ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2022Справа № 910/19133/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" (м. Київ)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
про визнання дій протиправними,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Безвершенко О.О.
Від відповідача: Оксень А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання дій відповідача щодо закупівлі залізобетонних виробів, а саме залізобетонних опор (стійок), в афілійованих підприємств ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" поза процедурою публічних закупівель без застосування електронної системи публічних закупівель ProZorro за рахунок державного бюджету України протиправними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.21. відкрито провадження у справі №910/19133/21, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.21.
16.12.21. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
20.12.21. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості, безпідставності та відсутності порушених прав позивача
20.12.21. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
21.12.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.02.22.
05.01.22. від позивача надійшли пояснення на відзив.
03.02.22. судом без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.22.
Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 01.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.
Ухвалою від 20.04.22. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 07.06.22.
27.05.22. до суду надійшла заява відповідача про участь його представника в судовому засіданні, призначеному на 07.06.22., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 30.05.22. заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь його представника у судовому засіданні 07.06.22. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі EasyCon задоволено.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.06.22. представник позивача підтримав свої позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.06.22. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд100" виготовляє вироби з бетону для будівництва, а саме, залізобетонні конструкції.
За доводами позивача, він належним чином подає податкову звітність, чисельність працівників підприємства складає 30 осіб; у виробництві використовується сировина, придбана у найбільших в Україні постачальників, вироблена продукція сертифікована.
Як вказує позивач, єдиним акціонером АТ "Укрзалізниця" є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює управління корпоративними правами держави.
Відповідач фактично є державним холдингом, до складу якого входять:
1. АТ "Українська залізниця" - материнська компанія;
2. ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - 100% (частка материнської компанії);
3. ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" - 100% (частка материнської компанії);
4. ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" - 100% (частка материнської компанії);
5. ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод" - 100% (частка материнської компанії);
6. ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" - 100% (частка материнської компанії);
7. ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" - 100% (частка материнської компанії);
8. ПрАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" - 100% (частка материнської компанії);
9. ТОВ "УЗ Карго Вагон" - 100% (частка материнської компанії);
10. ТОВ "Збут Енерджи ЛТД" (разом з дочірнім підприємством) - 100% (частка материнської компанії);
11. ПрАТ "СК "Таст-Гарантія" - 65,62% (частка материнської компанії);
12. ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" - 50,0046% (частка материнської компанії).
АТ "Українська залізниця" здійснює перевезення вантажів і пасажирів залізничним транспортом в межах України за державними регульованими цінами. При цьому, деякі послуги, пов'язані з перевезеннями, надаються за ринковими цінами. Водночас у процесі діяльності відповідач надає широкий спектр допоміжних послуг та робіт, виробляє та реалізує продукцію за нерегульованими державою цінами.
Позивач зазначає, що важливим елементом забезпечення сталої діяльності зазначеного холдингу є постійна взаємодія з державою, яка є єдиним акціонером відповідача. Завдяки взаємодії з Урядом та іншими державними органами було отримано результати, які матимуть позитивний вплив на діяльність зазначеного холдингу в майбутньому.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено пряме бюджетне фінансування для вказаної вище групи компаній у розмірі 4.025.879 тис. грн на оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів та модернізації залізничної інфраструктури для розвитку пасажирських перевезень.
Позивач зазначає, що станом на 30.06.21. АТ "Укрзалізниця" мала зобов'язання щодо придбання основних засобів у сумі 4.610.484,00 грн, з яких 3.042.042,00 грн профінансовано за рахунок Державного бюджету України.
За інвестиційною програмою АТ "Укрзалізниця" на 2021 рік та Планом розвитку систем розподілу АТ "Укрзалізниця" на 2021 - 2025 роки, на 2021 рік заплановано державне фінансування будівництва, модернізації та реконструкції електричних мереж та обладнання, а саме повітряних ліній, ліній електропередач повітряних, трансформаторних підстанцій, тягових підстанцій та інше. У запланованому періоді 2021 календарний рік відповідач набув зобов'язань щодо виконання цільових програм, компенсація вартості яких здійснюється за рахунок державного бюджету України, а саме: - будівництво, модернізація та реконструкція електричних мереж та обладнання на суму 310.264,80 тис. грн; - заходи зі зниження нетехнічних витрат електричної енергії на суму 57.651,84 тис. грн; - впровадження та розвиток автоматизованих систем диспетчерсько-технологічного керування на суму 24.632,99 тис. грн; - впровадження та розвиток інформаційних технологій на суму 2.735,47 тис. грн; - модернізація та закупівля колісної техніки на суму 17.410,48 тис. грн.
Реалізація цієї цільової програми із будівництво, модернізація та реконструкція електричних мереж передбачає придбання залізобетонної продукції.
Проаналізувавши діяльність відповідача у сфері публічних закупівель, позивач дійшов висновку про відсутність вільного та прозорого доступу до закупівель залізобетонних виробів для потреб відповідача, що позбавляє можливості позивача запропонувати свою продукцію на загальних засадах справедливої та вільної конкуренції.
Позивач зазначає, що, зокрема, із засобів масової інформації йому стало відомо, що відповідач на постійній основі купує залізобетонні вироби для власних потреб за рахунок дотаційного фінансування з Державного бюджету України поза межами процедури публічних закупівель у ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" та філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал".
Посилаючись на інформацію засобів масової інформації, офіційних коментарів експертів, громадських діячів, народних депутатів та представників виконавчої гілки влади, позивач стверджує, що ситуація із придбанням залізобетонних виробів у своїх же підприємств із площини внутрішнього значення підприємства переросла у загальнодержавне питання, що потребує вирішення.
За доводами позивача, експертами висловлено думку, що з огляду на стан промислових потужностей ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та занедбаність самого виробництва, дії АТ "Укрзалізниця" є економічно необґрунтованими. У цьому контексті, з великою долею вірогідності, прийшли до висновку, що спеціалізовані приватні заводи з новим обладнанням, штатом висококваліфікованих фахівців і впровадженими новітніми технологіями виробництва запропонують відповідачу меншу ціну за товар вищої якості, ніж той, що виробляється підконтрольними АТ "Укрзалізниця" підприємствами, що б дало змогу суттєво заощадити державні кошти.
На думку позивача, АТ "Українська залізниця" відповідає критеріям, встановленим п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", тож має здійснювати закупівлю залізобетонних виробів відповідно до цього Закону, проте його керівництво протягом останніх багатьох років за рахунок бюджетних коштів закуповує товари у підконтрольних підприємств.
Вважаючи, що такі дії відповідача щодо придбання за бюджетні гроші товарів у своїх підконтрольних заводів є незаконними, підривають та спотворюють сутність інституту публічних закупівель, позивач звертався до відповідача, а також до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства інфраструктури України, Фонду державного майна України, Державної аудиторської служби України, Антимонопольного комітету України, Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань із скаргою щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Проте такі звернення адресатами були проігноровані.
Вказане зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою про визнання дій відповідача щодо закупівлі залізобетонних виробів у ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" та філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" поза процедурою публічних закупівель без застосування електронної системи публічних закупівель за рахунок Державного бюджету України незаконними.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.
Порядок судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів визначається законом.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Як зазначає сам позивач, він звертався зі скаргою на дії відповідача до компетентних органів, проте такі органи відповідні звернення проігнорували.
Доказів оскарження бездіяльності таких органів, у разі, якщо позивач вважає її незаконною, матеріали справи не містять.
Статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Суд відзначає, що в даному випадку позивач просить суд оцінити та встановити факт незаконності дій відповідача, проте дані вимоги не є спором про право, в межах якого і мають встановлюватись всі обставини та надаватись оцінка діям сторін відповідних правовідносин.
При цьому перевірка господарської діяльності будь-якого підприємства на предмет дотримання вимог закону не віднесена до компетенції господарського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів влади, та перебирати на себе повноваження із перевірки господарської діяльності підприємств, установ і організацій.
Також суд звертає увагу позивача на те, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.16. у справі №800/301/16).
Проте, позивачем не доведено реального порушення будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане в сукупності суд встановив відсутність порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не гуртуються на законі, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні даного позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.06.22.
Суддя Т.М. Ващенко