Провадження № 11-кп/803/1640/22 Справа № 212/1695/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.369-2, ч.3 ст.369 КК України, внесеному до ЄРДР за № 12018230230001842 від 29.11.2018 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року було задоволено клопотання прокурора.
Продовжено захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у виді тримання під вартою до 20.05. 2022 року, включно.
Одночасно визначено заставу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 124050,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській області протягом дії ухвали.
Покласти на обвинувачених, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати на виклики до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, не відлучатись із населеного пункту, де вони мешкають.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено до 20.05.2022 року.
Роз'яснено обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі установи виконання покарання.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, вважається такими, що до останніх застосовано запобіжний захід у виді застави, та вони зобов'язані виконувати покладені обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Мотивуючи своє рішення, суд дійшов висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199, 615 КПК України, та вважав, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, яке інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд прийшов до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 124050,00 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на те, що ризики зазначені в клопотанні прокурора є недоведеними, остільки ризик переховування від суду обґрунтований лише суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому за вчинені ним злочини, але він спростовується наявністю у ОСОБА_7 постійного місця мешкання, відсутністю судимостей та фактів ухилення від слідства на досудовому розслідуванні. Разом з тим, ОСОБА_7 має фермерське господарство та націлений продовжувати вирощувати врожай, а також, захищати країну в умовах воєнного стану. Крім того, враховуючи введений в Україні воєнний стан, встановлені обмеження в перетині кордону країни для чоловіків призивного віку та наявність блокпостів у міста, у зв'язку з чим, ризик переховування від суду фактично є неможливим. Також адвокат вважає, що ризики незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення є надуманими та недоведеними, остільки прокурором не наведено конкретних доказів на фактичне існування таких ризиків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на те, що ризики зазначені в клопотання прокурора є недоведеними, остільки ризик переховування від суду обґрунтований лише суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому за вчинені ним злочини, але він спростовується наявністю у ОСОБА_8 постійного місця мешкання, відсутністю судимостей та фактів ухилення від слідства на досудовому розслідуванні. Разом з тим, ОСОБА_8 має фермерське господарство та націлений продовжувати вирощувати врожай, а також, захищати країну в умовах воєнного стану. Також адвокат вважає, що ризики незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення є надуманими та недоведеними, остільки прокурором не наведено конкретних доказів на фактичне існування таких ризиків.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
Згідно ч.4 ст.422-1 КПК, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду захисник та прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явились, клопотань чи заяв з цього приводу до суду не подавали.
Тому, враховуючи вимоги ч.4 ст.422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-ІХ від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів вважає за можливе здійснювати без участі сторін кримінального провадження.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з наявних матеріалів, в провадженні Скадовського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12018230230001842 від 29.11.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.369-2, ч.3 ст.369 КК України.
Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", розпорядження Голови Верховного суду України №4/0/9-22 від 06.03.2022, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану, а саме змінено територіальну підсудність Скадовського районного суду Херсонської області на Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
В ході апеляційного перегляду встановлено, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суд першої інстанції виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, у тому числі тяжкого, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, що дають підстави реально вважати, про продовження існування доведені та встановлені раніше ризики, а саме: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
При цьому, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно враховано, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката стосовно того, що перебуваючи на волі обвинувачені не будуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, виходячи з того, що оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів вважає, що ризик є доведеним та реальним, та існують підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке їм інкримінується, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує адвокат в апеляційних скаргах, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Отже, продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Доводи адвоката, що ризики та обставини, які були встановлені на стадії досудового розслідування та судового розгляду, під час введення воєнного стану, з урахуванням даних про осіб обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні не можуть бути достатньою підставою для зміни їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, є такими, що задоволенню не підлягають, остільки при розгляді судом першої інстанції клопотань обвинувачених та захисника встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою, та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст.194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту та обвинуваченим не наведено.
Також, апеляційний суд вважає, що посилання захисника на те, що не в повній мірі враховано відомості що особи обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають постійне місце проживання, та позитивно характеризується, не можуть бути підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, та в даному конкретному випадку не можуть недостатньо свідчити про належне виконання обвинуваченими своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо них більш м'якого запобіжного заходу.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Що стосується посилання адвоката про неврахування судом першої інстанції, що обвинувачені мають фермерське господарство та націлені на вирощування врожаю та захищати країну в умовах воєнного стану, є безпідставними, остільки як вбачається з мотивувальної частини ухвали судом дані обставини були належно проаналізовані та було визначено в якості альтернативи запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з метою гарантування виконання обвинуваченим покладених на них обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат обвинувачених, не свідчать про прийняття суддею районного суду необґрунтованого рішення.
Також, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, що є виправданим на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.
Ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, вмотивованою, законною. Підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.369-2, ч.3 ст.369 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4