вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3215/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у судовому засіданні
заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ
про визнання грошових вимог
у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Учасники справи у судове засідання не з'явились
Ухвалою Господарського суду Київської області (далі - суд) від 14.02.2022, зокрема: відкрито провадження у справі №911/3215/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця); введено процедуру реструктуризації боргів строком на 120 днів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс); призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Кравченка Романа Сергійовича (свідоцтво №1988 від 22.12.2020); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та вирішено інші процесуальні питання у справі.
У свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 119 Кодексу офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, абз. 1 ч. 9 ст. 39 Кодексу встановлено, що з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
На виконання зазначеного положення, 14.02.2022 суд, за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», сформував відповідне оголошення про відкриття провадження про неплатоспроможність боржниці, офіційне оприлюднення якого здійснено 15.02.2022 за №68447.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, зокрема, ст.45 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, граничним строком для подання відповідних заяв є 17.03.2022 (включно).
Водночас, абз. 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
29.04.2022 (після закінчення, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу, строку) засобами поштового зв'язку до суду звернулось Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», заявник) із заявою б/н від 28.04.2022 (вх. №4769/22 від 04.05.2022) про визнання грошових вимог до боржниці у розмірі 398 794,82грн, з яких: 304 985,31грн - заборгованість за кредитом; 93 809,51грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Так, ухвалою суду від 23.05.2022, зокрема, після усунення АТ «Альфа-Банк» недоліків своєї заяви, останню прийнято та призначено до розгляду у судове засідання на 13.06.2022.
У свою чергу, із матеріалів справи вбачається, що на виконання положень ч. 1 ст.122 Кодексу керуючий реструктуризацією розглянув відповідну заяву АТ «Альфа-Банк» та визнав грошові вимоги заявника у повному обсязі (т. 7 а.с. 76-77).
Водночас, від боржника заперечень щодо заявлених грошових вимог заявника не надходило.
У судове засідання боржниця не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце засідання була проінформована належним чином та своєчасно (т. 2 а.с. 41). Водночас, явка вказаної особи обов'язковою не визнавалась, а тому, ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути відповідну заяву без участі ОСОБА_1 .
Разом із цим, у судове засідання також не з'явились представник заявника та керуючий реструктуризацією, проте, надіслали на електронну пошту клопотання (вх. №6451/22 від 09.06.2022; вх. №6599/22 від 10.06.2022) про проведення засідання без їх участі, які суд у відповідності до ст. 42 ГПК України вбачає за можливе задовольнити.
Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
У свою чергу, обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №916/4644/15).
Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу, докази відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України повинні бути:
належними - на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, розглянувши відповідну заяву АТ «Альфа-Банк» із вимогами до боржника, а також документи, що її підтверджують, судом встановлено наступне.
1. 08.07.2022 ОСОБА_1 (позичальник) підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №500834913 відповідно до якої, позичальник, зокрема, запропонував АТ «Альфа-Банк» (банк) укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб із такими умовами: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 321 896,77грн; процентна ставка, %річних - 32,00%, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60міс. У п. 3 вказаної оферти позичальник просив надати кредит для погашення заборгованості за кредитним договором №501245311 від 13.03.2020 (т. 2 а.с. 4).
У цей же день, позичальником та банком підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в банку (т. 2 а.с. 5).
За таких обставин, «Альфа-Банк» видано ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, із змісту якого вбачається, що боржниці надаються кредитні кошти у розмірі 321 896,77грн на споживчі цілі на строк 60 місяців із процентною ставкою 32,00%. Відповідно до графіку платежів, який є додатком до угоди про надання кредиту №500834913 від 08.07.2020, боржниця зобов'язана погашати кредит частинами до 09 числа кожного місяця із дати надання кредиту по 10 813,34грн, що включає в себе тіло кредиту та відсотки за його користування (т. 2 а.с. 6, 8).
Так, 09.07.2020 АТ «Альфа-Банк» перераховано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 321 896,77грн, що підтверджується меморіальним ордером №181414 від 09.07.2020 (т. 2 а.с. 12).
У свою чергу, боржницею повернуто частину кредитних коштів, зокрема, у сумі 16 911,46грн, про що свідчить відповідна банківська виписка по особовим рахункам за період з 08.07.2020 по 04.04.2022 (т. 2 а.с. 15-18). Залишок становить 304 985,31грн.
1.1. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити; споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Водночас, розділом ІІ Закону України «Про споживче кредитування» передбачено інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню.
Так, згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (абз. 1,2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
На виконання зазначених вимог законодавства АТ «Альфа-Банк» як кредитодавець, надав ОСОБА_1 як споживачу, паспорт споживчого кредиту із зазначенням у ньому відповідної інформації щодо умов кредитування у вказаній банківській установі. У свою чергу, боржниця ознайомилась із вказаною інформацією 08.07.2020, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За змістом ст. 13 вищевказаного Закону договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
У свою чергу, ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем з надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначалось вище, АТ «Альфа-Банк» виконав свій переддоговірний обов'язок щодо ознайомлення ОСОБА_1 із умовами кредитування шляхом надання боржниці відповідного паспорту кредиту.
Водночас, будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України на підтвердження того, що між заявником та боржницею був укладений у письмовій формі договір про споживчий кредит та як наслідок один із його примірників переданий ОСОБА_1 АТ «Альфа-Банк» до своєї заяви не долучено.
Ураховуючи зазначені обставини у своїй сукупності, зважаючи на відсутність відповідного правочину, у суду немає правових підстав стверджувати, що між сторонами виникли договірні відносини у сфері споживчого кредитування.
1.2. Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом, АТ «Альфа-Банк» перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 321 896,77грн, що підтверджується відповідним меморіальним ордером.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зважаючи на та те, що заявник вчинив на користь боржниці відповідну дію (передав грошові кошти), суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 виникає зустрічне зобов'язання із повернення таких коштів.
Як зазначалось вище, боржницею повернуті АТ «Альфа-Банк» кредитні кошти, зокрема, у розмірі 16 911,46грн, а відтак, залишок становить 304 985,31грн (321 896,77 - 16 911,46 = 304 985,31).
Ураховуючи зазначене та те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ «Альфа-Банк» у повному обсязі не повернуті, що свідчить про порушення прав заявника, суд дійшов висновку, що вказана особа вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржницею обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №910/9788/19).
Підсумовуючи викладене, грошові вимоги АТ «Альфа-Банк» до боржниці у розмірі 304 985,31грн є такими, що підлягають визнанню.
1.3. Разом із цим, заявник просить визнати кредиторські вимоги у розмірі 93 809,51грн - 32% річних за користування кредитом. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.
Як зазначалось вище, АТ «Альфа-Банк» не доведено, у встановленому ГПК України, порядку наявність між сторонами договірних відносин у сфері споживчого кредитування та як наслідок факту домовленості із боржником умов сплати відсотків за користування кредитними коштами.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання кредиторських вимог у розмірі 93 809,51грн.
Відповідно до ч.4 ст. 45 Кодексу для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 74, 76-79, 86, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 45 Кодексу, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код 23494714) б/н від 28.04.2022 (вх. №4769/22 від 04.05.2022) про визнання кредиторських вимог до боржниці - задовольнити частково.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (із правом дорадчого голосу) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 304 985,31грн - основне зобов'язання.
Грошові вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у розмірі 93 809,51грн - відхилити.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі №911/3215/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у розмірі 4 540,00грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 16.06.2022 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 16.06.2022.