"14" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3335/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Рибки Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/3335/21:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” (код - 14289688), в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код - 26472133)
Відповідач: Військова академія (м. Одеса) (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10; код - 24983020)
про стягнення 260933,75 грн.
з підстав заборгованості за послуги водовідведення
За участю представників сторін:
від позивача: Масіна В.П.
від відповідача: Гуцалюк Р.С.
СУТЬ СПОРУ: 02.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової академії (м. Одеса) про стягнення 260933,75 грн. заборгованості за послуги водовідведення
04.11.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, визнав явку представників позивача та відповідача обов'язковою і встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.12.2021 року суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального провадження зі стадії відкриття провадження по справі.
Ухвалою від 01.02.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив, пославшись на те, що всі підписані між сторонами Акти приймання-надання послуг водовідведення Відповідачем сплачені повністю.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з відсутністю предмету спору Ухвалою від 14.06.2022р. суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 207142,41 грн.
06.09.2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) № 101/21с. Згідно дислокації об'єкти Відповідача розташовані за адресами: м. Одеса, Фонтанська дорога, 10 (Академія, гуртожиток), Фонтанська дорога, 4 (гуртожитки).
У відповідності з преамбулою Договору позивач та відповідач зобов'язалися керуватися “Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 (Правила № 190), Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
Відповідно до п. 8.1. цей договір набув чинності з дати підписання та діяв до 31.12.2021, але у будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водовідведення цей Договір діяв до повного погашення заборгованості за ним.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору кількість стічних вод, що скидаються Відповідачем до системи каналізації Позивача визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі Відповідача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію філією “Інфоксводоканал”. Показники засобів обліку передаються для розрахунків до Позивача у формі звіту щомісячно з 10-го числа до передостаннього робочого дня поточного місяця (можлива передача звіту за допомогою факсу, послуги особового кабінету на сайті Позивача через мережу інтернет).
Пунктом 3.9 Договору встановлено, що кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної Відповідачем з водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показників водолічильників або згідно показників засобів обліку стічних вод (якщо такі встановлені), опломбованих і зареєстрованих філією “Інфоксводоканал”.
Також згідно з Правилами № 190, Договором позивач надавав відповідачу послуги з водовідведення зливових стоків.
Пунктом 3.10 Договору встановлено, що щомісячний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території відповідача, у мережі водовідведення, які розташовані на території відповідача, у мережі водовідведення позивача, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулами, згідно пунктів 4.10, 4.11, 4.12 Правил № 190, з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.
Відповідно до умов Договору, п. 4.10 Правил № 190 в редакції чинній у період виникнення боргу, ДБН В.2.5-75:2013 “Каналізація. Зовнішні мережі та споруди”, ДСТУ 3013-95 Гідросфера “Правила контролю за відведенням дощових і снігових вод з територій міст і промислових підприємств” розрахунок водовідведення зливових стоків за період з 01.04.2021 по 01.10.2021 здійснений Позивачем з урахуванням щомісячних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за період з квітня 2021 по жовтень 2021, акту № 3187 від 02.09.2019, а також за тарифами, затвердженими Постановою НКРЕКП №2499 від 16.12.2020. Відповідно до акту № 3187 від 02.09.2019 площа забудови за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10 складає - 1,33 га, з неї площа вдосконалених покриттів: асфальт - 0,4944 га, декоративна плитка - 0,1756; система водовідведення - загальносплавна.
Розрахунок об'ємів водовідведення зливових стоків проводиться за формулою відповідно до п. 7.3 Держстандарту' 3013-95 „Гідросфера” „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств”, що затверджені Наказом Держстандарту України №58 від 23.02.1995р. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств.
Згідно з умовами Договору, розрахунок заборгованості за послуги водовідведення за період з 01.04.2021 по 01.10.2021 здійснювався Позивачем за поданими Відповідачем звітами про водопостачання за квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021, серпень 2021, вересень 2021, а також за тарифами затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.12.2020 №2499.
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач не сплачував в повному обсязі за надані послуги, внаслідок чого у нього за період з 01.04.2021 року по 01.10.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 53791,34 грн.
Заперечення представника відповідача обґрунтовані повною сплатою Відповідачем всіх підписаних між сторонами справи Актів приймання-надання послуг водовідведення.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не і допускається.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позов ґрунтується на порушенні Відповідачем умов Договору, укладеного з Позивачем, а саме договору від 06.09.2021 про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) № 101/21с, згідно дислокації об'єкти Відповідача розташовані за адресами: м. Одеса, Фонтанська дорога, 10 (Академія, гуртожиток), Фонтанська дорога, 4 (гуртожитки).
Суд звертає увагу на домовленість сторін Договору щодо суми договору та порядку розрахунків (розділ 4 Договору).
Так, відповідно до п. 4.3. Договору оплата послуг проводиться щомісячно до 30 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Позивача.
Згідно п. 4.4. Договору - Споживач (Відповідач по справі) отримує рахунок за надані послуги водовідведення до 20 числа поточного місяця. Разом з рахунком надається Акт приймання-надання послуг водовідведення, який підписується представниками двох сторін. Згідно рахунку та Акту приймання-надання Споживач протягом десяти банківських днів повинен провести оплату за надані Водоканалом (Позивач по справі) послуги водовідведення.
Отже, за умовами Договору підставою для сплати за надані Позивачем послуги є наданий разом з рахунком Акт приймання-надання послуг водовідведення, який Позивач повинен був направити Відповідачу одночасно з рахунком на оплату.
Тобто, саме Позивач на підставі показників засобів обліку, встановлених на мережі Відповідача і відповідних звітів останнього про водопостачання, а також на підставі розрахунків водовідведення зливових стоків за певні періоди, здійснених Позивачем з урахуванням щомісячних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів та площ забудови Відповідача - повинен був скласти акти приймання-передачі послуг з водовідведення і водовідведення зливових стоків.
До матеріалів справи додані копії таких актів на загальну суму 549527,14 грн.
Також до матеріалів справи додані копії платіжних доручень (т.1 а.с. 72-77, 91-93, 115-126, 142-156), що підтверджують здійснення оплати по вищевказаним актам на користь Позивача - у повному обсязі.
Що стосується рахунків, які за твердженням Позивача не були оплачені Відповідачем, то суд зазначає:
- по-перше, в матеріалах справи відсутні докази направлення цих рахунків Відповідачу;
- по-друге, на суми, зазначені в цих рахунках - відсутні акти приймання-надання послуг водовідведення. Як зазначалось вище, саме рахунки та акти приймання-передачі, відповідно до п.4.4.договору, були підставою для оплати за надані послуги водовідведення.
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В ч. 1 ст. 77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, ГПК України окремо регламентує Достовірність доказів та Вірогідність доказів:
- достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78).
- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79).
Крім того, відповідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на думку суду, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів порушення з боку Відповідача умов укладеного між ним Договору, та, як наслідок, доказів існування заявленої до стягнення суми боргу.
На підставі викладеного у задоволені позову слід відмовити, з покладенням на позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 207142,41 грн. ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2022р. - закрито
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України
Повний текст рішення складено 17 червня 2022 р.
Суддя О.А. Демешин