номер провадження справи 12/24/22
21.03.2022 Справа № 908/147/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Валтекс” (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, б. 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 18)
про стягнення 206 859,69 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю “Валтекс” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 8814/12 від 14.12.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення 206 859,69 грн, з яких: 172 687,00 грн - основна заборгованість, 20 701,63 грн - пеня, 9 521,89 грн - інфляційні втрати, 3 949,17 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань по договору поставки №657 від 18.04.2014 щодо оплати товару на суму 172 687,00 грн. На підставі п. 7.5. договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
11.01.2022 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/147/22, справу передано на розгляд судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/147/22, справі присвоєно номер провадження №12/24/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
04.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення щодо стягнення пені у сумі 28,64 грн з тієї підстави, що позивачем при розрахунку пені до періодів нарахування включено дні, в які здійснювалася оплата. В іншій частині позовних вимог відповідачем заперечень не надано.
12.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що погоджується з розрахунком відповідача в частині нарахування пені та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20 672,99 грн. Решту позовних вимог позивач підтримує в повному обсязі.
По своїй суті, викладене позивачем у відповіді на відзив уточнення в частині суми пені є зменшенням позовних вимог, яке судом приймається, відтак розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 172 687,00 грн основної заборгованості, 20 672,99 грн пені, 9 521,89 грн інфляційних втрат, 3 949,17 грн 3% річних.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.03.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
18.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” - покупець та Товариством з додатковою відповідальністю “ВАЛТЕКС” - постачальник укладено договір поставки №657 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікаціях до даного договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до п.п. 1.2., 3.5. договору, найменування (номенклатура, асортимент) та ціни на товар узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату вартості товару на умовах, зазначених в специфікаціях.
Пунктом 6.1.1. договору встановлено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Строк дії договору визначено п.п. 10.1., 10.2.: договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.
01.02.2021 сторонами підписано специфікацію №11 на поставку товару на загальну суму 115 785,00 грн. Умови оплати товару: покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% оплати по факту поставки та протягом 14 днів після поставки товару, оформленого належним чином (печатка, підпис тощо).
22.03.2021 сторонами підписано специфікацію №12 на поставку товару на загальну суму 122 760,00 грн. Умови оплати товару: покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% оплати по факту поставки та протягом 14 днів після поставки товару, оформленого належним чином (печатка, підпис тощо).
Позивачем виконано умови договору та поставно товар на загальну суму 238 545,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- №224 від 15,02.2021 на суму 115 785,00 грн (строк оплати - до 05.03.2021 включно),
- №863 від 05.07.2021 на суму 122 760,00 грн (строк оплати - до 26.05.2021 включно).
Про отримання відповідачем товару свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.
Для оплати поставленого товару позивачем виписано відповідні рахунки на оплату.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставлено товару виконав частково на суму 65 858,00 грн, що підтверджується банківськими виписками.
Таким чином, заборгованість станом на 14.12.2021 становить 172 687,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині повноти та своєчасності оплати поставленого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2878/08 від 05.08.2021.
Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 172 687,00 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем надано докази належного виконання зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару. Натомість, відповідачем доказів повної та своєчасної оплати отриманого товару не надано.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з позивача заборгованості за поставлений товару у сумі 172 687,00 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 20 672,99 грн, 3% річних у сумі 3 949,17 грн, інфляційні втрати у сумі 9 521,89 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару матеріалами справи доведено.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 9.4. договору сторони обумовили, що у разі затримки оплати товару у строки, передбачені цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% вартості своєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку розрахунків пені, інфляційних втрат та відсотків річних, виконаних позивачем, та встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 20 672,99 грн, 3% річних у сумі 3 949,17 грн, інфляційні втрати у сумі 9 521,89 грн задовольняється в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю “Валтекс” до ТОвариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-Магнієвий комбінат” задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Валтекс” (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32393877) 172 687,00 грн (сто сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 00 коп.) основної заборгованості, 20 672,99 грн (двадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 99 коп.) пені, 9 521,89 грн (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 89 коп.) інфляційних втрат, 3 949,17 грн (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 17 коп.) 3% річних, судовий збір у розмірі 3 102,50 грн (три тисячі сто дві гривні 50 коп), видавши наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.