ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2022Справа № 910/14643/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»
до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж»
про стягнення 104 029,27 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
07.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» про стягнення 104029,27 грн, з яких 67815,36 грн основного боргу, 5510,00 грн пені, 21192,30 грн штрафу, 9511,61 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за Договором оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 67815,36 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5510,00 грн пені, 21192,30 грн штрафу, 9511,61 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14643/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14643/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 39), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення пошитого відправлення та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14643/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.12.2019 між Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Укренергомонтаж» (орендар) укладено Договір оренди №КБ/20-0021 нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, склад, загальна площа та цільове призначення якого визначаються сторонами в акті приймання-передачі майна (Додаток №1), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 10.
Відповідно до п. 1.4 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно.
Згідно з п. 2.1 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 орендар вступає у строкове платне користування майном від дати укладення сторонами акту приймання-передачі майна в оренду і користується ним протягом встановленого цим договором строку (терміну).
Згідно з п. 3.1 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно з узгодженим з орендарем розміру щомісячного платежу за оренду майна та складається з плати за користування майном (орендна плата) та відшкодування витрат орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) об'єкту, пропорційно площі майна, переданого в оренду.
Як вбачається з п. 3.4 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць оренди не пізніше 10-го числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше 5-го числа поточного місяця повинен отримувати у орендодавця.
Згідно з п. 10.1 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 договір діє до 30.11.2020 включно.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за Договором оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 67815,36 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5510,00 грн пені, 21192,30 грн штрафу, 9511,61 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі від 01.12.2019 позивач передав у строкове платне користування відповідачу майно (приміщення, перелік яких наведений в акті), загальною площею 78,49 кв.м. на умовах Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Додатком №2 до Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 сторони погодили, що місячний розмір орендної плати становить 16953,84 грн.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач отримав у строкове платне користування об'єкт оренди 01.12.2019, та відсутність в матеріалах справи доказів повернення об'єкта оренди з користування відповідача, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем відповідачу орендної плати за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви).
Таким чином, загальний розмір орендної плати за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року становить 84769,20 грн.
Як вбачається з п. 3.4 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць оренди не пізніше 10-го числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше 5-го числа поточного місяця повинен отримувати у орендодавця.
З розрахунку суми основного боргу, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що відповідачем 30.04.2020 було сплачено орендну плату у розмірі 16953,84 грн. (шляхом зарахування сплаченого орендарем завдатку).
Таким чином, оскільки за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року загальний розмір орендної плати становить 84769,20 грн, тоді як відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 16953,84 грн, у відповідача виникла заборгованість у сумі 67815,36 грн.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 67815,36 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» за Договором оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 у сумі 67815,36 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» суми основного боргу у розмірі 67815,36 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5510,00 грн, а саме: 1102,00 грн пені за прострочення сплати орендної плати за грудень 2019 року (за період з 16.12.2019 по 28.12.2019); 1102,00 грн пені за прострочення сплати орендної плати за січень 2020 року (за період з 16.01.2020 по 28.01.2020); 1102,00 грн пені за прострочення сплати орендної плати за лютий 2020 року (за період з 16.02.2020 по 28.02.2020); 1102,00 грн пені за прострочення сплати орендної плати за березень 2020 року (за період з 16.03.2020 по 28.03.2020); 1102,00 грн пені за прострочення сплати орендної плати за квітень 2020 року (за період з 16.04.2020 по 28.04.2020).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.2 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення здійснення орендних платежів з 16.12.2019 по 28.04.2020, суд зазначає, що застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені перевищує той розмір, який установлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За розрахунком суду (в межах заявлених позивачем періодів нарахування) обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 689,72 грн. (розрахунок виконано з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення).
Таким чином, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» пені у розмірі 5510,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 689,72 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 21192,30 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п. 9.2 Договору оренди №КБ/20-0021 від 01.12.2019 зазначено, що у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу.
Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» штрафу у розмірі 21192,30 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9511,61 грн, а саме: інфляційні втрати у розмірі 1902,04 грн, нараховані за період з грудня 2019 року по травень 2021 року за прострочення сплати орендної плати за грудень 2019 року; інфляційні втрати у розмірі 1939,83 грн, нараховані за період з січня 2020 року по травень 2021 року за прострочення сплати орендної плати за січень 2020 року; інфляційні втрати у розмірі 1902,12 грн, нараховані за період з лютого 2020 року по травень 2021 року за прострочення сплати орендної плати за лютий 2020 року; інфляційні втрати у розмірі 1958,86 грн, нараховані за період з березня 2020 року по травень 2021 року за прострочення сплати орендної плати за березень 2020 року; інфляційні втрати у розмірі 1808,76 грн, нараховані за період з квітня 2020 року року по травень 2021 року за прострочення сплати орендної плати за квітень 2020 року.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості в частині нарахування інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за квітень 2020 року (позивач нараховує інфляційні втрати за період з квітня 2020 року по травень 2021 року), оскільки сам позивач у розрахунку заборгованості вказує, що орендна плата за квітень 2020 року була сплачена 30.04.2020 (шляхом зарахування завдатку).
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 7838,48 грн.
Отже, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» інфляційних втрат у розмірі 9511,61 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 7838,48 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 39; ідентифікаційний код: 16403289) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 23; ідентифікаційний код: 33298371) суму основного боргу у розмірі 67815 (шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн 36 коп., пеню у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн 72 коп., штраф у розмірі 21192 (двадцять одна тисяча сто дев'яносто дві) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 7838 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн 31 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 17.06.2022.
Суддя М.Є.Літвінова