відсотків за користування чужими грошовими коштами до 30%, часткову сплату боргу в добровільному порядку під час судового розгляду справи.
В судовому засіданні 10.06.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази та оголосив перерву до 15:00 год. 16.06.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 15.06.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, посилаючись на наявні в матеріалах справи письмові докази. Поряд із цим, підтвердив факт часткового, - на суму 150 000 грн, погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, після порушення провадження у даній справі. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені заперечив. Просив суд врахувати, що порушення строків оплати за отриману продукцію відповідач допустив задовго до введення в Україні воєнного стану. Зверненню до суду з даним позовом передувало надіслання на адресу ТОВ "Агробізнес" листа-вимоги від 19.10.2021 про сплату боргу. Однак, останнім дана вимога залишена без відповіді та задоволення. Часткове погашення боргу мало місце лише після порушення провадження у даній справі. Також позивач вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами як саме введення воєнного стану вплинуло на його господарську діяльність. Окрім того, звернув увагу, що ТОВ "Радехівський цукор" теж є суб'єктом господарювання, діяльність якого залежить від порядності контрагентів.
Повноважний представник відповідача факт укладення між сторонами у справі Договору поставки №1/КПЦ-21 від 05.01.2021, шляхом накладення електронного цифрового підпису та, відповідно, виникнення правовідносин на підставі даного правочину, не заперечив. Зауважив, що станом на день проведення даного судового засідання в погашення заявленої до стягнення суми основного боргу Товариством сплачено 150 000 грн. Просить суд провадження у справі в даній частині закрити за відсутністю предмету спору. Вимоги позивача в частині заявленої до стягнення суми збитків вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Окрім того, просить суд задовольнити вказане вище клопотання Товариства б/н від 09.06.2022 та, відповідно, зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені. В обґрунтування даного клопотання, окрім наведених у ньому доводів, просив врахувати, що підприємство спеціалізується на виготовленні соціально необхідної продукції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", як Покупцем, з іншої сторони, шляхом накладення електронного цифрового підпису, укладено Договір поставки №1/КПЦ-21 (далі -Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупцю Товар, який є предметом цього Договору, відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити повну вартість поставленого Товару.
П. 2.1 Договору сторони визначили, що предметом поставки за цим Договором є: цукор білий кристалічний (ДСТУ 4623:2006), виробником якого є Постачальник; цукрова продукція торгової марки "DIAMANT" в асортименті: цукрова пудра, цукор пресований швидкорозчинний (рафінад), цукор тростиновий.
Згідно з п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору окремими партіями на підставі погодженого Постачальником замовлення від Покупця в наступному порядку:
- Покупцем в Особистому електронному кабінеті формується замовлення та направляється Постачальнику. В замовленні електронний підпис, далі - ЕП, не використовується. Сторони домовились, що поставка окремої партії Товару, яка погоджена у замовленні може бути здійснена як разово, так і частинами на підставі видаткових накладних;
- Постачальник зобов'язаний протягом 24 годин з моменту отримання замовлення розглянути його та за результатом такого розгляду: підтвердити поставку товару шляхом направлення рахунку на оплату в Особистий електронний кабінет Покупця та в "М.Е.Dос". В рахунку на оплату направленого в "М.Е.Dос" накладається ЕП Постачальника, що є підтвердженням погодження замовлення; відмовити в поставці Товару шляхом направлення в Особистий кабінет Покупця відповідного коментарю з причинами такої відмови;
- Покупець у відповідь на підтверджене замовлення в Особистому кабінеті формує Довіреність-заявку з обов'язковим зазначенням в ній усіх необхідних даних для поставки партії Товару та направляє її Постачальнику для перевірки внесених в неї відомостей. Довіреність-заявка має бути сформована Покупцем не пізніше, ніж за 2 робочих днів до відвантаження Товару зі складу.
Відповідно до п. 3.3 Договору Товар вважається поставленим з моменту отримання його Покупцем (довіреною особою). Факт отримання Товару Покупцем підтверджується видатковою накладною.
Сторони домовились, що оплата за Товар може проводитись Покупцем як на умовах передоплати так і на умовах післяплати. Ціна на окрему партію Товару формується на підставі Прайсу на Товар, актуального на момент подання замовлення Покупцем. Ціна за одиницю Товару, загальна вартість окремої партії Товару та конкретні умови оплати Товару погоджуються сторонами у рахунку на оплату, що надсилається Постачальником після отримання замовлення Покупця та фіксується у видатковій накладній, на момент відвантаження або передачі кожної окремої партії Товару або її частини від Постачальника до Покупця. Сторони погодили, що в даному випадку видаткова накладна вважається специфікацією до цього договору у розумінні ст. 266 ГК України. Загальна суму цього Договору Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого Товару, протягом дії цього Договору та узгодженої на нього ціни відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами у рамках цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або в інший незаборонений чинним законодавством спосіб. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.1-5.2, 5.4-5.5 Договору).
Згідно з п. 6.1.1, 6.2.1, 6.2.2 Договору обов'язку Постачальника передати Покупцеві Товар, визначений цим Договором, кореспондує обов'язок Покупця прийняти Товар та оплатити його вартість згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 8.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 05.01.2025, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
В п. 8.4 Договору сторони підтвердили, що даний Договір підписаний належним чином уповноваженими на це представниками сторін, при повному розумінні всіх його положень та були погоджені всі умови Договору, який не є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Даний договір був підписаний сторонами в електронному вигляді з накладенням на нього 06.01.2021 електронного цифрового підпису генерального директора ТОВ "Радехівський цукор" Сікорського В.П. Зі сторони ТзОВ "Агробізнес" Договір поставки №1/КПЦ-21 був підписаний електронним цифровим підписом директора Собуцького О.М. 05.01.2021.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГК України є предметом регулювання ГК України.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України).
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV від 22.05.2003, з наступними змінами, надалі - Закон № 851-IV.
Згідно з ст. 9 Закону № 851-IV електронний документообіг (обіг електронних документів) - це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону № 851-IV).
Ст. 6 Закону № 851-IV визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ч. 1-2 ст. 8 Закону № 851-IV).
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.08.2021, на виконання умов укладеного правочину, згідно з видатковою накладною за №5996 від 27.08.2021, на підставі сформованої Покупцем довіреності-заявки за №9 196 855 від 27.08.2021, позивач передав, а відповідач прийняв Товар (цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 17 тонн на загальну суму 384 200 грн 00 коп.
Слід зазначити, що вказана вище видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без заперечень. Факт отримання Товару за такою видатковою накладною не заперечується відповідачем ні у наданому суду відзиві на позов, ні його повноважним представником в судовому засіданні.
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 5.2 Договору) сторони передбачили, що загальна вартість окремої партії Товару та конкретні умови оплати Товару погоджуються сторонами у Рахунку на оплату.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку на оплату за №2563 від 27.08.2021 сторони погодили порядок оплати «на умовах після оплати в термін до 30.08.2021».
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого за вказаною вище видатковою накладною товару не виконав, що і слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений на виконання умов укладеного правочину, згідно з видатковою накладною за №5996 від 27.08.2021, товар становила 384 200 грн 00 коп.
Поряд із цим, судом встановлено, що 30.03.2022 згідно з платіжним дорученням за №753 на суму 70 000 грн, 04.05.2022 згідно з платіжним дорученням за №1078 на суму 30 000 грн, 09.05.2022 згідно з платіжним дорученням за №1129 на суму 30 000 грн та 02.06.2022 згідно з платіжним дорученням за №1424 на суму 20 000 грн відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 150 000 грн «за цукор згідно рахунку №2563 від 27.08.2021».
Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Агробізнес" перед ТзОВ "Радехівський цукор" за поставлений згідно Договору поставки №1/КЦП-21 від 05.01.2021 та видаткової накладної за №5996 від 27.08.2021 Товар становить 234 200 грн.
Відповідач факт отримання товару на загальну суму 384 200 грн 00 коп. та його часткову (на загальну суму 150 000 грн) оплату не заперечив. Доказів добровільної та повної оплати суми боргу до матеріалів справи не надав.
За даних обставин, обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений Товар в сумі 234 200 грн.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 150 000 грн 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Окрім того, предметом судового розгляду у даній праві є вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 792,53 інфляційних втрат, 31 357,04 грн пені, 53 366,96 грн 30 % річних та 50 209,16 грн збитків.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 610, 611 ЦК України).
В силу ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
П. 7.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору, винна Сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 259 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовилися, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку (п. 7.6 Договору).
На підставі наведених вище норм чинного законодавства, умов укладеного правочину, зважаючи на допущене відповідачем порушення строків оплати вартості отриманого за видатковою накладною №5996 від 27.08.2021 Товару, визначений у рахунку на оплату за №2563 від 27.08.2021 термін проведення розрахунків - до 30.08.2021, позивачем за період з 30.08.2021 по 14.02.2022 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 31 357 грн 04 коп.
Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.
Підставами для застосування до сторін правовідносин ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано передбачений ст. 536, 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П. 7.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування грішми за кожен день прострочення у розмірі 30% річних від простроченої суми.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства, умов укладеного правочину, зважаючи на допущене відповідачем порушення строків оплати вартості отриманого за видатковою накладною №5996 від 27.08.2021 Товару, визначений у рахунку на оплату за №2563 від 27.08.2021 термін проведення розрахунків, позивачем за період з 30.08.2021 по 14.02.2022 нараховано та заявлено до стягнення 30% річних в загальній сумі 53 366 грн 96 коп.
Також на підставі наведених вище норм чинного законодавства, зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті вартості отриманогоза видатковою накладною №5996 від 27.08.2021 Товару, визначений у рахунку на оплату за №2563 від 27.08.2021 термін проведення розрахунків,позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки в сумі 18 792 грн 53 коп., які нараховані за період з вересня 2021 року по січень 2022 року (включно).
Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань "господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".
Судом розглянуто проведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 30 % річних та інфляційних втрат та з врахуванням визначеного у рахунку на оплату за №2563 від 27.08.2021 терміну проведення розрахунків, в межах визначених позивачем періодів нарахування, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.
Згідно з проведеним судом перерахунком нарахування пені в сумі 31 357 грн 04 коп., 30% річних в сумі 53 366 грн 96 коп. за період з 30.08.2021 по 14.02.2022, а також інфляційних втрат в сумі 18 792 грн 53 коп. за період з вересня 2021 року по січень 2022 року є обґрунтованим та правомірним.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені, суд відзначає таке.
Згідно з ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За даних обставин, зважаючи на те, що:
- обов'язок по оплаті вартості отриманого товару у відповідача виник ще 30.08.2021, тобто задовго до введення на території України воєнного стану;
- відповідачем не надано у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища підприємства, які б могли свідчити про неможливість, існування об'єктивних перешкод своєчасного виконання зобов'язання;
- часткова сплата заборгованості мала місце лише після звернення позивача до суду з даним позовом;
- в обґрунтування своїх доводів та заперечень відповідач не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення;
- нарахована позивачем пеня не є надмірно великою порівняно із заявленою до стягнення сумою основного боргу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Таким чином, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 53 366 грн 96 коп., пені в сумі 31 357 грн 04 коп. та інфляційних втрат в сумі 18 792 грн 53 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 209 грн 16 коп. збитків, суд зазначає таке.
Вимогу про стягнення збитків позивач обґрунтовує п. 7.5 Договору, відповідно до якого Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Покупцем: 10 (десять) відсотків неоплаченої вартості Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).
Разом із тим, поняття збитків, порядок їх стягнення регулюється ГК України та ЦК України.
Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Крім того. ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущено вигоду).
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки контрагента.
При цьому ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, нанесених порушенням зобов'язання, доводиться кредитором.
Таким чином, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.
Слід зазначити, що раніше ч. 5 ст. 225 ГК України передбачала, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Поряд із цим, на час укладення договору зазначену норму права виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" № 289-VIII від 07.04.2015.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов'язання, суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.
Суд зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість нарахування у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання штрафу (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
За даних обставин, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 50 209 грн 16 коп., які нараховані на підставі п. 7.5 Договору, слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій ТзОВ"Агробізнес", витрати по сплаті судового збору в сумі 7 315 грн 75 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (487 716,53 грн), без врахування сплачених відповідачем під час розгляду справи сум.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор”, проспект Юності, буд. 39, с. Павлів, Червоноградський район, Львівська область, 80250, ідентифікаційний код 36153189, 234 200 грн 00 коп. основного боргу; 31 357 грн 04 коп. пені, 53 366 грн 96 коп. 30% річних, 18 792 грн 53 коп. інфляційних втрат та 7 315 грн 75 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 150 000 грн 00 коп. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
4. В задоволенні решти частини позову відмовити.
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.
Повне судове рішення складено 17.06.2022
Суддя І.М. Гирила