Справа № 523/651/14-ц
Провадження №6/523/72/22
"25" травня 2022 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Далеко К.О.
за участю секретаря Жекової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в місті Одесі, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення до виконання, по цивільній справі № 523/651/14-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача з ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестментс», у виконавчому листі по цивільній справі № 523/651/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в сумі 72 981, 20 грн, з яких: 25 727, 71 грн. - заборгованість за кредитом, 25 794, 21 грн. - заборгованість за відсотками, 8355, 16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9107,62 грн. - заборгованість по комісії, 3996,50 грн. - штраф за порушення умов договору та судові витрати у розмірі 729,81 грн., з боржника ОСОБА_1 . Також просить поновити строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/651/14-ц.
В обґрунтування поданої заяви, ТОВ «Брайт Інвестмент» зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року по цивільній справі №523/651/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в сумі 72 981, 20 грн. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.10.2014 року у цивільній справі № 523/651/14-ц було скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року. За договором про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_07 від 05.07.2021 року, право вимоги за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, перейшло до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ». В матеріалах кредитної справи № 560206, яку було передано від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», було виявлено оригінал виконавчого листа по справі №523/651/14-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 72 981, 20 грн. Наявність підстав для поновлення строків пред'явлення виконавчого листа до виконання, заявник обґрунтував тим, що лише 05.07.2021 року він набув права вимоги, тому раніше не міг вчиняти будь-які дії.
Сторони належним чином повідомлялись про дату, місце та час судового засідання, в судове засідання 25.05.2022 року не з'явились, причин неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, відповідно до ч.3 ст.442, ч.3 ст.433 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення заяви.
Заявник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у заяві про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для пред'явлення його до виконання, просив розглянути справу у відсутність його представника.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подана заява ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.02.2014 року Суворовським районним судом м.Одеси було ухвалено заочне рішення по цивільній справі №523/651/14-ц, яким ухвалено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” заборгованість за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 в загальному розмірі 72981,20 грн; стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра» заборгованість за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року у загальному розмірі 72981,20 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках сплачені і документально підтверджені судові витрати у розмірі 729,81 гривень.
На виконання вказаного рішення, судом 18.03.2014 року було видано виконавчі листи.
20.06.2014р. ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси заяву ОСОБА_4 - представника відповідачки ОСОБА_3 про скасування заочного рішення суду по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки - залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.10.2014р. (провадження :22-ц/785/7102/14 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено; заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року; відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Прокопової Тетяни Олексіївни про стягнення боргу за кредитним договором №05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в повному обсязі. В іншій частині заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року залишено без змін.
05.08.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank, в тому числі і за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, згідно витягу з Додатку №1 до вказаного договору відступлення, права вимоги за якими відступають по боржнику ОСОБА_1 .
05.07.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01, згідно якого заявник набув право вимоги по кредитним договорам, в тому числі і за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, згідно витягу з Додатку №1 до вказаного договору відступлення, права вимоги за якими відступають по боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первинному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первинного кредитора до позичальників за кредитними договорами та всіма іншими похідними договорами, права з якими виникають у нового кредитора у зв'язку із набуттям прав на умовах цього договору, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників та інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами про відкриття кредитних рахунків, договорами поруки, договорами застави, та всіма іншими похідними договорами з урахуванням всіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує первинному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до п.2 вказаного договору, новий кредитор в день укладення цього договору набуває права кредитора за основними договорами.
Відповідно до п.4 вказаного договору, за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первинному кредитору грошові кошти у сумі 20 000 гривень, які сплачуються протягом 180 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до п. 5 вказаного договору, новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від первинного кредитора усі наявні документи, що підтверджують право вимоги до боржників.
Платіжним дорученням №809 від 28 серпня 2021 року підтверджується проведення оплати ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» по договору №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 05.07.2021 року, в сумі 20 000 гривень.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема п.п.1 і 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Частиною 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Виходячи зі змісту ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст.442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст.512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження».
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61 -20171св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14- ц (провадження №61-16879св19), від 18 лютого 2021 року у справі № 2-1533/11 (провадження № 61-14382св19).
Встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі.
Обставини того, що правонаступництво відбулось, підтверджуються матеріалами справи та умовами наведених вище договорів відступлення права вимоги, платіжним дорученням.
Враховуючи відсутність обставин відкритого виконавчого провадження, у даному випадку, суд виходить із того що норма ст.442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер.
У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого ст.ст.52, 334 ГПК України, які збігаються зі змістом з приписами ст.ст. 55, 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.
Крім того, в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/31, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17 зазначалося, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення.
При цьому, як було зазначено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20), від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12 (провадження № 61-4178св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц (провадження № 61-10801св21), від 26 листопада 2021 року у справі № 1616/848/2012 (провадження № 61-6329ск21) заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Вказана правова позиція є останньою позицією Верховного Суду, яка в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами.
Суд також виходить із того, що заміна сторони (процесуальне правонаступництво) можлива на будь- якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувана його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом враховано, що первісним стягувачем було ПАТ КБ «Надра», яке здійснило відчуження прав вимоги , а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість у виконанні судового рішення, зокрема звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та не зобов'язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги.
Сам лише пропуск строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не є перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах товариства після банку.
Таким чином, заява ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» в частині заміни сторони стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчому листі по цивільній справі № 523/651/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в сумі 72981, 20 грн. з боржника ОСОБА_1 - підлягає задоволенню.
Водночас, суд не знайшов правових підстав для задоволення заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» в частині поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/651/14-ц про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .
Суд виходить із того, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, на Державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3рп/2010 у справі №1-7/2010 зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, згідно ч.1 ст. 431 ЦПК України.
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу (ч.1, 2, 4 ст. 433 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року по справі № 523/651/14-ц набрало законної сили 11.03.2014 року. Виконавчі листи, на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року, були видані 18.03.2014 року.
На момент набрання рішенням законної сили, діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21квітня 1999, в редакції станом на 02.03.2014 року (далі - Закон №606-XIV).
Так, п.2 ч.1 ст. 22 Закону №606-XIV було передбачено, що виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання протягом року.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Отже, за приписами Закону №606-XIV, який діяв на момент набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчих листів до виконання за рішенням суду від 25.02.2014 року, яке набрало законної сили 11.03.2014 року, становив до 11.03.2015 року.
Згідно п.(а) ч.1 ст.22 Закону України (Закон №606-XIV) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Так, ч. 2 вказаної вище статті встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
05 жовтня 2016 року набрав законної сили Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), який також встановлює строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.
У даному випадку, до заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» додав копію виконавчого листа, виданого по справі №523/651/14-ц, однак він стосується боржника ОСОБА_2 .
Виконавчого листа, виданого по справі №523/651/14-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 , заявник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» суду не надав. У той же час, в заяві останній зазначає про наявність у нього оригіналу такого виконавчого листа.
Як було судом встановлено, згідно відомостей щодо пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 25.05.2022 року, виконавче провадження № 43222315, за яким стягувачем був ПАТ КБ «Надра», а боржником ОСОБА_1 , було відкрито 12.05.2014 року. Стан ВП - завершено.
Дата завершення наведеного виконавчого провадження, в АСВП не зазначена.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За викладених обставин, суд дійшов висновків про те, що заявник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» не надав суду належних доказів стану виконання, дати завершення виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа по справі №523/651/14-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів будь-яких дій ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» щодо з'ясування обставин виконання рішення суду протягом 7 років, з'ясування обставин та термінів пред'явлення виконавчого листа, виданого стосовно ОСОБА_1 , до виконання, заявник не зробив жодного запиту (адвокатського запиту) до виконавчої служби, з метою з'ясування наведених обставин, зокрема наявності обставин щодо переривання строків пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Внаслідок відсутності наведених доказів, суд позбавлений можливості встановити обставини дати завершення виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа по справі №523/651/14-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 , а відповідно і здійснити оцінку наявності або відсутності обставин переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що під- час продажу ПАТ КБ «Надра Банк» права вимоги ТОВ "Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп" до боржника ОСОБА_1 , за договором про відсутплення права вимоги №GL48N718070_blank, в тому числі і за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року, Банк вже втратив право пред'явлення виконавчого листа до виконання. А за умовами договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора - правонаступника стягувача переходять усі права первісного кредитора.
А тому, строк пред'явлення виконавчого листа для виконання, на виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25.02.2014 року, по справі № 523/651/14-ц стосовно боржника ОСОБА_1 , сплив ще до придбання 05 липня 2021 року ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" у ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Іншого заявником ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" суду не доведено.
При цьому слід зазначити, що заміна стягувача ніяким чином не подовжує строк пред'явлення виконавчих документів до виконання. Набуваючи прав стягувача, ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" повинно було бути обізнаним про стан виконання рішення суду від 25.02.2014 року. З огляду на положення ч.5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» заявник, набуваючи прав вимоги за даним кредитним договором, зобов'язаний був бути обізнаним про стан майнових вимог за кредитними договорами, право вимоги за якими він набуває.
Укладаючи договір відступлення, кредитодавець повинен був розуміти, що він приймає усі ризики, пов'язані з основними договорами та правами вимоги.
Виходячи із цього, з огляду на зміст заяви ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ", суд дійшов висновків, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа № 523/651/14-ц, стосовно боржника ОСОБА_1 до виконання, доказів які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку. Також суд позбавлений можливості зробити висновки щодо термінів переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку із чим заявнику у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 260, 353 ЦПК України,-
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення до виконання, по цивільній справі № 523/651/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в сумі 72 981, 20 грн, з яких: 25 727, 71 грн. - заборгованість за кредитом, 25 794, 21 грн. - заборгованість за відсотками, 8355, 16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9107,62 грн. - заборгованість по комісії, 3996,50 грн. - штраф за порушення умов договору та судові витрати у розмірі 729,81 грн., з боржника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Замінити сторону стягувача з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, буд. 54, офіс 402, р/р IBAN: НОМЕР_1 , банк одержувача АТ «ПРАВЕКС БАНК, ЄДРПОУ банка 14360920, код банка 380838) у виконавчому листі по цивільній справі №523/651/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/03/2007/840-К/117 від 20.03.2007 року в сумі 72 981, 20 грн, з яких: 25 727, 71 грн. - заборгованість за кредитом, 25 794, 21 грн. - заборгованість за відсотками, 8355, 16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9107,62 грн. - заборгованість по комісії, 3996,50 грн. - штраф за порушення умов договору та судові витрати у розмірі 729,81 грн., з боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
У задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/651/14-ц, виданого стосовно ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана 25.05.2022 року.
Суддя К.О. Далеко