16.06.2022 року м. Дніпро Справа № 904/8977/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Грачов А.С.
представники сторін:
від позивача: Іванченко І.С.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р.
( суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро ) у справі
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
м. Дніпро
до
Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
м. Київ
про стягнення заборгованості у розмірі 74 119,77 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та просить суд: стягнути з Відповідача на користь Позивача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 12 818,33 грн; стягнути з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України заборгованість з неустойки у розмірі 61 301,44 грн; виселити Відповідача з орендованого приміщення за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 6.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором оренди № 12/02-5936-ОД від 04.04.2016 р. щодо оплати орендної плати у розмірі 12 818,33 грн та своєчасного повернення об'єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору. У зв'язку із чим Позивач нарахував до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 61 301,44 грн.. Також, Позивач просив виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 6.
Відповідач зазначає, що він не отримував від Позивача відповідно до пункту 10.4 договору письмового попередження щодо припинення дії договору. Тому, відповідач вважає, що договір продовжив свою дію на той самий строк.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р. позов задоволено частково - сягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку у розмірі 58 794,33 грн та судовий збір у розмірі 4 070,64 грн.. Виселено Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з нежитлового вбудованого приміщення, площею 2,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 6 на першому поверсі чотириповерхового будинку, що перебуває на балансі Національної металургійної академії України. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", в якій просить рішення суду від 18.01.2022 р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви у повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить суд про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що АТ КБ “ПРИВАТБАНК” не отримувало письмового попередження від власника майна про намір останнього використовувати зазначене майно для власних потреб. Крім того, АТ КБ “ПРИВАТБАНК” не отримувало листи від 18.01.2019 р. та від 18.03.2019 р., на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог. Вказане свідчить про невиконання Позивачем вимог частини 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо направлення та вручення Відповідачу повідомлення про припинення договору оренди протягом місяця після закінчення строку його дії.
При цьому Скаржник зазначає, що Позивач надає суду список № 12 рекомендованих листів, які було направлено на різні адреси. Однак, до списку згрупованих поштових відправлень не додається опису вкладення поштових відправлень, чек та накладну, а тому не можна чітко встановити якого змісту листи було відправлено адресату та взагалі чи стосується вони договору оренди від 04.04.2016 р. № 12/02-5936-ОД. Також, Позивав не надає до суду доказів отримання таких листів Відповідачем.
Скаржник наголошує на тому, що Позивач намагається стягнути з Банку одночасно заборгованість з орендної плати та неустойку у вигляді подвійної орендної плати, що не допускається чинним законодавством України. Про неможливість такого одночасного стягнення з огляду на порушення ст. 61 Конституції України неодноразово наголошував і Верховний Суд ( постанова Об'єднаної Палати КГС ВС від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17 та постанови КГС ВС від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 р. у справі № 906/1037/16. Таким чином, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог у справі.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків, в частині відсутності пролонгації договору оренди. Саме через неповідомлення Позивачем Банку про відсутність наміру продовження договору, такий договір є продовжений на той самий строк, що і передбачено договором.
Відтак, на думку Скаржника, Отже, стягнення з Банку на користь Позивача неустойки у розмірі 58 794,33 грн. а також виселення Відповідача з приміщення є таким, що «порушує права та законні інтереси останнього.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Регіональне відділення вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Зокрема, Регіональне відділення посилається на те, що із заявою про продовження договору оренди №12/02-5936-ОД на новий строк Відповідач до Регіонального відділення не звертався, АТ КБ «Приватбанк» не виконав передбачені договором вимоги щодо продовження договору оренди.
Крім того, у відзиві Регіональне відділення посилається на те, що твердження Скаржника в апеляційній скарзі про продовження дії договору оренди на той самий строк, який передбачений договором після направлення Регіональним відділенням повідомлення про припинення договору оренди з 04.03.2019 р. та за відсутності узгодження Балансоутримувача, не впливає на правові наслідки закінчення строку дії договору.
Регіональне відділення також вказує на те, що оскільки Відповідач не надавав заяву про продовження терміну дії договору №12/02-5936-ОД, між АТ КБ «Приватбанк» та Регіональним відділенням не було укладено додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди від 04.04.2016 р. №12/02-5936-ОД., а протягом місяця після закінчення строку дії договору Регіональне відділення заперечувало проти користування Відповідачем спірним приміщенням, орендні правовідносини сторін є такими, що припинились, а спірне приміщення підлягає звільненню з боку Позивача.
Крім того, Регіональне відділення зазначає про те, що положення частини другої ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положення статті 764 ЦК України свідчать про те, що заперечення Регіонального відділення від 18.03.2019 р. №11-02-01835 проти користування орендованим приміщенням протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди є самостійним юридичним фактом, який припиняє правовідносини сторін, і що договір оренди №12/02-5936-ОД припинив свою дію з 04.03.2019 р., і що Відповідачу необхідно повернути державне майно за актом приймання-передачі Балансоутримувачу.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/8977/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р. по справі № 904/8977/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
14.02.2022 р. матеріали справи № 904/8977/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.02.2022 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Березкіної О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2022 р., відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р..
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.03.2022 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 р. та у зв'язку з виходом на роботу судді Орєшкіної Е.В., - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи та призначення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/8977/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 р. розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р. у справі №904/8977/21 проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.04.2022 р., у зв'язку з виходом на роботу судді - Чус О.В., визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/8977/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., справу №904/8977/21 прийнято до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.06.2022 р..
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
В судовому засіданні 16.06.2022 р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
04.04.2016 р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях ( Орендодавець ) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( Орендар ) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5936-ОД (арк.с.10).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частина нежитлового вбудованого приміщення площею 2,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 6 на першому поверсі чотириповерхового будинку, що перебуває на балансі Національної металургійної академії України (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 01.12.2015 р. і становить за незалежною оцінкою 22 500,00 грн..
Відповідно до умов договору об'єкт оренди передано Орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 04.04.2016 р. (арк.с.13).
Майно передається в оренду з метою розміщення банкомату (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору, Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 р.- 755,26 грн..
Відповідно до пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 377,63 грн; 50 % - балансоутримувачу у розмірі 377,63 грн.. Щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Згідно пункту 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяці, що діє з 04.04.2016 р. по 03.03.2019 р. включно.
Відповідно до пункту 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно пункту 5.16 договору Орендар зобов'язаний у разі свого наміру продовжити строк дії договору оренди, не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між Орендарем та Балансоутримавачем, один примірник якого надається Орендарем Орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист № 11-02-00353 від 18.01.2019 р. (арк.с.15), яким було повідомлено Орендаря, що договір оренди буде припинений з 04.03.2019 р.. Просить своєчасно повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Акту приймання-передачі майна з оренди матеріали справи не містять.
Позивач заявив до стягнення з Відповідача орендну плату у розмірі 12 818,33 грн. за період з 04.03.2019 р. по 15.08.2021 р. та неустойку у розмірі 61 301,44 грн. за період з 15.04.2019 р.. Також, Позивач просив виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 6.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини оренди майна державної власності.
Ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (який діяв під час укладення договору та до 01.02.2020 р. ) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відтак, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника щодо того, що строк дії договору було продовжено, з огляду на таке.
Згідно пункту 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяці, що діє з 04.04.2016 р. по 03.03.2019 р. включно.
Згідно пункту 5.16 договору Орендар зобов'язаний у разі свого наміру продовжити строк дії договору оренди, не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Як встановлено матеріалами справи, доказів направлення Відповідачем на адресу Позивача заяви відповідно до пункту 5.16 договору матеріали справи не містять.
Згідно пункту 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист № 11-02-00353 від 18.01.2019 р. (арк.с.15), яким було повідомлено Орендаря, що договір оренди буде припинений з 04.03.2019 р.. Також, Орендодавець просив своєчасно повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції - договір оренди припинив свою дію 04.03.2019 р..
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі Наймодавцеві.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд - користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України і охоронна норма частини 2 ст. 785 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно, адже Орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Відтак, положення пункту 3 частини 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Пославшись на те, що неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з Орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно Орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність - суд першої інстанції обгрунтовано не знайшов підстави для задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача орендної плати за період з 04.03.2019 р. у розмірі 12 818,33 грн..
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 ст. 611 ЦК України ).
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою ст. 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Відтак, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою ст. 785 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19.
Перевіривши розрахунок неустойки, суд першої інстанції встановив, що він є невірний, оскільки Позивачем не було враховано оплати, які здійснював Відповідач після закінчення строку дії договору. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 58 794,33 грн..
Вищенаведене спростовує доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі, оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення була надана належна оцінка обставинам пов'язаним із намаганням Позивач стягнути з Банку одночасно заборгованість з орендної плати та неустойку у вигляді подвійної орендної плати, та прийняте правильне рішення.
Ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримавачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
Як зазначалося раніше - договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5936-ОД від 04.04.2016 р. припинився з 04.03.2019 р..
Матеріали справи не містять акту приймання-передачі майна з оренди.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог Позивача і в частині повернення орендованого майна, оскільки договір оренди припинився, а свій обов'язок щодо повернення об'єкту оренди Відповідач не виконав.
Аргументи Скаржника про те, що до фіскального чеку не надано опису вкладення, не заслуговують на увагу, оскільки у спірних правовідносинах чинне законодавство не містить подібних застережень, Відповідач не надав суду спростовуючих доказів про інший зміст кореспонденції та що було отримано Відповідачем за згрупованим списком поштових відправлень.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 р. у справі № 904/8977/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст рішення складено 17.06.2022р.
Головуючий І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус