09.06.2022м. СумиСправа № 920/1296/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1296/22 в порядку загального позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (вул. Грабовського, буд. 14, с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область, 42450, ідентифікаційний код 30841323),
про стягнення 2 186 030,00 грн,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 в сумі 2 186 030,00 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 06.12.2021 у справі № 920/1296/21 судом постановлено ухвалу, якою позовну заяву б/н б/д (вх. № 4255 від 30.11.2021) фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) залишено без руху; встановлено фізичній особі-підприємцю Яременко Борису Андрійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду: доказів доплати судового збору в сумі 0,45 грн у встановленому законодавством розмірі та доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення із зазначенням додатків, що надсилаються.
Копію ухвали суду від 06.12.2021 отримано позивачем 13.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте відділенням поштового зв'язку на адресу суду.
22.12.2021 до суду позивачем подано лист з додатками б/н від 16.12.2021 (вх. № 10458 від 22.12.2021) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого позивачем надано на усунення недоліків позовної заяви докази доплати судового збору в сумі 0,45 грн у встановленому законодавством розмірі та докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення із зазначенням додатків, що надсилаються.
Ухвалою від 28.12.2021 у справі № 920/1296/21 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1296/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 17.02.2022, 11:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 Господарського процесуального кодексу України - до 11.02.2022.
24.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив від 19.01.2022 № 19/01 (вх. № 528/22 від 24.11.2021), відповідно до якого останній проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що надана позивачем копія рахунку на оплату та повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути належним доказом надсилання позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату.
02.02.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив від 31.01.2022 б/н (вх. № 851), де відповідач заперечує проти доводів відповідача заперечує та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 17.02.2022 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/1296/21 та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 17.03.2022, 10:30.
Водночас, судове засідання по суті, призначене на 17.03.2022, 10:30, не відбулось у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій території Сумської області.
22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.
Ухвалою від 10.05.2022 у справі № 920/1296/21 судом постановлено призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 09.06.2022, 15:00.
30.05.2022 позивачем надіслано до суду надійшло клопотання від 20.05.2022 б/н (вх. № 1950/22) про розгляд справи без його участі.
Представники учасників справи в судове засідання по суті 09.06.2022 не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином 17.05.2022, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду відділенням поштового зв'язку.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
26.03.2018 між сторонами у справі укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № 26/18 (далі - договір). Зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору.
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язується передати відповідачеві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку з екіпажом для розкидання добрив, культивації та посіву на земельних ділянках, що перебувають у користуванні відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти техніку позивача та сплачувати орендну плату за її використання та перевезення.
Пунктом 3.2 договору визначено, що передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за наявності.
Відповідно до пункту 5 договору розмір орендної плати за користування технікою визначається за домовленістю сторін та вказується у додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Орендна плата сплачується відповідачем на умовах та у строки, узгоджених сторонами, які наведено в додатках, що є невід'ємними частинами цього договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, на підставі рахунків, які надаються позивачем.
За фактом передачі техніки в оренду сторони складають (підписують та скріплюють печатками) акт приймання-передачі наданих послуг з оренди техніки протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди, передбаченого в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору.
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків.
Під банківським днем у цьому договорі розуміється будь-який день (за винятком, неділі чи офіційного неробочого дня), коли працюють банки, що обслуговують сторони.
Порядок використання амортизаційних відрахувань визначається у відповідності до чинного законодавства.
Отримання відповідачем від позивача відповідного рахунку (рахунок-фактури, інвойсу, іншого документу до сплати тощо) не є обов'язковою передумовою здійснення оплати попередньої плати за договором. У випадку виставлення до сплати відповідного документи позивач зобов'язується вказати у ньому реквізити цього договору та не відступати від його положень.
Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.
Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до акту № 1 СХТ від 25.04.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) сільськогосподарську техніку.
Відповідно до акту № 2 СХТ від 30.10.2018 приймання-передачі до договору № 26/18 оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 позивач прийняв, а відповідач передав з оренди (строкового платного користування) сільськогосподарську техніку.
За актом приймання-передачі наданих послуг з оренди сільськогосподарської техніки від 30.10.2018 сторони засвідчили надання послуг в повному об'ємі з оренди сільськогосподарської техніки. Загальна вартість послуг становить 2 186 030,00 грн. Сторони також визначили у цьому акті про відсутність претензій одна до одної.
Позивачем направлено на адресу відповідача рахунок на оплату за договором № 26/18 від 26.03.2018 оренди сільськогосподарської техніки у сумі 2 186 030,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором щодо надання сільськогосподарської техніки в оренду ним виконано в повному обсязі, проте, відповідачем порушені умови укладеного договору щодо оплати вартості наданих послуг оренди.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності,
Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 286 ГК України передбачено обов'язок орендаря сплатити орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов'язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов'язків, що випливають з договору.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Ураховуючи вищенаведені обставини, а також те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з вартості послуг оренди в сумі 2 186 030,00 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 повністю підтверджується матеріалами цієї справи та не спростовується відповідачем, а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 2 186 030,00 грн, визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 32 790,45 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (вул. Грабовського, буд. 14, с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область, 42450, ідентифікаційний код 30841323) на користь фізичної особи-підприємця Яременка Бориса Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за договором оренди сільськогосподарської техніки від 26.03.2018 № 26/18 в сумі 2 186 030,00 грн (два мільйона сто вісімдесят шість тисяч тридцять гривень нуль копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 32 790,45 грн (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто гривень сорок п'ять копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17 червня 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа