"17" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/607/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081221)
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 158 935,80 грн.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 158 935,80 грн.
Ухвалою суду від 11.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі документами.
Позовні вимоги із посиланням на статтю 526, 610, 611, 909 Цивільного кодексу України, статтю 307 Господарського кодексу України, статті 6, 41, 116, 130, 133 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обґрунтовані порушенням Відповідачем встановлених строків доставки вантажу.
26.04.2022 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву № ню-14/628 (вх. № 6906/22) в якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 25 980,00 грн., як безпідставно заявлених.
Відповідач зазначає, що з Акту загальної форми від 20.01.2021 № 30753 вбачається, що 20.10.2021 в процесі перевезення вантажу у вагонах № 66243031, № 67844372, № 67886440, № 62089917, № 60596111, № 68719707, № 53811345 (за накладною № 47377486) та у вагонах № 59127068, № 58805243, № 59138883, № 58835679, № 58834961, № 59134528, № 58832551, № 58821232, № 58820911 (за накладною № 47377353) мала місце тимчасова перерва в перевезенні не з вини залізниці внаслідок введення карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та наявності конвекційних заборон.
В зв'язку із зазначеною перервою в перевезенні строк доставки вантажів у вищезазначених вагонах за накладними було збільшено на 2 доби.
Крім того, у вищевказаному відзиві міститься заява Відповідача в якій він із посиланням на статтю 551 Цивільного кодексу України просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 95 %, оскільки АТ «Укрзалізниця» знаходиться у скрутному економічному стані через військову агресію російської федерації, а матеріали справи № 916/607/22 не містять доказів, що Позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
06.05.2022 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив (вх. № 7551/22).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд
Згідно із частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно частин першої, третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України, зокрема, встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Судом встановлено, що у період жовтня 2021 року Відповідачем здійснено перевезення вантажу, призначенням на станцію Берегова Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу ДП «МТП «Южний» за накладними № 47282165, № 47377486, № 47377353 та досилочною накладною № 40415143.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до календарних штемпелів на накладних, вагони доставлені АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” із порушенням встановленого терміну доставки внаслідок чого у Відповідача виникло зобов'язання сплатити штраф Позивачу в сумі 158 935,80 грн. Судом перевірено правильність розрахунку суми штрафу наданого Позивачем.
Суд не приймає довід Відповідача про те, що затримка вантажу була через введення карантину з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, яким встановлено: «Установити з 12.03.2020 на усій території України карантин, заборонивши: Відвідування закладів освіти її здобувачами; Проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників)». Отже вказана постанова на яку посилається Відповідач не містить обмежень з навантаження та перевезення вантажів залізничним транспортом України у вказаний період. А підстав для збільшення терміну доставки вантажів, виходячи з вимог пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, а саме: виконання митних процедур, тимчасові перерви не звини залізниці, ветеринарного огляду та напування тварин, вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження, інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача, судом не вбачається.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.
Слід також зауважити, що в постанові від 18.10.2019 по справі № 910/1526/19, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України.
Крім того, слід зазначити, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу викладена в постановах Верховного Суду у справах, зокрема: № 905/725/17, № 905/1180/17, № 905/1243/17, № 905/64/18, № 910/16925/18, № 905/1742/18.
Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно із якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Враховуючи інтереси сторін, незначність прострочення виконання Відповідачем доставки вантажу, ступень виконання зобов'язання, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, суд вважає за можливе зменшити суму штрафу до 119 201,85 грн.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в розмірі 119 201,85 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві Позивачем зазначено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які він очікує понести, зокрема на правову допомогу в розмірі 9 859,00 грн.
Судом встановлено, що 30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” та Позивачем укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - Договір від 30.03.2018).
Відповідно до пунктів 1.1, 5.3 Договору від 30.03.2018 клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюються клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих Адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі Актів наданих послуг (Актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих Адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (Акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із Актом приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180330/ЦГЗК від 30.03.2018 Адвокатським об'єднанням надано Позивачу послуг на загальну суму 4 426,50 грн.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.02.2020 № 755/9215/15-ц.
Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, та покласти на відповідача у розмірі 4 426,50 грн.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафу покладається на Відповідача без врахування зменшення такого розміру.
Керуючись частиною третьою статті 551, частиною другою статті 908, частинами першою, третьою статті 909 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, статті 6, 41, 116 Статуту залізниць України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) 119 201,85 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті одна гривня 85 коп.) - штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.), та 4 426,50 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 50 коп.) витрат на правову допомогу.
3. Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” в частині стягнення штрафу в розмірі 39 733,95 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 17 червня 2022 р.
Суддя Ю.А. Шаратов